08 жовтня 2009 р.
№ 42/116
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Бакуліної С.В.,
суддів:
Глос О.І., Олійника В.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 р.
у справі
№42/116
господарського суду
м.Києва
за позовом
ТОВ "Курс"
до
Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот"
про
відшкодування збитків
у судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача:
Кирилла О.Л., Уланівський С.Є.,
від відповідача:
Олійник О.В.,
Рішенням господарського суду м.Києва від 18.03.2009 р. у справі №42/116 (суддя Паламар П.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009р. (судді: Корсак В.А., Авдеєв П.В., Коршун Н.М.) позов задоволено: стягнуто з Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" на користь ТОВ "Курс" 83 669,40 грн. збитків, 836,69 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот" просить скасувати рішення господарського суду м.Києва від 18.03.2009 р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 р. у справі №42/116 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову, посилаючись на порушення господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 623 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, позивач не вказав, які заходи були вжиті ним для отримання доходу; по-друге, позивач не довів, що він гарантовано отримав би відповідну вигоду у разі належного виконання зобов'язання відповідачем; по-третє, господарським судом не встановлено причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками у вигляді упущеної вигоди, заподіяними позивачу, що є необхідним елементом складу цивільного правопорушення; по-четверте, вимоги позивача ґрунтуються лише на припущеннях щодо можливого отримання прибутку у разі виконання відповідачем умов договору щодо здійснення попередньої оплати товару.
Заслухавши представників позивача і відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
31.01.2006р. між позивачем та відповідачем укладено договір поставки №31/01-06, згідно умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу 6 комплектів обладнання суднової навігаційної радіолокаційної станції типу Koden МDС 1910Р, а також виконати проектні, пусконалагоджувальні роботи та здійснити монтаж обладнання, а останній прийняти та оплатити їх вартість на умовах договору.
Погоджена сторонами ціна договору становила 593 700 грн. Згідно додатку № 1 до цього договору вартість шести комплектів обладнання суднової навігаційної РЛС становила 566 694 грн., вартість робіт 27 000 грн.
Відповідно до п.5.1 договору розрахунки за товар здійснюється протягом 10 банківських днів з моменту підписання цього договору. При цьому допускається оплата та відвантаження обладнання партіями по 1 комплекту. Згідно рахунку, виставленого постачальником, замовник сплачує передплату в розмірі 100% за перший комплект товару, за кожний наступний комплект -в розмірі 60% передоплата та 40% після підписання акту приймання-передачі одиниці товару.
Для виконання зобов'язань по поставці товару за спірним договором позивач 02.02.2006р. уклав з Приватним підприємством "Південний постачально-сервісний центр" договір поставки, згідно з яким останній зобов'язався передати позивачу 6 комплектів обладнання суднової навігаційної радіолокаційної станції типу Koden МDС 1910Р вартістю 510024,60 грн., а останній - прийняти та оплатити вартість товару протягом 15 банківських днів з моменту укладення договору.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору щодо здійснення попередньої оплати товару позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом про розірвання договору поставки №31/01-06 від 31.01.2006р. і рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2008 р. у справі № 45/168 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2008 р., постановою Вищого господарського суду України від 18.12.08 р.), укладений між сторонами договір поставки № 31/01-06 було розірвано в зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору щодо здійснення попередньої оплати товару.
Вважаючи, що внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо здійснення попередньої оплати товару позивачу заподіяно збитки у вигляді упущеної вигоди (як різниці між ціною придбання обладнання суднової навігаційної радіолокаційної станції у ПП "Південний постачально-сервісний центр" за договором від 02.02.2006р. і ціною продажу цього обладнання позивачем відповідачу у разі виконання цих договорів) позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про відшкодування збитків, у вигляді упущеної вигоди в розмірі 83 669,40 грн.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що внаслідок розірвання договору з відповідачем позивачу заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 83 669,40 грн., що становить суму оплати за виконання проектних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт за спірним договором - 27 000 грн. та доходу від продажу відповідачу за більш високою ціною придбаних у Приватного підприємства "Південний постачально-сервісний центр" комплектів обладнання суднової навігаційної радіолокаційної станції типу Koden МDС 1910Р (566694 грн. - ціна продажу відповідачу; 510 024,60 грн. - ціна купівлі), який міг бути одержаний позивачем у разі належного виконання відповідачем зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати товару.
Однак, вищезазначені висновки не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Позовні вимоги про відшкодування збитків у вигляді неодержаного доходу, обґрунтовано нормами ст.ст.611, 623, 651, 653 Цивільного кодексу України.
При цьому упущеною вигодою позивач вважає неодержаний ним дохід у вигляді різниці між ціною придбання обладнання у ПП "Південний постачально-сервісний центр" за договором від 02.02.2006р. та ціною продажу вказаного обладнання відповідачу за договором поставки №31/01-06 від 31.01.2006 та вартість монтажних та пусконалагоджувальних робіт (27 000 грн.), які могли бути ним одержані у разі виконання відповідачем умов вищевказаного договору щодо здійснення попередньої оплати товару протягом 10 днів з моменту підписання договору.
З наведеними висновками позивача погодились господарські суди першої та апеляційної інстанції.
Однак висновки господарських судів про наявність підстав для стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди не відповідають вимогам закону та матеріалам справи і є передчасним з огляду на наступне.
Відповідно до п.4 ст. 611 Цивільного кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.
Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності.
Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності упущеної вигоди є встановлення безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи -наслідком такої протиправної поведінки.
Однак, господарські суди попередніх інстанції на вищевказані норми закону уваги не звернули, питання наявності безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача (порушення умов договору щодо здійснення попередньої оплати товару) і збитками у вигляді упущеної вигоди, заподіяними позивачу, не дослідили, обмежившись посиланням на факт порушення умов договору відповідачем і розірвання внаслідок цього договору поставки рішенням господарського суду м.Києва від 21.07.2008р. у справі №45/168 (що за висновками судів є достатньою підставою для задоволення позову.
Відповідно до п.4 ст.623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Однак господарськими судами питання вжиття позивачем заходів щодо одержання ним доходів взагалі не розглядалось, при цьому не було з'ясовано, які заходи вживав позивач протягом більше двох років з моменту порушення відповідачем зобов'язань щодо здійснення попередньої оплати за договором поставки (січень 2006 року) і до звернення до господарського суду м.Києва у травні 2008р. з позовом про розірвання договору поставки від 31.01.2006р., не взято до уваги і умови п.5.1 договору поставки, які допускають оплату та відвантаження обладнання партіями по 1 комплекту (згідно рахунку, виставленого позивачем, відповідач сплачує передоплату у розмірі 100% за перший комплект товару, за кожний наступний комплект -в розмірі 60% передоплата та 40% після підписання акту приймання-передачі одиниці товару).
За таких обставин наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку (як різниці між ціною придбання обладнання у ПП "Південний постачально-сервісний центр" за договором від 02.02.2006р. та ціною продажу вказаного обладнання відповідачу за договором поставки №31/01-06 від 31.01.2006) у разі виконання вказаних договорів сторонами без дослідження питання вжиття позивачем будь-яких заходів для отримання вказаного прибутку не є підставою для його стягнення, а висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову є передчасним.
Викладене свідчить про те, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 р. у справі №42/116 задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 р. та рішення господарського суду м.Києва від 18.03.2009 р. у справі №42/116 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду м.Києва.
Головуючий
С.Бакуліна
Судді:
О.Глос
В.Олійник