14 жовтня 2009 р.
№ 6/192
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Бакуліної С.В.,
суддів: Глос О.І.,
Олійника В.Ф. (доповідач),
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну
скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна
України по Чернівецькій області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
14.04.2009
у справі №6/192 господарського суду Чернівецької області
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна
України по Чернівецькій області
до Приватної фірми "Провіденс", м.Чернівці
про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта
незавершеного будівництва та повернення його в
державну власність,
за участю представників сторін:
позивача - Сопко С.П. - дов. від 14.05.2009 за № 10-08-01509
відповідача - Мацьоцький О.І. - дов. від 02.10.2009
У липні 2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області (далі: РВ ФДМУ) звернулося до господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватної фірми "Провіденс" про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва та повернення його в державну власність.
Позовні вимоги мотивовані тим, що покупцем - приватною фірмою "Провіденс" не завершено будівництво та не введено в експлуатацію об'єкт незавершеного будівництва державної власності - апаратно-студійний комплекс в термін, визначений договором, тобто до 06.06.2008, чим порушено вимоги п.5.6 договору купівлі-продажу № КП-338-НБ від 08.05.2003 та ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва".
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 23.10.2008 (суддя Паскарь А.Д.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 у справі №6/192 (судді: головуючий - Кузь В.Л., Юркевич М.В., Городечна М.І.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові рішення господарських судів вмотивовані тим, що позивач не виконав своїх обов'язків по сприянню покупцю в переоформленні документів на землю, і порушення відповідачем п. 5.6 договору відбулося з об'єктивних причин, у затягуванні органами місцевого самоврядування вирішення питання щодо надання дозволу на завершення будівництва.
В касаційній скарзі РВ ФДМУ ставить питання про скасування зазначених судових рішень та прийняття нового рішення про розірвання договору купівлі-продажу № КП-338-НБ об'єкта незавершеного будівництва державної власності -апаратно-студійного комплексу, що знаходиться на балансі Чернівецької обласної державної телерадіокомпанії та зобов'язати відповідача повернути даний об'єкт у державну власність з тих підстав, що судами попередніх інстанцій при постановленні рішень порушені норми матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 193 ГК України, ст. 7, ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва".
Перевіривши за матеріалами справи наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.05.2003 сторони уклали договір №КП-338-НБ купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва державної власнсоті - апаратно-студійного комплексу, розташованого по вул. Чапаєва, 79 у м. Чернівці, який знаходиться на балансі Чернівецької обласної державної телерадіокомпанії, відповідно до умов якого право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця з моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта. Даний договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за № 1239.
Відповідно до акту приймання-передачі від 06.06.2003 передано об'єкт незавершеного будівництва державної власності приватній фірмі "Провіденс".
Пунктом 5.6 даного договору встановлено, що завершення будівництва об'єкта відповідно до проекту будівництва багатофункціонального готельного комплексу та введення його в експлуатацію протягом 5-ти років з дня підписання акта приймання-передачі об'єкта.
Згідно п. 7.5 договору у разі невиконання покупцем умов, зазначених в п. 5 цього договору, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації у державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням договору.
Господарським судом встановлено, що проведено перевірку 10.06.2008 РВ ФДМУ за наслідком якої складено акт поточної перевірки яким встановлено, що умови договору щодо завершення будівництва та введення його в експлуатацію відповідачем не виконано.
Господарські суди дійшли висновку, про відсутність вини відповідача у невиконанні умови договору від 08.05.2003 №КП-338-НБ, щодо завершення будівництва в термін до 06.06.2008. При цьому, господарськими судами встановлено, що передача об'єкта від продавця до покупця була проведена без вирішення земельного питання.
Згідно з договором від 02.12.2005 купівлі-продажу земельної ділянки було зобов'язано ПФ "Провіденс" викупити земельну ділянку площею 1,6095 га за 4007655,00грн до 25.06.2006.
Відповідачем укладено договір від 21.11.2006 на виконання проектно-вишукувальних робіт з ВАТ "Геотехнічний інститут", Чернівецька філія, а 26.04.07 було укладено з УДНДІПМ "Дніпромісто" договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт.
Відповідачем проведені роботи по розчистці будівельного майданчика: вивезено 18110 м куб землі та 260 тон сміття, а на площі 1,35га викорчувано та вивезено самонасіяної лісопосадки.
Господарськими судами також зроблено висновок, що саме ці обставини унеможливили виконання відповідачем у встановлений договором строк завершення будівництва, а тому, відповідно до ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" відповідач звернувся до органу місцевого самоврядування про отримання згоди на продовження термінів будівництва.
Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради за №438/11 від 10.06.08 продовжено термін введення об'єкта в експлуатацію протягом чотирьох років з дня підписання додаткової угоди до договору купівлі-продажу та за умови погодження даного терміну з РВ ФДМ України по Чернівецькій області.
Розглянувши справу по суті суди попередніх інстанцій визнали встановленим, що позовні вимоги РВ ФДМУ є безпідставними, а тому прийшли до висновку про відмову в задоволенні позову.
Проте колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
При цьому, відповідно ст. 614 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, така відповідальність за порушення господарського зобов'язання настає за умови наявності вини в особи, яка його порушила, якщо не доведе, що вжила всіх належних від нього заходів для належного виконання зобов'язання та недопущення господарського правопорушення.
Статтею 188 Господарського кодексу України та ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України також передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, що у випадку, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що приписами ст. 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, зокрема є встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва;
У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.
У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.
Розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва є підставою для розірвання договору купівлі-продажу аби договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано в разі невиконання іншою стороною зобов'язань передбачених договором купівлі-продажу у визначені строки.
Наказом Фонду державного майна України №2041 від 29.10.1998р. розроблено Положення про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна (далі - Положення), яке затверджено Міністерством юстиції України від 01.11.1998 за №717/3157, відповідно до якого встановлено процедуру внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, укладених органами приватизації.
Пунктом 4.3. даного Положення передбачено, що орган приватизації в тижневий термін з моменту надходження пропозицій щодо внесення змін до договору купівлі-продажу визначає перелік документів, потрібних для розгляду питання та прийняття рішення і повідомляє про це заявника листом.
До примірного складу цих документів входять:
- техніко-економічне обгрунтування внесення змін до договору;
- уточнений бізнес-план розвитку підприємства в частині інвестиційних зобов'язань;
- звіт про стан виконання Покупцем договірних зобов'язань на день подання пропозиції про внесення змін до договору з підтверджувальними документами;
- проект додаткової угоди, що містить зміни до договору купівлі-продажу та ін.
У разі внесення змін до договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва стосовно продовження термінів будівництва, заявник, крім документів, визначених у цьому пункті, повинен надати рішення органу місцевого самоврядування про відповідну згоду.
Відповідно до п. 2.2 даного Положення пропозиція, що надійшла після виявлення факту невиконання умов договору купівлі-продажу, не розглядається.
Наведене дає підстави колегії суддів Вищого господарського суду України прийти до переконливого висновку, що суди попередніх інстанцій не врахували наведені норми чинного законодавства України та залишили поза увагою, що відповідачем не було надано належних доказів звернення (у межах строку закінчення договору) до РВ ФДМУ про подовження строку для завершення будівництва об'єкта приватизації.
Господарськими судами також не досліджено, чи надавались відповідачем необхідні документи перелічені у листі від 22.05.2008 РВ ФДМУ по Чернівецькій області до закінчення строку дії договору та коли були здійснені відповідачем такі дії (зокрема отримання техніко-економічного обґрунтування внесення змін до договору та ін).
Розглядаючи справу по суті суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки фактичним обставинам того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки під спірними об'єктами було укладено ще 02.12.2005 та отримано державний акт на земельну ділянку 21.02.2007, а як стверджує позивач, до цього часу будівництво вказаного об'єкту так і не розпочато, що свідчить про порушення судами ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
Згідно вимог ст.47 ГПК України судове рішення приймається судом за результатами обговорення усіх обставин справи, тобто розглядаючи справу по суті суд першої інстанції зобов'язаний був встановити обставини справи в повному обсязі та постановити обґрунтоване та законне рішення.
Повнота встановлення обставин справи полягає в тому, що господарський суд поставив на свій розгляд усі питання і дослідив усі передбачені нормою матеріального права юридичні факти чи доказові факти, наявність або відсутність яких впливає на вирішення справи.
Перевіривши, згідно приписів ст. 1115 ГПК України, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до переконливого висновку, що при розгляді справи по суті суд першої інстанції не встановив дійсних обставин справи, чим порушив при постановленні рішення як норми матеріального так і норми процесуального права.
Згідно вимог статті 11112 ГПК України при новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене в даній постанові, оскільки вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, прийняти міри щодо об'єктивного, всебічного та повного встановлення і з'ясування всіх обставин справи, надати їм правильну юридичну оцінку і, в залежності від встановленого та чинного законодавства, постановити обґрунтоване та законне рішення.
З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.04.2009 року у справі №6/192 господарського суду Чернівецької області та рішення господарського суду Чернівецької області від 23.10.2008 року скасувати.
Справу №6/192 направити на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.
Головуючий суддя: С. Бакуліна
Судді: О. Глос
В. Олійник