01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.10.2009 № 18/335
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Качан Т.В. (довіреність № б/н від 20.07.2009 р.)
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Тел"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.07.2009
у справі № 18/335 (суддя
за позовом Приватного підприємства "НВП "Депс-Телеком"
до ТОВ "Віп Тел"
про стягнення 83156,73 грн.
Приватне підприємство „НВП „ДЕПС-ТЕЛЕКОМ” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІП ТЕЛ” (далі - відповідач) про стягнення з останнього 69524,96 грн. основного боргу, 6328,79 грн. інфляційних втрат, 811,44 грн. 3 % річних, 6491,54 грн. пені, 831,57 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.07.2009 р. у справі № 18/335 вимоги позивача задоволені повністю.
Рішення мотивоване тим, що відповідач не виконав зобов'язання, покладені на нього договором поставки програмного забезпечення № 08/08-0121 від 20.08.2008 р., суму боргу в розмірі 69524,96 грн. не сплатив, у зв'язку з чим з останнього підлягає стягненню 69524,96 грн. основного боргу, 6328,79 грн. інфляційних втрат, 811,44 грн. 3 % річних, 6491,54 грн. пені, 831,57 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2009 р. частково та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача відкориговану в судовому порядку суму заборгованості.
Скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушив норми матеріального та процесуального права, крім того, на думку відповідача, місцевий господарський суд повинен був в процесі розгляду справи ініціювати підписання акту звірки між сторонами по справі.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Між позивачем та відповідачем 20.08.2008 р. було укладено договір поставки програмного забезпечення № 08/08-0121 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, продати програмне забезпечення, а Покупець (відповідач) зобов'язується прийняти Комп'ютерні програми та сплатити їх вартість в термін вказаний в цьому Договору.
В матеріалах справи міститься специфікація, яка є додатком № 1 до Договору, згідно якої вартість програмного забезпечення складає 139049,93 грн.
Згідно з випискою банківської установи від 05.09.2008 р. відповідач в якості попередньої оплати програмного забезпечення перерахував на користь позивача 69524,96 грн.
Відповідно до акту приймання комп'ютерних програм від 16.12.2008 р. відповідач здійснив приймання за якістю комп'ютерні програми.
В силу п. 3.1.1. Договору відповідач здійснює попередню оплату у розмірі 50% від вартості комп'ютерної програми протягом п'яти календарних днів з моменту отримання рахунку.
Як вбачається з п. 3.1.2. Договору, решту 50 % від вартості комп'ютерної програми відповідач сплачує протягом п'яти календарних днів після підписання акту приймання комп'ютерних програм.
Всупереч вищевказаним пунктам Договору, відповідач за поставлене програмне забезпечення розрахувався лише частково, сплативши 69524,96 грн. основного боргу.
Отже, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що розмір основного боргу відповідача на дату подання позову становить 69524,96 грн.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідач належним чином своїх обов'язків не виконав, суму основного боргу сплатив лише частково.
Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 69524,96 грн.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 6328,79 грн. інфляційних втрат, 811,44 грн. 3 % річних та 6491,54 грн. пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 8.5. Договору, за порушення строку оплати Комп'ютерних програм, передбаченого у п. 3.1.2. цього Договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, оплата якої прострочена, за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 5 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність стягнення з відповідача 6328,79 грн. інфляційних втрат, 811,44 грн. 3 % річних та 6491,54 грн. пені.
Колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що місцевий господарський суд повинен був в процесі розгляду справи ініціювати підписання акту звірки між сторонами по справі, оскільки акт звірки взаєморозрахунків є тільки документом, по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2009 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ВІП ТЕЛ” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 23.07.2009 р. у справі № 18/335 залишити без змін.
Справу № 18/335 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
22.10.09 (відправлено)