08 жовтня 2009 р. № 4/202-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді:Борденюк Є.М.
Могил С.К. (доповідач),
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестджерело" та ОСОБА_1
на рішеннягосподарського суду Київської області від 10.02.2009
у справі№ 4/202-08 Київської області
за позовомприватного підприємства "Фіш груп"
дозакритого акціонерного товариства "Блакитна нива"
КП КОР "Білоцерківське міжміське БТІ"
провизання права власності,
за участю представників
позивача :не з'явились,
відповідачів :не з'явились,
скаржника 1 :ОСОБА_2,
скаржника 2 :ОСОБА_3,
Приватне підприємство "Фіш груп" у грудні 2008 року звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до закритого акціонерного товариства "Блакитна нива" та КП КОР "Білоцерківське міжміське БТІ", в якій просило суд визнати за ним право власності на Рокитнянский орендований рибгосп, зобов'язати відповідача 1 передати за актом приймання-передачі позивачу вказане майно та зобов'язати відповідача 2 здійснити реєстрацію права власності. Відповідач 1 визнав позов, про що подав до господарського суду відповідну заяву № 12 від 07.01.2009.
Рішенням господарського суду Київської області від 10 лютого 2009 року позов задоволено у повному обсязі з огляду на обґрунтованість, законність та доведеність матеріалами справи вимог позивача.
Не погоджуючись з прийнятим у даній справі рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестджерело" та ОСОБА_1 звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять його скасувати. При цьому, посилаючись на порушення вказаним рішенням їх прав та законних інтересів, перший скаржник просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, а другий -припинити провадження у справі.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг та дослідивши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги ТОВ "Інвестджерело" та часткового задоволення скарги ОСОБА_1 з наступних підстав.
Як встановив місцевий господарський суд на підставі наданих доказів, 02 червня 2008 року між приватним підприємством "Осіріус-1" (постачальником) та закритим акціонерним товариством "Блакитна нива" (покупцем) укладено договір поставки №02/06/08-1 (Договір), відповідно до умов якого ПП "Осіріус-1" зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити цей товар вартістю 904 050,00 грн.
Пунктом 5.1 Договору сторони обумовили обов'язок відповідача 1 оплатити поставлений товар в безготівковому порядку протягом п'яти банківських днів, з моменту поставки товару. Проте, як з'ясував місцевий суд, відповідач 1 порушив вказані умови Договору, після кінцевого строку оплати, а саме - 22 серпня 2008 року, поставлений товар не оплатив, у зв'язку з чим у нього виникло окрім зобов'язання погасити існуючу заборгованість, ще і зобов'язання по сплаті пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої договором.
В наступному, 15 вересня 2008 року приватне підприємство "Осіріус-1" та приватне підприємство "ФІШ ГРУП" уклали Договір відступлення права вимоги (цесії) (Договір цесії), згідно умов якого, цедент - приватне підприємство "Осіріус-1", відступив цесіонарію - приватному підприємству "ФІШ ГРУП", а цесіонарій набув право вимоги, належне цеденту, і став кредитором за Договором поставки №02/06/08-01, укладеним 02 червня 2008 року між ПП "Осіріус-1" (цедентом) і закритими акціонерним товариством "Блакитна нива".
16 вересня 2008 р. Відповідач-1, як боржник при виконанні грошового зобов'язання за Договором поставки уклав з позивачем Додаткову угоду №1 до Договору поставки, якою відповідач 1 визнав всі боргові зобов'язання за Договором поставки, та прийняв на себе зобов'язання в строк не пізніше 28.09.2008 року сплатити борг. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 Договору поставки сторони дійшли згоди, що у випадку порушення відповідачем 1 (покупцем) прийнятого на себе зобов'язання щодо сплати боргових зобов'язань за Договором поставки у визначений строк, право власності покупця (відповідача) на Рокитнянський орендований рибгосп (за виключенням гідротехнічних споруд до ставків №2, №3), який розташований за адресою: Київська область, Рокитнянський район, с. Телешівка, переходить до постачальника (позивача), в якості належної сплати боргових зобов'язань по Договору поставки, в день порушення такого зобов'язання.
Місцевим господарським судом встановлено, що право власності відповідача 1 на зазначене майно підтверджується Свідоцтвом про власність за реєстраційним номером 20-Вп, виданим 30.06.1995 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області, а балансова вартість майна на дату укладання Додаткової угоди №1 складала: 916 372,65 грн.
На підставі положень договору купівлі-продажу майна Рокитнянського орендного рибгоспу від 30.05.1995, згідно якого організація орендарів Рокитнянського рибгоспу придбала вказане майно у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, а також на підставі Статуту ЗАТ "Блакитна нива" суд дійшов висновку, що ЗАТ "Блакитна нива" є правонаступником організації орендарів Рокитнянського орендного рибгоспу та, відповідно, власником Рокитнянського орендованого рибгоспу.
Враховуючи, що 29.09.2008, тобто в день порушення відповідачем 1 зобов'язання по сплаті боргових зобов'язань, до позивача перейшло право власності на вказане майно, про що позивач направив відповідачу 1 відповідне повідомлення-вимогу про порушення умов договору, з вимогою передати майно, проте, станом на дату подання позовної заяви відповідач 1 не передав майно позивачу, суд першої інстанції зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та підтверджені матеріалами справи.
При цьому, за висновками суду першої інстанції, наявність правових підстав для виникнення у позивача права власності на вказане майно випливає із низки положень Цивільного кодексу України, зокрема, з п. 2 ст. 11, ст.ст. 328, 387, 392 ЦК України, п. 1. ст. 620 та інших загальних норм матеріального права, якими встановлено підстави набуття права власності та визначено загальні вимоги для виконання договірних зобов'язань і наслідки їх неналежного виконання.
Відтак, посилаючись на п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, яким серед інших способів захисту цивільних прав та інтересів визначено визнання права та примусове виконання обов'язку в натурі, місцевий суд задовольнив позов у повному обсязі.
Судова колегія вважає висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на зазначене майно та задоволення інших заявлених вимог передчасними, оскільки судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального, не в повній мірі дотримано норми процесуального права щодо повноти встановлення всіх обставин справи.
Застосовуючи положення статей 392 та 387 Цивільного кодексу України, якими встановлено право власника майна на позов про визнання його права власності та право власника витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, судом першої інстанцій не дотримано вимоги ст. 43 ГПК України щодо необхідності всебічного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, не надано належної та вичерпної правової оцінки доказам, якими позивач підтверджував своє право власності на майно.
Зокрема, судом не встановлено наявності відповідних повноважень у особи, яка підписувала додаткову угоду від імені відповідача 1 про прийняття на себе зобов'язання передати у власність позивача Рокитнянський орендований рибгосп у випадку прострочення оплати, оскільки, як вбачається зі змісту ст. 98 ЦК України, для прийняття рішення про відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, необхідна згода не менш як ѕ учасників, якщо інше не встановлено законом.
Не врахувавши зазначені положення, суд першої інстанції не встановив необхідності прийняття та наявності відповідного рішення, відтак, не дослідив в повній мірі доведеність підстав позову.
Слід також погодитись з доводами скаржників про передчасність прийняття судом першої інстанції в якості належних та достатніх доказів набуття позивачем права власності на нерухоме майно договору цесії та додаткової угоди, якими сторони фактично передбачили відчуження нерухомого майна вартістю 916 372,65 грн. без їх нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Окрім того, приймаючи в якості належних та достатніх доказів для підтвердження наявності права власності на спірне майно у відповідача 1 положення Статуту ЗАТ "Блакитна нива", суд першої інстанції не врахував, що для підтвердження здійснення процесуального правонаступництва необхідно провести аналіз документів, що підтверджують правонаступництво. Зокрема, витребувати передаточний баланс активів і пасивів підприємства, яке припинило свою діяльність у зв'язку з реорганізацією, та передаточний баланс правонаступника, протокол загальних зборів учасників ЗАТ, на яких вирішувалось питання про реорганізацію відповідача та його правонаступництво, з'ясувати чи затверджувався даний протокол у встановленому законом порядку.
Судова колегія звертає увагу на те, що статут не є правовстановлюючим документом, тому зазначення в установчих документах відповідача 1 про правонаступництво не є доказом права власності відповідача 1 на спірне майно. Відтак, обмежившись посиланням на Статут відповідача 1 та посиланнями на його заяву про визнання позову, яких, за висновком суду, достатньо для підтвердження здійснення правонаступництва та передачі права власності на спірне майно, суд дійшов передчасного висновку, що спірне майно перейшло у власність відповідача 1, відтак, і до позивача.
Крім того, під час розгляду справи судом не було надано належної оцінки договору постачання, та перевірено факт здійснення постачання товару та наявності заборгованості за поставлений товар на підставі первинних документів.
Враховуючи наведене, оскаржене рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим, відтак, рішення підлягає скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд для встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестджерело" задовольнити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення господарського суду Київської області від 10.02.2009 у справі №4/202-08 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Головуючий суддяБорденюк Є.М.
Судді :Могил С.К.
Самусенко С.С.