Справа № 2а-4831/09/1770
13год. 59хв.
м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі
позивача: представник ОСОБА_1
відповідача: представникОСОБА_2 ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
ОСОБА_1
до
Рівненський міський центр зайнятості
про скасування рішення, суд- ВСТАНОВИВ:
Позивач - ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовом до Рівненського міського центру зайнятості. З урахуванням доповнень до позовної заяви позивач просив скасувати рішення № 3 від 05 березня 2009 року про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків, у тому числі донарахованих сум страхових внесків (недоїмки) та штрафу, відшкодувати матеріальні збитків за термін неотриманої пенсії в сумі 5112 грн. та моральні збитки в сумі 2000 грн.
В судовому засіданні позивач надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в позовній заяві, а зокрема пояснив, що виявлені розбіжності між даними до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та Фондуна випадок безробіття за червень 2005 року в сумі 176,00 грн. є його прямими збитками, бухгалтер в звітних відомостях до Пенсійного фонду помилково вказав іншу суму заробітної плати за червень 2005 року - 1186,00 грн., хоча у відомості нарахування зарплати за червень 2005 року, яка є в Рівненському міському центрі зайнятості фонд заробітної плати вказано вірно - 1010,00 грн. Просив позов задоволити повністю.
Представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, що викладена в запереченнях проти позову, а зокрема зазначили що 04.03.2009 року Рівненським міським центром занятості проведено перевірку позивача з питань правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття. За результатами перевірки виявлено відхилення фонду оплати праці в сумі 176,00 грн. між даними розарахункової відомості, поданої до центру зайнятості, та фактичними витратами, поданими позивачем у фінансовій звітності до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. А відтак, позивачу донараховані страхові внески за червень 2005 року. Крім того, в результаті перевірки донараховані страхові внески за липень 2005 року. За результатми перевірки позивачу донараховано страхові внески в сумі 4,37 грн., накладено штраф в розмірі 207,90 грн., та нарахована пеня в розмірі 1,81 грн. Просили позов задоволити в повному обсязі.
Судом досліджені письмові докази, які подані позивачем одночасно із позовною заявою.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення позивача, представників відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.
Суд виходив з такого.
Позивачем не оскаржується рішення № 3 від 05.03.2009 року в частині нарахування пені в розмірі 1,81 грн.
Позивачем 11.01.2006 року подано Розрахункову відомість про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, в якій вказано загальну суму виплат, на які нараховуються страхові внески в розмірі 8285 грн. ( в т.ч. за червень 2005 року - 1010,00 грн.) (а.с.32). До Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності позивачем подавалися звіти, в яких загальна сума виплат, на які нараховуються страхові внески за 2005 рік вказана в розмірі 8461 грн., в тому числі за червень 2005 року - 1186 грн. (а.с.33, 34).
04 березня 2009 року Рівненським міським центром зайнятості проведено перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття роботодавцяОСОБА_1 (у зв'язку із скасуванням суб'єкта підприємницької діяльності), про що складено акт № 65 (а.с.10-11). На підставі вивляних обставин, щодо розбіжності у звітах позивача щодо суми виплат, на які нараховуються страхові внески, за червень 2005року перевіркою виявлено розбіжність між даними звітності до ФССНВ, ФСС з ТВП та даними Розрахункової відомості про нарахування та перерахування страхових внесків до ФЗДССУВБ за червень 2005 року в сумі 176,00 грн. Перевіркою донараховано страхові внески в сумі 4,37 грн. (червень 2005 року, липень 2005 року) та накладено штраф в розмірі прихованої суми виплат на які нараховуються страхові внески в сумі 207,90 грн.
Однак, з приводу виявлених розбіжностей позивач пояснив, що фактично сума виплат, на які нараховуються страхові внески за червень 2005року складала 1010грн., про що було зазначено в розрахунковій відомості про нарахування та перерахування страхових внесків, що подано позивачем відповідачу за 2005рік (а.с. 32). У розрахунокових відомостях (а.с. 33, 34), що подавались до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності позивачем за 2005рік допучено описки, зазначивши фонд оплати праці за червень 2005року в розмірі 1186грн. Фактичний його розмір за вказаний період складає 1010грн.
Зазначені обставини, позивач підтвердив відомостю нарахування та виплати заробітної плати для працівників за червень 2005року, з якої вбачається, що фактично сума виплат, на які нараховуються страхові внески складає (за червень 2005року) 1010грн.
А відтак, первинними документами, дослідженими в ході розгляду справи не підтверджено обставин, щодо заниження позивачем суми виплат, на які нараховуються страхові внески за червень 2005року в розмірі 176,00грн. та відповідно на вказану суму страхових внесків в розмірі 3,70грн.. За таких обставин, відповідач неправомірно спірним рішенням визначив позивачу штрафну санкцію в розмірі 176грн. та донараховані страхові внески в розмірі 3,70.
Крім того, спірним рішенням донараховано позивачу штрафну снкцію в розмірі 31,90грн. та страхові внески в розмірі 0,67грн. Відповідно до пояснень представників відповідача, вказане донарахування пов'язане з тим, що в ході перевірки позивача посадовими особами відповідача донараховано заробітну плату для працівників позивача (ОСОБА_4та ОСОБА_5 в день їх фактичного звільнення в розмірі 31,90грн., а відповідно донораховано на вказану суму страхові внески.
Позивач в судовому засіданні пояснив, що працівники ОСОБА_4та ОСОБА_5в день їх фактичного звільнення не працювали, а відповідно позивачем не нараховувалась та не виплачувалась за вказаний період зазначеним працівникам заробітна плата.
Представниками відповідача не заперечувались обставини та не надавались докази, щодо фактичного виконання трудових обов'язків працівниками позивача ОСОБА_4та ОСОБА_5в день їх фактичного звільнення та нарахування і виплати вказаним працівникам, позивачем заробітної плати в розмірі 31,90грн.
З наведеного слідує, що позивачем не проводилось нарахування та виплата вказаної суми названим вище працівникам в день їх фактичного звільнення.
А відтак, відповідачем безпідставно та позамежами наявних у відповідача повноважень нараховано позивачу заробітну плату для працівників позивача (ОСОБА_4та ОСОБА_5 в день їх фактичного звільнення в розмірі 31,90грн., та відповідно безпідставно визначено штраф на вказану суму і страхові внески в розмірі 0,67грн.
Крім того, відповідно до ст. 38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штраф та пеню. Штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.
Частина 2 ст. 38 зазначеного Закону передбачає, що строк давності у разі стягнення страхових внесків, пені, та фінансових санкцій, передбачених цією статтею, не застосовується. Отже, обумовлена норма закону визначає строки давності для стягнення фінансових санкцій, однак така норма не визначає строків давності для накладення штрафних санкцій.
За таких обставин, до правовідносин щодо накладення штрафних санкцій застосовуються строки давності визначені ст. 250 Господарського кодексу України, яка передбачає, що адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Отже, застосування спірним рішенням 05.03.2009 р. штрафних санкцій до позивача за діяння 2005року суперечить вимогам статті 250 Господарського кодексу України, а саме, санкції застосовані після встановленого даною статтею строку для їх застосування.
Щодо покликань відповдіача на ту обставину, що днем звільнення вважається останній день роботи і саме в цей день працівникові має бути повністю виданий розрахунок із заробітної плати: видана заробітна плата, включаючи оплату праці за останній день робти, компенсація за невикористані дні відпустки, то відповідач, всупереч ст. 71 КАС України, не довів обставин щодо роботи звільнених працівників у день їх звільнення та не довів обставин виплати їм заробітної плати за день звільнення.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, позовні вимоги про скасування рішення № 3 від 05.03.2009 року в частині визначення ОСОБА_1штрафу в розмірі 207,90 грн. та в частині донарахування страхових внесків в сумі 4,37 грн. підлягають до задоволення.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неотриманої пенсії в сумі 5112 грн. та моральної шкоди в сумі 2000 грн., то в їх задоволенні позивачу слід відмовити виходячи з наступного.
Позивач, всупереч ч. 1 ст. 71 КАС України, не довів суду обставин щодо наявності фактів заподіяння йому матеріальних збитків через неотримання пенсії в розмірі 5112 грн. та фактів заподіяння моральної шкоди, не надав доказів наявності причинно-наслідкового зв'язку між прийнятим рішенням та шкодою (матеріальною та моральною).
Таким чином, у вказаній частині позовних вимог позивачу слід відмовити.
Враховуючи зазначене вище, позовОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Рішення суб'єкта владних повноважень - Рівненський міський центр зайнятості від 05 березня 2009 р. за № 3 - скасувати в частині визначення ОСОБА_1 штрафу в розмірі 207,90 грн та в частині донарахуваних страхових внесків в сумі 4,37грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету на користь позивача -ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10-ти днів з дня складання постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Шевчук С.М.
Повний текст постанови складено 22.09.2009року