ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 52/355
02.09.09
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації до Підприємства «Укрпроменерго»Українського Союзу Промисловців і Підприємців про стягнення 12 577,52 грн. за участю представника позивача -Харламова Д.В., довіреність № 5 від 05.01.2009 р., відповідача -Пилипенка Ю.В., довіреність № б/н від 20.02.2009 р.,
У червні 2009 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідача про стягнення 12 189,78 грн. заборгованості та 387,74 грн. 3% річних, а загалом 12 577,52 грн. у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з передачі природного газу за договором № 105/06 на постачання природного газу споживачу від 01.08.2006 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.06.2009 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 01.07.2009 року.
26.06.2009 року через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, яким зазначив, що Підприємство «Укрпроменерго» Українського Союзу Промисловців і Підприємців перебуває на стадії ліквідації у процедурі банкрутства (справа господарського суду міста Києва № 44/192-б), і оскільки позивачем не заявлено грошових вимог до боржника в межах розгляду справи про банкрутство, тому підстав для задоволення позову немає.
У судовому засіданні 01.07.2009р. оголошувалася перерва до 31.07.2009р.
У судовому засіданні 31.07.2009р. оголошувалася перерва до 02.09.2009р.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.08.2006 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 105/06 на постачання природного газу споживачу, за умовами якого постачальник (відповідач) зобов'язався постачати споживачу з 01.08.2006 р. природний газ в обсягах, згідно з додатковими угодами, що є невід'ємною частиною цього договору, а споживач (позивач) -прийняти та оплатити його на умовах цього договору (п. 1.1.).
Згідно п. 3 договору порядок та умови постачання регулюються «Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України», затвердженими наказом Держкомнафтогазу України від 01.11.1994р. № 355, та інших діючих актів. Приймання і передача газу, що постачається постачальником споживачу у відповідному місяці, оформлюється актами приймання-передачі газу. Акти прийому-передачі газу складають уповноважені представники сторін у трьох примірниках до 5-го числа місяця, наступного за звітним (п. 3.1., п. 3.2.).
Умовами договору було встановлено, що споживач здійснює оплату за газ шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 4.1.1.).
Пунктом 4.2. договору було встановлено, що Акт звірки розрахунків складається сторонами на підставі Акту приймання-передачі фактично спожитого газу за місяць і банківській виписці фактично оплачених грошових коштів за місяць споживання.
Договір набирає сили з моменту підписання і діє в частині проведення розрахунків -до їх повного здійснення (п. 9.1. договору).
Позивач зазначає, що згідно складеного та підписаного сторонами Акту звірки за спожитий природний газ за період з 01.03.2008р. по 01.04.2008р. заборгованість позивача перед відповідачем станом на 01.04.2008р. склала 1 694,79 грн.
Платіжним дорученням № 1830 від 07.05.2008р. позивач здійснив оплату за природний газ, сплативши заборгованість, яка виникла станом на 01.04.2008р. в розмірі 1 694,79 грн., а також здійснивши передоплату в розмірі 12 189,78 грн.
Позивач зазначає, що термін дії договору № 105/06 від 01.08.2006 р. закінчився у зв'язку з тим, що фактичні поставки природного газу припинилися в квітні 2008 року, остаточні розрахунки були проведені 07.05.2008р. відповідно до п. 9.1. договору, нові договірні відносини між сторонами відсутні, а тому грошові кошти, які були перераховані відповідачу в сумі 12 189,78 грн. отримані ним без достатньої правової підстави.
Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таким чином, між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки природного газу.
За твердженнями позивача, відповідач не повернув безпідставно набуті грошові кошти в сумі 12 189,78 грн., а тому він змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення 12 189,78 грн.
Відповідач твердження позивача про існування господарських зобов'язань між сторонами, а також факт неповернення грошових коштів, перерахованих позивачем в якості передоплати в розмірі 12 189,78 грн. не спростував, але проти позовних вимог заперечував, посилаючись на відкриття судом процедури ліквідації Підприємства «Укрпроменерго»Українського Союзу Промисловців і Підприємців в межах провадження у справі про його банкрутство.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитором є юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори -це кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.
Згідно з рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04.06.2004 р. № 04-5/1193 господарські суди у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку мають приймати позовні заяви до особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення справи про банкрутство. Після публікації оголошення господарський суд на підставі п. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України зупиняє позовне провадження та роз'яснює позивачу зміст частини 2 статті 14 Закону. Якщо позивач не звернувся у місячний строк з дня публікації з заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, господарський суд поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову на підставі частини 2 ст.14 Закону. У разі звернення позивача із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, після винесення ухвали суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
За твердженнями відповідача, Підприємство «Укрпроменерго»Українського Союзу Промисловців і Підприємців перебуває в стадії ліквідації внаслідок визнання його банкрутом господарським судом та оскільки позивачем не заявлено грошових вимог до боржника і його не визнано кредитором у справі про банкрутство, підстави для задоволення позову відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду міста Києва № 44/192-б від 29.07.2008 р. порушено провадження у справі про банкрутство Підприємства «Укрпроменерго»Українського Союзу Промисловців і Підприємців.
29.11.2008 р. в газеті “Урядовий кур'єр” опубліковано оголошення про визнання відповідача у справі банкрутом.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2009 року у справі 44/192-б було визнано кредиторів та затверджено реєстр кредиторів.
Позивачем не надано суду доказів його звернення з грошовими вимогами до відповідача та його ліквідатора в межах процедури банкрутства у встановлений законодавством строк.
Отже, судом встановлено, що позивача у справі № 52/355 не було визнано кредитором Підприємства «Укрпроменерго»Українського Союзу Промисловців і Підприємців.
З огляду на те, що позивачем не надано доказів того, що він звернувся в місячний строк до суду із заявою про визнання його вимог до боржника у справі про банкрутство, а також не надано доказів визнання його кредитором Підприємства «Укрпроменерго»Українського Союзу Промисловців і Підприємців, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених позовних вимог в порядку ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно з нормами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Чебикіна