18 вересня 2015 року Справа № 803/2603/15
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Александрової М.А.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій,
Головне управління ДФС у Волинській області (ГУ ДФС у Волинській області) звернулося з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 17 000 грн., застосованих згідно з рішенням № 00000039-21 від 19 травня 2015 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 березня 2015 року працівниками Головного управління Міндоходів у Волинській області було проведено фактичну перевірку магазину, який знаходиться за адресою: Волинська область, Ратнівський район, село Залухів, вулиця Центральна, де здійснювала підприємницьку діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1 За результатами перевірки складено акт № 03/34/21/АС 507530 від 20 березня 2015 року, яким зафіксовано, зокрема, факт продажу слабоалкогольного напою без ліцензії, що є порушенням вимог статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-BP від 19 грудня 1995 року (Закон № 481/95-BP).
У зв'язку із виявленням вказаного порушення контролюючим органом прийнято рішення про застосування фінансових санкцій № 00000039-21 від 19 травня 2015 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Визначену суми фінансових санкцій відповідачем самостійно не сплачено, рішення про застосування фінансових санкцій є чинним, тому позивач просив суму штрафу стягнути в судовому порядку.
На підставі пункту 10 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" позивач просив стягнути 17 000 грн. фінансових санкцій в судовому порядку.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2015 року відкрито скорочене провадження в даній адміністративній справі на підставі статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), яку сторонам надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відповідачем вказану ухвалу отримано 03 вересня 2015 року (а.с. 1, 16).
Відповідно до частини третьої статті 183-2 КАС України відповідач у десятиденний строк з дня одержання ухвали відкриття скороченого провадження може подати заперечення проти позову та необхідні документи або заяву про визнання позову.
Відповідачем 10 вересня 2015 року до суду направлено заперечення проти адміністративного позову від 09 вересня 2015 року (а.с. 17-23), відповідно до яких він заявлених вимог не визнав, посилаючись на наступне.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закон № 481/95-BP до суб'єктів підприємницької діяльності, винних у вчиненні порушень, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, передбачених Законом.
27 квітня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за власним рішенням. Отже, з 27 квітня 2015 року відповідач не є суб'єктом господарювання.
Оскільки рішення про застосування фінансових санкцій № 00000039-21 прийняте 19 травня 2015 року, тобто після припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, тому відповідач вважав, що прийняте воно протиправно, а оскарження такого рішення є правом особи, а не обов'язком.
З наведених підстав відповідач просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що 04 листопада 2013 року ОСОБА_1 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, з 05 листопада 2013 року перебуває на податковому обліку в Ратнівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (Ратнівська ОДПІ) за № 216. Дані обставини стверджуються витягом з Єдиного державного реєстру (а.с. 21-22), спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 21167990 від 14 вересня 2015 року (а.с. 24), актом № 03/34/21/АС 507530 від 20 березня 2015 року (а.с. 5).
Відповідно до наказу "Про проведення фактичної перевірки" № 317 від 17 березня 2015 року, направлень на проведення фактичної перевірки від 17 березня 2015 року № 0000097, 0000098 (а.с. 7, зворот) посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області 19 березня 2015 року проведено фактичну перевірку дотримання вимог чинного законодавства щодо обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів господарської одиниці - магазину, розташованого за адресою: Волинська область, Ратнівський район, село Залухів, вулиця Центральна, де здійснювала свою господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_1
За наслідками вказаної перевірки складено акт № 03/34/21/АС 507530 від 20 березня 2015 року про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (а.с. 5-6). Вказаним актом перевірки зафіксовано порушення вимог статті 15 Закону № 481/95-BP - продаж слабоалкогольного напою без ліцензії.
27 квітня 2015 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за № 21910060002002595 про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за власним рішенням (а.с. 22).
19 травня 2015 року начальником ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення № 00000039-21 про застосування фінансових санкцій, згідно з яким до відповідача на підставі статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" застосовані фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензій (а.с 11). Вказане рішення направлено відповідачу поштовим зв'язком 20 травня 2015 року та вручено останньому 22 травня 2015 року, що позивач підтвердив копіями супровідного листа № 154/фоп/03-20-21-23 від 19 травня 2015 року, поштового повідомлення (а.с. 10, зворот).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено компетенцію органів, уповноважених застосовувати штрафні санкції за порушення норм цього Закону. Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою статті 17 Закону, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
При цьому, приписи статті 17 зазначеної норми не встановлюють форми та вимог до рішень про застосування санкцій за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Однак, такі норми містить Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року № 790. Зокрема, додатком до цього Порядку визначено форму рішення про застосування фінансових санкцій, яке виноситься в разі виявлення порушення вимог законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Як визначено пунктом 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України "Перехідні положення" нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що будь-які норми, які прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу. Наведене стосується також і норм, які регулюють повноваження контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Отже, поняття грошового зобов'язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи. Не є винятком і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Пунктом 58.1 статті 58 ПК України передбачено, що у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Отже, коли контролюючий орган діє на підставі статті 54 цього Кодексу (тобто коли він зобов'язаний визначити, зокрема, суму штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється), такий орган приймає податкове повідомлення-рішення.
При цьому в пункті 58.1 статті 58 ПК України безпосередньо зазначено, що податкове повідомлення-рішення приймається в разі визначення суми грошового зобов'язання, у тому числі за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідні органи.
Зазначене цілком стосується органів ДФС України, які контролюють дотримання вимог законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
З огляду на аналіз викладених законодавчих приписів, контролюючий орган у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення.
Тому з 1 січня 2011 року (від часу набрання чинності Податковим кодексом України) у контролюючих органів в розумінні Податкового кодексу України відсутні повноваження щодо прийняття інших рішень, крім податкових повідомлень-рішень, якими можуть бути визначені грошові зобов'язання.
Однак, окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.
Приписи частини п'ятої статті 17 Закону, згідно з якими в судовому порядку стягуються не виконані суб'єктом господарювання рішення органів, уповноважених застосовувати санкції за порушення законодавства щодо обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, можуть застосуватися лише в частині, що не суперечить Податковому кодексу України. Отже, ця норма не стосується податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України.
Тому й передбачені відповідними рішеннями суми грошових зобов'язань підлягають узгодженню в порядку, встановленому Податковим кодексом України для узгодження грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом. У свою чергу визначені такими рішеннями суми грошових зобов'язань підлягають сплаті як грошові зобов'язання в розумінні Податкового кодексу України, а своєчасно несплачені суми повинні стягуватися в порядку, передбаченому для стягнення податкового боргу (тобто з обов'язковим направленням платникові податків податкової вимоги).
Пунктом 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Як встановлено судом, суб'єктом владних повноважень - ГУ ДФС у Волинській області не дотримано вимог пункту 95.2 статті 95 ПК України, доказів надіслання відповідачу податкової вимоги не надано, а отже, права на стягнення спірного податкового боргу у позивача не виникло.
Судом не взято до уваги доводи відповідача щодо безпідставності заявлених вимог у зв'язку із припиненням його підприємницької діяльності 27 квітня 2015 року, тобто, до прийняття 19 травня 2015 року позивачем рішення № 00000039-21 про застосування фінансових санкцій з огляду на наступне.
Органи доходів і зборів проводять процедури зняття з обліку платників податків - фізичних осіб-підприємців відповідно до Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 року за № 503/25280 (Порядок обліку).
Відповідно до пункту 11.31 Вказаного Порядку обліку зняття з обліку фізичних осіб-підприємців в органах доходів і зборів здійснюється на підставі надходження від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця із зазначенням номера та дати внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру.
Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов'язань та застосування санкцій за їх невиконання (підпункт 4 пункту 11.32 Порядку обліку).
Відповідно до довідки Ратнівської ОДПІ № 395/03-12-21-01 від 16 вересня 2015 року (а.с. 25) ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку та за нею рахується заборгованість по фінансових санкціях в розмірі 17 000 грн.
Отже, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не припиняє її зобов'язань, що виникли під час провадження такої діяльності.
За правилами частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись наведеним, суд вважає, що позивачем не доведено виникнення у нього права на стягнення фінансових санкцій в розмірі 17 000 грн., застосованих згідно з рішенням № 00000039-21 від 19 травня 2015 року, а отже, в задоволенні заявленого позову слід відмовити у зв'язку із безпідставністю.
Керуючись статтею 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Податкового кодексу України, суд
В задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення штрафних (фінансових) санкцій відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.А. Александрова