ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
30.09.2009 р. № 2а-6037/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Донця В.А., секретаря судового засідання Венгер А.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Верховної Ради України
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії
Представники сторін:
Позивач: не прибув;
Від відповідача: Кот О.В. (довіреність від 15.12.2008 р. № 587)
ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить: визнати дії Верховної Ради України (далі -Відповідач) протиправними; зобов'язати надати обґрунтовану відповідь.
Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що Відповідачем порушено його право, визначене статтею 40 Конституції України щодо надання обґрунтованої відповіді на звернення від 12.02.2009 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Через канцелярію до суду надійшла заява від 07.09.2009 р. (вх. №03-15/10337 від 07.09.2009 р.) про розгляд справи за його відсутності.
Представник Відповідача проти позову заперечив, вважаючи вимоги необґрунтованими, такими, що не підлягають задоволенню, оскільки Верховна Рада України, її апарат діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством України.
Під час розгляду справи Позивачем було подано до суду доповнення до позову від 21.08.2009 року, в яких він просив винести ухвалу про визнання явки Голови Верховної Ради обов'язковою; залучити до участі у справі Президента України, Генерального прокурора України, Службу безпеки України, Уповноваженого Верховної Ради з прав людини; витребувати від Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією скаргу від 04.03.2009 р. Також просив суд прийняти міри щодо забезпечення безпеки його життю. Вказані вимоги були розглянуті судом у попередньому судовому засіданні за участю представника Відповідача. Враховуючи їх необґрунтованість, безпідставність, суд відмовив у задоволенні.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника Відповідача, суд встановив таке.
Позивач звернувся до Відповідача з заявою від 12.02.2009 року щодо грубого порушення чинного законодавства та його прав суддями, іншими посадовими особами судової влади України.
На час розгляду справи в суді обґрунтована відповідь на заяву, як стверджує Позивач, йому не була надана.
Відповідно до пояснень представника Відповідача звернення Позивача після його розгляду було надіслано до Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя (далі -Комітет), оскільки вирішення зазначених у зверненні питань відноситься до предмету відання саме цього Комітету, про що заявника було повідомлено листом від 25.02.2009 р. №04-12/12-543, копія якого наявна в матеріалах справи. Як вбачається з листа заступника завідувача секретаріату Комітету від 27.07.2009 року № 04-30/13-4246 (166373) О. Опальченка, звернення Позивача було надіслано за належністю до Ради суддів Адміністративних судів України для проведення перевірки, викладених у зверненні відомостей та вжиття передбачених законом заходів реагування, про що його було повідомлено.
У матеріалах справи також є лист Комітету від 04.06.2009 року №04-30/21-3485, яким Позивачеві було надано відповідь на його заяву від 12.02.2009 року. Зокрема, Позивачеві було роз'яснено підстави, процедуру притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Позивача було повідомлено, що з метою всебічного та повного розгляду звернення, перевірки інформації Комітетом направлено запит до Ради суддів Адміністративних судів України для проведення перевірки.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) (далі -Закон) звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, -невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення (частина перша статті 19 Закону). Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями (частина третя статті 7 Закону).
Згідно зі статтею 75 Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент -Верховна Рада України, до повноважень якої належить прийняття законів та інших нормативно-правових актів. Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів (стаття 89).
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про комітети Верховної Ради України" від 4 квітня 1995 року №116/95-ВР (у редакції Закону України від 22 грудня 2005 року №3277-IV) Комітет Верховної Ради України -орган Верховної Ради України, який утворюється з числа народних депутатів України для здійснення за окремими напрямами законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до повноважень Верховної Ради України, виконання контрольних функцій. Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 19 вказаного Закону контрольна функція комітетів полягає в направленні матеріалів для відповідного реагування в межах, установлених законом, органам Верховної Ради України, державним органам, їх посадовим особам.
Як визначено пунктами 1 та 3 Положення про Апарат Верховної Ради України, яке затверджене розпорядженням Голови Верховної Ради України від 31.12.2000 року №459, Апарат Верховної Ради України є органом, який здійснює правове, наукове, організаційне, документальне, інформаційне, кадрове, фінансово-господарське, матеріально-технічне, соціально-побутове, та інше забезпечення діяльності Верховної Ради України, народних депутатів України. До складу Апарату входять його структурні підрозділи: головні управління, управління, відділи, секретаріати Голови Верховної Ради України та його заступників, секретаріати комітетів Верховної Ради України, спеціальної контрольної комісії Верховної Ради України з питань приватизації, секретаріати зареєстрованих депутатських фракцій і груп, інші структурні підрозділи.
Відповідно до пункту 2 Порядку роботи із зверненнями громадян у структурних підрозділах апарату Верховної Ради України, затвердженого Розпорядженням Голови Верховної Ради України від 09.01.2007 року №11, діловодство за зверненнями громадян в апараті Верховної Ради України ведеться окремо від загального діловодства і покладається на Відділ з питань звернень громадян апарату Верховної Ради України. Пункт 14 зазначеного Порядку роботи із зверненнями громадян у структурних підрозділах апарату Верховної Ради України передбачає, що звернення громадян, адресовані комітетам Верховної Ради України, депутатським фракціям у Верховній Раді України та їх керівництву, після реєстрації у Відділі з питань звернень громадян передаються секретаріатам відповідних комітетів Верховної Ради України, депутатських фракцій через відділ службової кореспонденції.
Таким чином, наведені положення дають підстави стверджувати, що до повноважень відповідача -Верховної Ради України, як єдиного законодавчого органу влади в Україні, що наділена Конституцією України відповідною компетенцією, і зобов'язана діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України) не належить безпосередній розгляд звернень громадян. Цей обов'язок покладається на Апарат Верховної Ради України, а саме на Відділ з питань звернень громадян та інші структурні підрозділи Апарату Верховної Ради України.
Як вже зазначалось, заява Позивача була надіслана за належністю до Ради суддів Адміністративних судів України для здійснення перевірки, про що Позивача було повідомлено листом. Окрім того, йому було роз'яснено підстави, процедуру притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, встановлені чинним законодавством.
За таких обставин, суд вважає позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправними дій Відповідача та зобов'язання надати обґрунтовану відповідь необґрунтованими.
Керуючись статтями 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова виготовлена в повному обсязі 05.10.2009 року.
Суддя Донець В.А.