Іменем України
13.10.09 Справа №4/157/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
при секретарі Лолі Н.О.
За участю представників сторін: від позивача - Мартиненко К.І., довіреність від 17.06.09 р.; від відповідача 1 - Шкульова Л.С., довіреність № 100 від 07.04.09 р., від відповідача 2 - Котлярський О.Б., довіреність № 05 від 05.05.09 р., Лекмус-Корнієнко О.Л., довіреність № 10-01-1/09-ЮР;
Розглянувши в судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Нива» на рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2009 р. у справі № 4/157/09
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Нива», м. Бердянськ Запорізької області (далі ТОВ «Санаторій «Нива»);
до відповідача 1: Бердянської міської ради Запорізької області, м. Бердянськ (далі Бердянська міська рада);
до відповідача 2: Приватного підприємства «Рів'єра Лайт» м. Бердянськ Запорізької області (далі ПП «Рів'єра Лайт»);
про визнання недійсним, в частині п. 1.2, рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 33 від 01.11.2007 р. та визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 8,00678 га, в межах встановлених Планом зовнішніх меж землекористування, який є невід'ємною частиною Державного акту на право постійного користування землею за № 52-ПП
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2082 від 13.10.2009 р. справу № 4/157/09 передано для розгляду колегії у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Кричмаржевський В.А., Зубкова Т.П., якою справа прийнята до свого провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 29.07.2009 р. по справі № 4/157/09 (суддя Зінченко Н.Г.) в позові відмовлено.
Вказане рішення мотивовано тим, що нормами земельного законодавства не передбачено автоматичного переходу права на землю до новоствореної юридичної особи, а тому Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Нива» не набуло в зв'язку із здійсненою реорганізацією права постійного користування земельною ділянкою розміром 8,0 га відповідно до державного акту № 52-ПП від 24.03.1993 р. Чинним земельним законодавством не передбачена можливість набувати права постійного користування землею юридичними особами , що не належать до державної або комунальної власності. Суд першої інстанції не знайшов підстав для визнання недійсним спірного пункту рішення, оскільки позивач не довів свого права як землекористувача земельної ділянки, тому заявлені підстави щодо незаконного вилучення частини земельної ділянки з його землекористування визнано необґрунтованими.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ТОВ «Санаторій «Нива», позивач по справі, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду, посилаючись на те, що рішення господарського суду прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому вказує, що єдиною підставою для припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності товариства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства, ця стаття Земельного кодексу України 1990 р. не має застосування до юридичного факту перетворення Міжколгоспного санаторію «Нива» (далі МК санаторій «Нива») в ТОВ «Санаторій «Нива». Норми Закону України «Про господарські товариства» не розповсюджувались на Міжколгоспний санаторій «Нива», оскільки останній не був господарським товариством. Вказані норми Закону не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, в тому числі і до перетворення юридичної особи, отже господарський суд першої інстанції невірно надав оцінку перетворенню позивача, як припинення його діяльності, та зробив хибний висновок з приводу втрати позивачем права постійного користування земельною ділянкою площею 8,00678 га. Крім того, звертає увагу, що згідно ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу 1990 р., під час переходу права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходять і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення. Тому позивач, отримавши право власності на об'єкти нерухомості, що розташовані на площі 5,8034 га, набув в силу ч. 1 ст. 30 Земельного кодексу 1990 р. право користування всією неділимою земельною ділянкою площею 8 га, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна. Просить оскаржуване рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги апеляційної скарги.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, та просив її задовольнити.
Бердянська міська рада та ПП «Рів'єра Лайт», відповідачі по справі у відзивах на апеляційну скаргу вказують на законність та обґрунтованість судового рішення. Представники відповідачів в судовому засіданні заперечили проти апеляційної скарги, просили залишити її без задоволення.
За клопотанням представників сторін, судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою, у судовому засіданні 13.10.2009 р., оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору:
Рішенням Бердянської міської ради Запорізької області народних депутатів № 12 від 24.12.1992 р. Міжколгоспному санаторію «Нива» надано у постійне користування земельну ділянку площею 8,00678 га для розміщення об'єкту в межах згідно з планом зовнішніх меж землекористування для експлуатації об'єкта.
На підставі наведеного рішення, 24.03.1993 р. Бердянською міською радою Запорізької області МК санаторію «Нива» було видано Державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 52-ПП.
Пунктом 2 рішення установчих зборів співвласників МК санаторій «Нива» від 25.04.2000 р., згідно Указу президента України «Про реформування колгоспів» на базі МК санаторій «Нива» вирішено створити Товариство з обмеженою відповідальність «Санаторій «Нива» - правонаступника МК санаторій «Нива».
Згідно преамбули статуту, позивача первинно зареєстрованого Бердянською районною державною адміністрацією 07.07.2000 р. за № 02140840ю00101111, ТОВ «Санаторій «Нива» створене на базі МК санаторію «Нива» та виступає його правонаступником з переходом до Товариства всіх прав і обов'язків МК санаторію «Нива» шляхом об'єднання майнових вкладів його учасників.
26.07.2007 р. Бердянською міською радою Запорізької області прийнято рішення - «Про погодження місця розташування та надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки» № 17, за пунктом 52 якого ПП «Рів'єра Лайт» було погоджено місце розташування та надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки загальною площею 0,76 га, розташованої на території курорту Бердянськ та санаторію «Нива» для будівництва туристичного притулку.
01.11.2007 р. Бердянською міською радою прийнято рішення № 33, пунктом 1.2 якого затверджено проект відведення земельної ділянки та передано в довгострокову оренду земельну ділянку площею 0,7 га ПП «Рів'єра Лайт», розташовану на території курорту Бердянськ та санаторію «Нива» для будівництва туристичного притулку, строком до 01.11.2017 р.
22.11.2007 р. між Бердянською міською радою (орендодавець) та ПП «Рив'єра Лайт» (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендареві було передано в оренду земельну ділянку площею 0,6961 га, розташовану в м. Бердянську, Запорізької області, на території курорту Бердянськ та санаторію «Нива» для будівництва туристичного притулку, строком до 01.11.2017 р.
07.03.08 р. Бердянською міською радою прийнято рішення № 10, яким внесено зміни до рішення Бердянської міської ради від 01.11.2007 р. щодо строку оренди земельної ділянки ПП «Рів'єра Лайт» до 01.01.2042 р.
Угодою від 14.03.08 р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 22.11.07 р., строк договору встановлено до 01.01.2042 р.
Позивач вважає, що пункт 1.2 рішення № 33 від 01.11.07 р. Бердянської міської ради є таким, що прийнятий відповідачем 1 з порушенням норм діючого законодавства України, у зв'язку з чим, згідно змін та уточнень до позовної заяви від 22.07.09 р. (т. 3, а. с. 36), просив визнати його недійсним, крім того, через не визнання відповідачами права постійного користування спірною земельною ділянкою позивача, просить визнати це право за ним в судовому порядку.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального та матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню в силу наступного.
Частина 3 статті 152 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. № 2768-III (далі Земельний кодекс України 2001 р.) визначає, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема:
а) визнання прав;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Згідно статті 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. № 561-XII (далі Земельний Кодекс 1990 р.), в редакції, що діяла на момент отримання МК санаторій «Нива» права постійного користування земельною ділянкою, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Стаття 23 Земельного кодексу 1990 р. встановлює, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Право постійного користування МК санаторій «Нива» земельною ділянкою площею 8,00678 га землі для експлуатації об'єкту в межах згідно з планом зовнішніх меж землекористування посвідчено Державним актом на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 52-ПП від 24.03.1993 р.
Згідно вказаного акту, встановлено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості), визначено точки земельної ділянки по периметру, румби, відстані в метрах, опис меж відносно сусідніх землекористувачів.
Відповідачі вважають, що право постійного користування МК санаторій «Нива» припинилось за вказаним актом відповідно до ст. 27 Земельного кодексу України 1990 р., через припинення діяльності вказаного підприємства.
Колегія суддів вважає такий висновок неправильним, виходячи з наступного.
Пункт 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України 1990 р. визначає, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.
Згідно пункту 4 статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 р. № 887-XII, що діяв на момент зміни організаційно-правової форми МК санаторій «Нива», підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.
Відповідно до п. 20 Порядку державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 р. № 740, що діяв на момент на момент зміни організаційно-правової форми МК санаторій «Нива», у разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності, суб'єкт підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настання зазначених змін зобов'язаний подати документи для перереєстрації з підтвердженням опублікування інформації про зміни у друкованих засобах масової інформації.
Відповідно до пунктів 34-35 вищенаведеного Порядку, скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи здійснюється органом державної реєстрації шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності після проведення ліквідаційною комісією заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності і подання до органу державної реєстрації певних документів. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
За довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 08.04.09 р. відомості про припинення (ліквідацію) юридичної особи МК санаторій «Нива» відсутні.
Згідно Довідки Головного управління статистики № 15-7/2039, ТОВ «Санаторій «Нива» має той же самий код Єдиного державного реєстру (ідентифікаційний код), що і МК санаторій «Нива» - 00428426.
Таким чином, припинення діяльності підприємства в розумінні ст. 27 Земельного кодексу України 1990 р. не відбулось, МК санаторій «Нива» лише змінив організаційно - правову форму шляхом перетворення у товариство з обмеженою діяльності згідно вимог діючого на той момент законодавства, що стало підставою для перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, а не його ліквідації (припинення юридичної особи).
Відсутність припинення діяльності позивача також підтверджується сплатою земельного податку за наданими платіжними документами до березня 2009 року (т. 1 а. с. 75-137).
Згідно пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.02 р. № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою», раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.
Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що право постійного користування земельною ділянкою площею 8,00678 га в межах, згідно з планом зовнішніх меж землекористування, посвідчене Державним актом на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 52-ПП 24.03.1993 р., для ТОВ «Санаторій «Нива» не було припинено згідно частини 1 статті 27 Земельного кодексу України 1990 р.
Посилання суду на застосування норм Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ є помилковим, оскільки МК санаторій «Нива» за статутом є підприємством та не відноситься до господарських товариств.
При цьому слід враховувати норму ст. 27 Земельного кодексу України 1990 р. - припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1-8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів, за межами населених пунктів - сільською, селищною, районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у випадку, передбаченому пунктом 9 частини першої цієї статті, - за рішенням Ради народних депутатів, що має право вилучати земельні ділянки.
Відповідне рішення про припинення права користування землею за Державним актом на право постійного користування землею за № 52-ПП від 24.03.93 р. органом місцевого самоврядування прийнято не було, отже не було дотримано порядку припинення права постійного землекористування ТОВ «Санаторій «Нива».
Згідно ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України 2001 р. (діяв на момент прийняття Бердянською міською радою рішення від 01.11.2007 р. № 33), якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.12.2005 р. по справі 15/395 визнано право власності за позивачем, зокрема на об'єкти нерухомості, які розташовані за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул.. Котляревського, 23, і знаходяться на спірній земельній ділянці, на площі під будівлями та господарськими спорудами позивача - 5,142 га.
Враховуючи, що до ТОВ «Санаторій «Нива» перейшло право власності на нерухоме майно, яке знаходиться на спірній земельній ділянці, а Державним актом на право постійного користування землею № 52-ПП від 24.03.1993 р. визначено на місцевості 8,00678 га землі для експлуатації вказаних будівель та споруд, то до позивача перейшло право постійного користування земельною ділянкою саме такого розміру.
Відповідне експертне дослідження відсутності необхідності обслуговування нерухомого майна ТОВ «Санаторій «Нива» земельною ділянкою в частині 0,6961 га, переданих ПП «Рів'єра Лайт», з урахуванням кількості площі для кожного відпочивальника, не проводилось.
Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України 2001 р. передбачено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Частинами 1 та 2 статті 149 Земельного кодексу України 2001 р. визначено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Згідно норм Земельного кодексу України 2001 р., право постійного користування земельною ділянкою ТОВ «Санаторій «Нива» за Державним актом на право постійного користування землею № 52-ПП від 24.03.1993 р. припинено не було, земельна ділянка не вилучалась.
Таким чином, оскаржуваний пункт 1.2 рішення Бердянської міської ради № 33 суперечить наведеним правовим нормам Земельного кодексу України 2001 р., порушує права позивача щодо користування земельною ділянкою та підлягає визнанню недійсним.
Стосовно другої позовної вимоги про визнання права постійного користування земельною ділянкою.
Згідно пункту 6 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України 2001 р., громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Положення пункту 6 розділу X втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі Рішення Конституційного суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 р.
З огляду на наведені перехідні положення Земельного кодексу України та позицію Конституційного Суду України, право постійного користування земельною ділянкою для юридичних осіб, що не належать до державної або комунальної форми власності, за своїм правовим режимом визначено, як тимчасове, але воно є триваючим та має бути приведено у відповідність до вимог нового Закону, тобто переоформлено землекористувачем у право оренди або право власності на землю. До цього часу не визнання такого права іншими особами, в даному випадку відповідачами, є незаконним та підлягає судовому захисту.
Доводи Бердянської міської ради з приводу невідповідності Державного акту на право постійного користування землею № 52-ПП від 24.03.93 р. Постанові Верховної Ради України від 13.03.92 р. № 2201- XII є безпідставними, оскільки цей акт відповідає зазначеній постанові.
Судові витрати в порядку ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Нива» задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 29.07.2009 р. у справі № 4/157/09 скасувати.
Позовні вимоги про визнання недійсним рішення Бердянської міської ради Запорізької області № 33 від 01.11.2007 р. «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки та передачі в оренду земельної ділянки» в частині пункту 1.2 задовольнити відносно Бердянської міської ради.
Позовні вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Нива» права постійного користування земельною ділянкою розміром 8,00678 га, в межах встановлених Планом зовнішніх меж землекористування, який є невід'ємною частиною Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 52-ПП від 24.03.1993 р. (з урахуванням встановлених Планом 23-х точок земельної ділянки по її периметру, румбів, відстаней в метрах) задовольнити відносно Бердянської міської ради та Приватного підприємства «Рів'єра Лайт».
Стягнути з Бердянської міської ради Запорізької області (71112, м. Бердянськ Запорізької області, пл. І-ї Бердянської ради, 2, код Єдиного державного реєстру 00428426, рахунки в банках не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Нива» (71120, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Котляревського, 23, код Єдиного державного реєстру 00428426, рахунок в філії Відділення Промінвестбанку м. Бердянськ № 26009301160782, МФО 313117) 127,50 грн. державного мита за подання позову, 88,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 63,75 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Стягнути з Приватного підприємства «Рів'єра Лайт» (71100, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Крилова,78/71, кв. 154, код Єдиного державного реєстру 35225792, рахунок № 26003143993100 в Малинському відділенні АКІБ «Уксиббанк», м. Малин Житомирської області, МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Нива» (71120, м. Бердянськ Запорізької області, вул. Котляревського, 23, код Єдиного державного реєстру 00428426, рахунок в філії Відділення Промінвестбанку м. Бердянськ № 26009301160782, МФО 313117) 42,50 грн. державного мита за подання позову, 29,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 21,25 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідні накази.