01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2009 № 37/260
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Кузьменко В.Ю. (довіреність № 3279 від 29.10.2008 р.)
від відповідача - Гармаш М.О. (довіреність від 23.09.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Еквівес Сервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.09.2009
у справі № 37/260 (суддя
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВФ Еквівес Сервіс"
про поставку товару та стягнення 28366,17 грн.
Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „Запорізька атомна електрична станція” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “НВФ Еквівес Сервіс” (далі - відповідач) про спонукання відповідача до виконання зобов'язань за договором поставки продукції № 551(2)08УК від 17.12.2008 р., про стягнення 18910,78 грн. пені та 9455,39 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання, 368,66 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач уточнив позовні вимоги та просив спонукати відповідача до виконання зобов'язань за договором поставки продукції № 551(2)08УК від 17.12.2008 р., а також стягнути з відповідача 22692,94 грн. пені та 9455,39 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язання, 406,48 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач своїх зобов'язань за договором поставки продукції № 551(2)08УК від 17.12.2008 р. не виконав, а саме: не поставив насоси ГНОМ 10-10 у кількості 8 штук, насоси ГНОМ 100-25 у кількості 2 штуки, насоси ГНОМ 25-20 у кількості 13 штук, насоси ГНОМ 53-10Т у кількості 9 штук, насоси ГНОМ 25-20Т у кількості 5 штук, насос 2ГНОМ 10-10Т у кількості 1 штука, отже, відповідач повинен виконати зобов'язання щодо поставки вищевказаного товару, а також сплатити пеню та штраф за прострочення виконання зобов'язання.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.09.2009 р. у справі № 37/260 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 24448,94 грн. пені, 9455,39 грн. штрафу, 386,22 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Припинено провадження в частині позовних вимог про спонукання виконати зобов'язання за договором поставки продукції № 551(2)08УК від 17.12.2008 р.
Ухвалою Господарського суду м. Києва у вищевказаному рішенні виправлено арифметичні помилки у сумі державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, стягнуто з відповідача на користь позивача 406,48 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині рішення залишено без змін.
Рішення мотивовано тим, що в процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідач свої зобов'язання за договором поставки продукції № 551(2)08УК від 17.12.2008 р. виконав, товар поставив, що підтверджується видатковою накладною № ЕС-0000501 від 15.07.2009 р. Позивач поставлений товар отримав, що підтверджується довіреністю серія ЯЦЗ № 792821 від 15.07.2009 р. Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню тільки в частині стягнення пені та штрафу за прострочку виконання зобов'язання.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “НВФ Еквівес Сервіс” подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати в частині стягнення 24448,94 грн. пені, 9455,39 грн. штрафу та судових витрат, в цій частині в позові відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що, на думку відповідача, спірний договір поставки продукції № 551(2)08УК був фактично укладений не 17.12.2008 р., а 14.01.2009 р., тому поставку товару неможливо було здійснити у грудні 2008 р., а отже штраф та пеня за прострочення виконання зобов'язання стягненню не підлягають. Крім того, відповідач наголошує на тому, що позивачем не було підтверджено готовність прийняти товар, отже відповідач об'єктивно не мав можливості поставити товар не маючи відомостей від позивача про готовність його прийняти.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2009 р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між сторонами по справі був укладений договір № 551(2)08УК від 17.12.2008 р. (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити насоси ГНОМ 10-10 у кількості 8 шт., насоси ГНОМ 100-25 у кількості 2 шт., насоси ГНОМ 25-20 у кількості 13 шт., насоси ГНОМ 53-10Т у кількості 9 шт., насоси ГНОМ 25-20Т у кількості 5 шт., насос 2ГНОМ 10-10Т у кількості 1 шт.
Як вбачається з п. 1.2. Договору, строк поставки товару - грудень 2008 року.
Згідно з п. 4.1. Договору, відвантаження продукції відбувається на умовах DDP м. Енергодар.
В силу п. 4.4. Договору постачальник зобов'язаний сповістити покупцю про відвантаження продукції телеграмою (факсимільним зв'язком, телефонограмою, листом з повідомленням про вручення) за 7 (сім) днів до початку відвантаження з обов'язковим зазначенням наступних даних: дати відвантаження, номеру договору, кількістю місць, кількістю штук, ціни.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач у встановлений Договором строк товар позивачу не поставив, у зв'язку з чим останній просить спонукати відповідача до виконання зобов'язання за Договором а сааме: поставити на адресу позивача протягом 7 (семи) днів з моменту набрання рішенням суду у даній справі законної сили продукцію згідно з переліком, зазначеним у пункті 1.1. договору: насоси ГНОМ 10-10 у кількості 8 шт., насоси ГНОМ 100-25 у кількості 2 шт., насоси ГНОМ 25-20 у кількості 13 шт., насоси ГНОМ 53-10Т у кількості 9 шт., насоси ГНОМ 25-20Т у кількості 5 шт., насос 2ГНОМ 10-10Т у кількості 1 шт.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність припинення провадження у справі в частині позовних вимог про спонукання виконати зобов'язання за договором поставки продукції № 551(2)08УК від 17.12.2008 р., а саме - поставити на адресу ДП НАЕК “Енергоатом”в особі ВП “Запорізька АЕС”протягом 7 (семи) днів з моменту набрання рішенням суду у даній справі законної сили продукцію згідно з переліком, зазначеним у пункті 1.1. договору, враховуючи наступні обставини.
В ході судового розгляду даної справи відповідач виконав взяте на себе зобов'язання щодо поставки позивачу товару, передав Державному підприємству НАЕК “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька АЕС” за видатковою накладною № ЕС-0000501 від 15.07.2009 р. насоси на загальну суму 135076, 99 грн.
Позивач зазначену продукцію від відповідача прийняв, про що свідчить його довіреність серії ЯЗЦ № 792821 від 15.07.2009 р. (копія міститься в матеріалах справи).
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач виконав зобов'язання передбачені умовами договору № 551(2)08УК від 17.12.2008 р., у зв'язку з чим спір в частині поставки продукції станом на день прийняття судом рішення у даній справі відсутній.
Відповідно до п. 11 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, Господарський суд міста Києва правомірно припинив провадження у справі в частині позовних вимог про спонукання виконати зобов'язання за договором поставки продукції № 551(2)08УК від 17.12.2008 р., а саме - поставити на адресу ДП НАЕК “Енергоатом”в особі ВП “Запорізька АЕС”протягом 7 (семи) днів з моменту набрання рішенням суду у даній справі законної сили продукцію згідно з переліком, зазначеним у пункті 1.1. договору.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 24448,94 грн. пені за період прострочки виконання з 01.01.2009 р. до 30.06.2009 р. та 9455,39 грн. штрафу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором № 551(2)08УК від 17.12.2008 р., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 7.2. Договору, за порушення зазначених строків поставки чи недопоставку продукції постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочки, а за прострочку більше 30 (тридцяти) днів, постачальник додатково сплачує покупцю штраф в розмірі 7 % (семи) від вартості недопоставленої продукції.
Згідно з ч. 5 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача 24448,94 грн. пені за період прострочки виконання з 01.01.2009 р. до 30.06.2009 р. та 9455,39 грн. штрафу.
Суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими посилання відповідача на те, що фактично спірний договір був підписаний сторонами 14.01.2009 р., тому він об'єктивно не міг виконати зобов'язання щодо поставки продукції в грудні 2008 року, як це передбачено умовами договору, оскільки такі твердження жодними належними доказами не підтверджені.
Як вбачається з ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір № 551(2)08УК від 17.12.2008 р. був підписаний сторонами 30.12.2008 р., про його умови відповідачу було відомо ще з тендерної документації, яка передувала укладенню та підписанню цього договору, тобто відповідачу було відомо про те, що строк поставки товару позивача встановлено - грудень 2008 року, і на цю умову відповідач свідомо погодився.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими і такими, що не є підставою для відмови у позові, твердження скаржника про те, що позивач не направляв відповідачу письмового підтвердження про обсяги закупки та готовність до отримання обладнання на склад покупця, оскільки умовами спірного Договору не передбачено такої обов'язкової умови щодо повідомлення позивачем відповідача для того, щоб відповідач міг поставити продукцію.
А також, відповідач не надав суду доказів того, що він як постачальник, на виконання п. 4.4. Договору, звертався до позивача із повідомленням про відвантаження продукції телеграмою (факсимільним зв'язком, телефонограмою, листом з повідомленням про вручення) за 7 (сім) днів до початку відвантаження з обов'язковим зазначенням наступних даних: дати відвантаження, номеру договору, кількістю місць, кількістю штук, ціни.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач не довів, що відсутність письмового підтвердження з боку покупця про обсяги закупки та готовність до отримання обладнання на склад покупця перешкоджала виконанню ним зобов'язання щодо поставки продукції.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 02.09.2009 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “НВФ Еквівес Сервіс” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 02.09.2009 р. у справі № 37/260 залишити без змін.
Справу № 37/260 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
22.10.09 (відправлено)