14.09.15р. Справа № 904/5659/15
За позовом Державного підприємства "Навчально-дослідний племінний птахівничий завод ім. Фрунзе НУБіП України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-КАПІТАЛ"
про стягнення 718 217,50 грн. за договором постачання
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
Позивача - Дженчако Т.М., адвокат, довіреність № б/н від 25.06.15р.
Відповідача - Громов Є.І., дов. № б/н від 27.01.15р.
Позивач просив стягнути з Відповідача 718 217,50 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за договором постачання. Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.11.13р. Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/7046/13 стягнуто з Відповідача 250 250,00 грн. основного боргу, який Відповідач не сплатив, у зв'язку з чим, на підставі п. 10.4 Договору, Позивач має право нарахування і стягнення річних за користування чужими грошовими коштами на борг Відповідача за 287 днів прострочення оплати, а саме за період з 07.11.13р. до 21.08.14р. у сумі 718 217, 50 грн.
Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що за своєю правовою природою проценти за користування грошовими коштами, передбачені п. 10.4 Договору, за кожен день прострочення, охоплюються визначенням пені, стягнення якої передбачено п.10.3 Договору. Таким чином, має місце подвійна відповідальність одного виду за одне й те саме правопорушення, що суперечить Конституції України.
Розгляд справи відкладався.
14.09.15р. Позивач зменшив позовні вимоги і просив стягнути з Відповідача 80 080,00 грн. за період з 07.11.13р. по 09.12.13р. (32 дні).
Відповідач заперечував проти зазначених позовних вимог з наведених вище підстав.
Справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
24.01.13р. Позивач (Продавець) з Відповідачем (Покупець) уклали договір ДК №26/13 від 24.01.13р. про постачання добових курчат (далі - Договір), за п.п.1.1 якого продавець зобов'язався постачати покупцеві, а Покупець - оплачувати добових курчат фінального гібриду кросу Хайсекс Коричневий в кількості 220 000 голів добової курочки та добових курчат фінального гібриду кросу Хайсекс Білий в кількості 100 000 голів добової курочки.
Зазначений товар поставлений Відповідачеві в повному обсязі на загальну суму 2 223 030,00 грн. Проте, Відповідачем товар оплачений не в повному обсязі.
07.11.13р. Господарським судом Дніпропетровської області у справі № 904/7046/13 винесено рішення, яким позові вимоги Позивача задоволені у повному обсязі та стягнуто з ТОВ "Агро-Капітал" на користь Державного підприємства "Навчально-дослідне племінний птахівничий завод ім. Фрунзе НУБіП України" 250 250,00 грн. - основного боргу, 31 168, 50 грн Позивач. - пені, 60 225,00 грн. - штрафу, 80 099,25 грн. - процентів за користування чужими грошима, 600, 44 грн. - інфляційних витрат та 8 446,87 грн. - судового збору, рішення суду набрало законної сили.
За даними сторін на даний час суму основного боргу не сплачено.
Згідно з п 10.4 Договору за несвоєчасне проведення розрахунків Продавець має право стягнути з Покупця проценти за користування чужими коштами у розмірі 1% від неоплаченої вартості Товару за кожен день прострочи платежу.
З посиланням на п.10.4 Договору, на основний борг Відповідача за 287 днів прострочення оплати, а саме за період з 07.11.13р. до 21.08.14р., Позивач нарахував проценти за користування чужими грошовими коштами у сумі 718 217,50 грн.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Аналогічні положення містить ст. 712 ЦК України.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).
Частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Тобто, ст. 625 ЦК України, між іншим, надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший ніж 3% річних розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, який і було визначено сторонами у пункті 10.4 Договору в розмірі 1% річних від суми заборгованості.
Разом із тим суд вважає, що проценти, передбачені оспорюваним пунктом 10.4 Договору, як плата за користування чужими грошовими коштами, за своєю правовою природою підпадають під визначення неустойки, а саме пені, згідно статті 549 ЦК України частина третя якої встановлює, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У свою чергу пунктом 10.3 Договору сторони вже передбачили нарахування пені в розмірі двох облікових ставок Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Наведені обставини дають підстави дійти висновку, що умовами Договору передбачене подвійне стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання Відповідачем, що не узгоджується з приписами ст.61 Конституції України, відповідно до якої, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 12.12.11р. у справі № 07/238-10.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Беручи до уваги наведене, суд вважає, що зменшені вимоги Позивача задоволенню не підлягають.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" за клопотанням особи, яка сплатила судовий збір, зайво сплачений судовий збір підлягає поверненню із державного бюджету України за ухвалою суду (у даному випадку у сумі 12 805,14 грн.), перерахований платіжним дорученням №2341 від 25.10.13р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.
Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Господарські витрати у справі покласти на Позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.
Суддя С.Г. Юзіков
Рішення підписане ____________