ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 18/437
01.10.09
За позовом ТОВ «Фірма «Т.М.М.»;
До Головного управління економіки та інвестицій Київської міської
державної адміністрації;
Про визнання недійсними додаткових угод №1 від 20.08.2008 р. та №2 від
16.12.2008 р. до договору №2110 від 16.02.2004 р.; визнання недійсними
пунктів договору; визнання припиненими зобов'язань та визнання відсутніми
зобов'язань
Суддя Мандриченко О.В.
Представники
Від позивача: Саєнко Ю.М., представник, довіреність б/н від 22.04.2009 р.;
Від відповідача: Стецина І.В., представник, довіреність №049-05/3339 від 01.07.2009 р.
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати недійсною додаткову угоду №1 від 20.08.2008 р. до договору №2110 від 16.02.2004 р.; визнати недійсною додаткову угоду №2 від 16.12.2008 р. до договору №2110 від 16.02.2004р.; визнати недійсними пункти 3.1., 3.1.1. та 3.1.2. договору №2110 від 16.02.2004 р.; визнати припиненими зобов'язання позивача по договору №2110 від 16.02.2004 р., у зв'язку з належним їх виконанням; визнати відсутність будь-яких зобов'язань позивача по сплаті пайових внесків по об'єкту будівництва за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 59, з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач відзив на позов не надав, представник останнього у судовому засіданні позовні вимоги позивача по суті не заперечив.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
16.02.2004 р. між сторонами укладений договір №2110, предметом якого є сплата позивачем пайової участі (внесків) на створення інженерно -транспортної інфраструктури м. Києва, у зв'язку з будівництвом житлового будинку (загальна площа квартир 20476 кв.м.) з підземними автостоянками та приміщеннями громадського обслуговування (оздоровчий центр -1140 кв.м., супермаркет -707 кв.м., офісні приміщення -690 кв.м., кафе -491 кв.м., перукарня -164 кв.м. та приймальний пункт пральні, хімчистки -99 кв.м.) на вул. Звіринецькій, 59 у Печерському районі м. Києва.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2, 3, 4 та 5 становить -2 388,98 тис.грн.
Згідно з п. 2.1.2. договору позивач зобов'язався перерахувати відповідачеві пайовий внесок у розмірі 2 388,98 тис.грн. (без ПДВ) в термін з лютого 2004 року по листопад 2005 року, рівними частками, щомісячно, але не пізніше 28 числа, на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач перерахував на користь відповідача пайовий внесок у розмірі 2 388 980,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями:
-№019434 від 01.09.2004 р. на суму 108 590,00 грн.;
-№017276 від 18.06.2004 р. на суму 108 590,00 грн.;
-№018447 від 27.07.2004 р. на суму 108 590,00 грн.;
-№013622 від 25.02.2004 р. на суму 108 590,00 грн.;
-№015049 від 05.04.2004 р. на суму 108 590,00 грн.;
-№046720 від 26.12.2005 р. на суму 1 846 030,00 грн.
Пунктом 2.1.3. договору передбачено, що позивач зобов'язаний за три дні до сплати коштів, передбачених п. 2.1.2. договору, одержати в Головному управлінні економіки та інвестицій розрахунок суми, що підлягає оплаті, скоригованої на індекс інфляції від дати розрахунку.
Відповідно до платіжного доручення №492895 від 21.08.2007 р. позивач перерахував на користь відповідача 144 822,93 грн. інфляційних нарахувань.
Платіжним дорученням №508291 від 07.07.2008 р. позивач перерахував на користь відповідача 145 819,05 грн. в якості сплати індексу інфляції згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2008 р. у справі №48/173.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.06.2008 р. у справі №48/173, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2008 р., встановлено, що індекс інфляції, який мав сплатити позивач із щомісячними платежами за договором, складає 290 641,98 грн.
Як вже було зазначено вище, позивач платіжними дорученнями №492895 від 21.08.2007 р. та №508291 від 07.07.2008 р. перерахував на користь відповідача індекс інфляції у розмірі 290 641,98 грн.
Додатковою угодою №1 від 20.08.2008 р. до договору збільшено розмір пайових внесків на 6 576 780,00 грн.
16.12.2008 р. між сторонами укладена додаткова угода №2 до договору, згідно з якою визнано недійсним розрахунок №7 до додаткової угоди №1 від 20.08.2008 р. до договору та збільшено розмір пайового внеску на суму штрафних санкцій.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наведеного нижче.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1 -3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частинами 1, 2 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:
-виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;
-допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;
-вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.
Пунктами 3.1., 3.1.1. та 3.1.2. договору встановлена відповідальність позивача за прострочення сплати пайових внесків, в тому числі, відповідно до п. 3.1.1. договору пеня у розмірі 0,1% від нарахованої суми пайового внеску за кожну добу прострочення строку оплати, визначеного в п. 2.1.2. договору.
Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до частини 1 статті 232 Господарського кодексу України, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями.
Згідно з пунктом 5 статті 22 Закону України «Про столицю України -місто-герой Київ», у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.
Рішенням ІV сесії Київської міської ради ХХІV скликання від 27.02.2003 р. №271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва»затверджені, зокрема, нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів.
Згідно з додатком №1 до вищезазначеного рішення Київської міської ради, а саме, п. 1.1. Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів, пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету м. Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.
Одноразовий внесок включає в себе наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.
Відповідно до п. 1.2. зазначених Нормативів розмір пайової участі (внеску) інвестора (забудовника) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва визначається за принципами:
-компенсації витрат бюджету міста на розширене відтворення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури: інвестори мають компенсувати витрати бюджету міста на пропорційно до навантаження на інфраструктуру міста, яке вони будуть здійснювати у разі реалізації проекту будівництва (реконструкції);
-комплексного підходу до розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста;
-урахування соціально-економічного значення проектів будівництва (реконструкції) для міста (розмір пайової участі (внеску) інвесторів (забудовників) визначається з урахуванням соціально-економічного значення проектів будівництва (реконструкції) для міста;
-сприяння залученню інвестицій в економіку міста: визначення розміру пайової участі з урахуванням соціально-економічного значення проектів будівництва (реконструкції) для міста має створювати сприятливі умови для залучення інвестицій в економіку міста.
Відповідно до частини 2 статті 177 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання відповідно до частини 4 статті 175 цього Кодексу можуть, незалежно від статутної мети своєї діяльності, брати на себе зобов'язання про господарську допомогу у вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів їх місцезнаходження, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуговування, подавати іншу господарську допомогу з метою розв'язання місцевих проблем. Суб'єкти господарювання мають право брати участь у формуванні відповідних фондів місцевих рад, якщо інше не встановлено законом, та у виконанні робіт щодо комплексного економічного і соціального розвитку територій.
Таким чином, Господарський кодекс України містить спеціальну норму, яка регулює правовідносини, щодо участі суб'єктів господарювання при вирішенні питань соціального розвитку населених пунктів, у будівництві й утриманні соціально-культурних об'єктів та об'єктів комунального господарства і побутового обслуговування.
Пунктом 4 статті 175 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами, можуть добровільно брати на себе зобов'язання майнового характеру на користь інших учасників господарських відносин (благодійництво тощо). Такі зобов'язання не є підставою для вимог щодо їх обов'язкового виконання.
Враховуючи вищезазначені обставини, пункти 3.1., 3.1.1. та 3.1.2. договору не відповідають вимогам Закону, а тому підлягають визнанню їх недійсними.
В укладених між сторонами договорі №2110 від 16.02.2004 р. та в додаткових угодах №1 від 20.08.2008 р. та №2 від 16.12.2008 р. відсутня відповідальність відповідача.
Слід також зазначити про те, що 27.08.2008 р. житлові будинки з приміщеннями громадського обслуговування та критими автостоянками по вул. Звіринецька, 59 у Печерському районі м. Києва введено в експлуатацію, про що свідчить акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, затверджений розпорядженням Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 27.06.2008 р. №881.
Позивач 21.08.2007 р. звернувся до відповідача з листом №471/08-ю/в з проханням видати довідку, передбачену п. 2.2.2. договору.
Згідно з п. 2.2.2. договору відповідач зобов'язаний протягом трьох днів після подання позивачем документів, передбачених п. 2.1.4. договору щодо сплати пайового внеску в повному обсязі, надати йому довідку, оформлену відповідно до діючого порядку.
Станом на день слухання справи у судовому засіданні відповідач довідку, передбачену п. 2.2.2. договору, позивачеві не надав.
Статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Враховуючи ту обставину, що відповідач не виконав свої зобов'язання відносно видачі довідки, передбаченої п. 2.2.2. договору, зобов'язання позивача по договору №2110 від 16.02.2004 р. щодо сплати пайових внесків вважаються припиненими.
Враховуючи вищезазначені обставини, додаткова угода №1 від 20.08.2008 р. та №2 від 16.12.2008 р. та пункти 3.1., 3.1.1. та 3.1.2. договору №2110 від 16.02.2004 р. є недійсними.
Позовна вимога позивача щодо визнання відсутності будь-яких зобов'язань позивача по сплаті пайових внесків по об'єкту будівництва за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 59 за своїм змістом збігається з вимогою про припинення зобов'язання позивача за договором та повністю охоплюється цією вимогою, у зв'язку з чим провадження у справі в частині визнання відсутності будь-яких зобов'язань позивача по сплаті пайових внесків на користь відповідача підлягає припиненню.
Вина відповідача повністю підтверджена дослідженими доказами та матеріалами справи.
Враховуючи ту обставину, що відповідач позовні вимоги належними та допустимими засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи документи свідчать про безспірність та обґрунтованість позовних вимог позивача, вимоги останнього підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 80 п. 1-1, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним пункти 3.1., 3.1.1. та 3.1.2. договору від 16.02.2004 р. №2110, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.»(інд. 03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-б, код ЄДРПОУ 14073675) та Головним управлінням економіки та інвестицій Київської міської державної адміністрації (інд. 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ 24262621).
3. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 20.08.2008 р. до договору №2110 від 16.02.2004 р.
4. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 16.12.2008 р. до договору №2110 від 16.02.2004 р.
5. Визнати припиненими зобов'язання позивача по договору №2110 від 16.02.2004р.
6. В іншій частині позову провадження у справі припинити.
7. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
О.В. Мандриченко
Дата підписання 19.10.2009 р.