2/130/1004/2015
130/2356/15-ц
"22" вересня 2015 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі :
головуючого судді Саландяк О.Я.
секретаря Буга Р.М.,
за участі позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради Вінницької області, за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визначення часток у спільній сумісній власності, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 міської ради про визначення часток у спільній сумісній власності - квартирі, мотивуючи його тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 25.11.1999 р. за нею ОСОБА_1, її колишнім чоловіком ОСОБА_5, який помер 15.10.2001 р., та їх дітьми - ОСОБА_3 (до шлюбу ОСОБА_5) С.В., ОСОБА_4 та ОСОБА_6, яким помер 12.10.2009 р., зареєстровано на праві спільної сумісної власності квартиру АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на належну йому частку квартири, яку прийняли його діти: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, оскільки на час відкриття спадщини були неповнолітніми. Але не оформивши своїх спадкових прав ОСОБА_6 12.10.2009 р. помер. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за законом, за заповітом або на обов'язкову частку немає. Після смерті сина ОСОБА_6 відкрилась спадщина, яка складається із належної йому частки квартири та частки квартири, яку він прийняв у спадщину після смерті батька ОСОБА_5 Спадщину після смерті сина ОСОБА_6 прийняла позивачка оскільки на час відкриття спадщини проживала та була зареєстрована разом із спадкодавцем. При зверненні до нотаріальної контори про отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті сина ОСОБА_6 вона отримала відмову через те, що частки померлих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у спільній сумісній власності - квартирі по вул. Шекінській, 23/17 м. Жмеринка не визначені. За життя спадкодавців вони не встановлювали часток у спільній сумісній власності - квартирі, а в даний час це зробити неможливо в зв'язку із смертю ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Невизначеність часток у спірній квартирі позбавляє позивачку належним чином нею розпоряджатись та оформити свої спадкові права. Просить визначити, що частки співвласників та частки померлих ОСОБА_5, ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_2 становить 1/5.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала за викладених в позовній заяві обставин, позовні вимоги уточнила, просить визначити, що частки співвласників та частки померлих ОСОБА_5, ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_2 становить по 1/5 кожного. Додатково пояснила, що вона із чоловіком та трьома дітьми вказані власниками квартири АДРЕСА_3. Померлий ОСОБА_5 - її чоловік, який помер 15.10.2001 року, та спадщина після його смерті прийнята, оскільки спадкоємці проживали у вказаній квартирі. 12.10.2009 року помер ще один співвласник квартири - син позивачки ОСОБА_4 та позивачка звернулась до нотаріальної контори, однак отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину через невизначеність часток померлих співвласників. Спору між нею та іншими співвласниками щодо спадкування та розміру часток немає, вважає частки всіх рівними по 1/5, договір про визначення часток між співвласниками не укладався. Питання судових витрат просила вирішити відповідно до закону.
Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради в судові засідання не з'явився, надіслав до суду заяву в якій просить справу розглянути у відсутність представника відповідача, при вирішенні спору покладається на розсуд суду. (а.с. 32-33, 42)
Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні 03.09.2015 року не заперечували щодо задоволення позову, виступили на боці позивача. Додатково та на запитання пояснили, що померлий ОСОБА_5 є їх батько, а померлий ОСОБА_6 є їх братом. Вони всі є співвласниками квартири АДРЕСА_2 і їх частики не визначені у документах, однак вважають, що частки всіх співвласників є рівними, складають по 1/5, спору що спадкування та розміру часток між ними не існує, договору про розмір часток вони не укладали. Просили позов задовольнити. У судове засідання на 22.09.2015 року, треті особи будучи належним чином та завчасно повідомленими, не з»явились, причини неявки не повідомили.
Суд, заслухавши пояснення позивача, третіх осіб, оглянувши позовну заяву, заяву представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов слід задовольнити частково.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який 18.10.1999 р. було розірвано. (а.с. 5, 7)
ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, (а.с.12) та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13) ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 10), яка після реєстрації шлюбу із ОСОБА_8 змінила прізвище на «Заворотна». (а.с. 8, 11)
Із свідоцтва про право власності на житло від 25.11.1999 року, виданого згідно рішення виконкому ОСОБА_2 міської ради від 25.11.1999 року №4005, зареєстрованого ОСОБА_2 відділом Вінницького обласного об'єднаного БТІ 29.11.1999 року за №6537, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_6 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_8) С.В. належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_4, без визначення часток кожного із співвласників (а.с.18).
15.10.2001 р. ОСОБА_5 помер. (а.с. 14)
12.10.2009 р. помер ОСОБА_6 (а.с. 15)
Нотаріус ОСОБА_2 міської державної нотаріальної контори, постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 22.07.2015 року №734/02-31 відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 4/15 частки квартири, належної її сину ОСОБА_6, який помер 12.10.2009 р., з яких 1/5 частка належала йому особисто, а 1/15 частка належала його батькові ОСОБА_5, спадкоємцем якого за законом був син ОСОБА_6, який прийняв спадщину але не оформив своїх спадкових прав, у зв'язку з відсутністю у правовстановлюючих документах відомостей про належність спірного нерухомого майна спадкодавцеві, тобто не визначена частка у спільній сумісній власності наквартиру. (а.с. 25).
З довідки № 112 від 21.04.2015 року КП «ВООБТІ» вбачається, що згідно інвентаризаційної справи № 266 на житловий будинок № 23 по вул. Шекінській в м. Жмеринка Вінницької області КП «ВООБТІ» 29.11.1999 р. була проведена реєстрація права спільної сумісної власності на квартиру № 17 за ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого виконкомом ОСОБА_2 міської ради 25.11.1999 р. згідно рішення від 25.11.1999 р. № 4005. Станом на 21.04.2015 р. квартира в цілому складається з: коридору 17-1, коридору 17-2, ванної 17-3, туалету 17-4, кімнати 17-5, кімнати 17-6, кімнати 17-7, кімнати 17-8, кухні 17-9, частини підвалу під сарай площею 5,9 кв.м. Загальна площа квартири становить 83,5 кв.м, в тому числі житлова площа 52,8 кв.м. Станом на 21.04.2015 р. самочинно збудованих та переобладнаних приміщень немає (а.с. 23), що також відображено і в технічному паспорті на дану квартиру (а.с.19-22).
Згідно копії особового рахунку на квартиру по вул. Шекінській, 23/17 в м. Жмеринка ОСОБА_1 зазначена як квартиронаймач, ОСОБА_5 - чоловік, вибув 01.11.2000 р., ОСОБА_4 - син, ОСОБА_6 - син, помер 12.10.2009 р., ОСОБА_3 - дочка. (а.с.24)
Відповідно до Витягів зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори, спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 22.07.2015 р. за №№ 41011163, 41011152 після смерті ОСОБА_6 заповіти та спадкові договори не укладались спадкоємцем, спадкові справи не відкривались, свідоцтва про право на спадщину не видавались. (а.с. 16, 17)
Відповідно до Витягів зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори, спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 11.09.2015 р. за №№ 41473293, 41473253 після смерті ОСОБА_5 заповіти та спадкові договори не укладались спадкоємцем, спадкові справи не відкривались, свідоцтва про право на спадщину не видавались. (а.с. 39-41)
Відповідно до ч.1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Відповідно до ч.4 ст. 355 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Отже, вказана вище квартира АДРЕСА_5 є спільною сумісною власністю ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище ОСОБА_4) С.В., ОСОБА_5, який помер 15.10.2001 р., та ОСОБА_6, який помер 12.10.2009 р.
Домовленості між співвласниками щодо поділу майна не існує. Вимоги про поділ майна до суду не заявлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 3.4. інформаційного листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753-0/4-13 від 16.05.2013 року у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутись з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до роз'ясень, що містяться у п. 17 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ наведених в постанові № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до статті 368 ЦК спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 60 - 74 Сімейного кодексу України (далі - СК)); майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Для визначення члена сім'ї можуть використовуватись їх ознаки, наведені у статті 3 СК, статті 1 Закону України від 7 квітня 2011 року № 3206-VI "Про засади запобігання і протидії корупції"; квартира (будинок), житлові приміщення у гуртожитках, передані при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно в них мешкають, у їх спільну сумісну власність (стаття 8 Закону України від 19 червня 1992 року № 2482-XII "Про приватизацію державного житлового фонду"); майно, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, відповідно до закону (стаття 6 Закону України від 15 травня 2003 року № 742-IV "Про особисте селянське господарство"). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (частина четверта статті 355 ЦК), тобто діє презумпція спільної часткової власності. Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Отже, якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається з урахуванням вкладу кожного із співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Частка суб'єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при поділі майна, виділі частки зі спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Тобто визначення часток, про що заявлено сторонами спору, що розглядається можливе лише при заявленні та вирішенні вимоги про поділ майна, що перебуває у їх спільній сумісній власності, а частка померлого суб'єкта права спільної сумісної власності визначається при відкритті після нього спадщини.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, в даному випадку позивачкою вимога про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності не заявлялась, що свідчить про наявність підстав для відмови в задоволенні позову у вказаній частині.
Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позову частково, лише в частині визначення часток майна, належних померлим на праві спільної сумісної власності.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Відповідно до ст.ст. 15, 16, 355, 370 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 158 ч.2 , 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Визначити, що частка ОСОБА_5, який помер 15.10.2001 р., у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_6 становить 1/5.
Визначити, що частка ОСОБА_6, який помер 12.10.2009 р., у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_6 становить 1/5.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору.
Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні при його постановленні - у цей же строк з часу отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 22.09.2015 року
Суддя /підпис/
Копія вірна.
Суддя Секретар