14 жовтня 2009 р.
№ 10/769-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Петрівської сільської ради
на постанову
від 04.06.09 Київського міжобласного апеляційного господарського суду
та на рішення
від 12.02.09
у справі
№10/769-07
господарського суду
Київської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтком-Бетон"
до
Петрівської сільської ради
треті особи
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Катран-Т"
2. Приватне підприємство "Будівельно-транспортна компанія "Едельвейс"
про
визнання права на земельну ділянку
за участю представників сторін
від позивача:
Мажоров С.В., дов.
від відповідача:
у засідання не прибули
від третіх осіб:
у засідання не прибули
Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтком-Бетон" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Петрівської сільської ради про визнання права користування у формі оренди земельною ділянкою загальною площею 47244,72 м2 для розміщення виробничої бази по вул. Київська, 27 у с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області та визнання права на підготовку і погодження документації з землеустрою щодо відведення в користування цієї ділянки.
Позов мотивовано посиланням на положення ст. 120 ЗК України та ст. 415 ЦК України, а також порушення прав позивача на отримання в користування спірної земельної ділянки внаслідок бездіяльності відповідача.
Рішенням від 12.02.09 господарський суд Київської області (суддя Кошик А.Ю.) позов задовольнив у повному обсязі.
Рішення мотивовано порушенням прав позивача у зв'язку з необґрунтованим нерозглядом відповідачем протягом тривалого часу його клопотань про виділення спірної земельної ділянки, а також недоведеністю з боку позивача наявності перешкод в наданні позивачеві земельної ділянки в розмірі, більшому, ніж необхідно для обслуговування належних йому будівель.
Ухвалою від 16.04.09 Київський міжобласний апеляційний господарський суд залучив до участі в справі в якості третіх осіб Товариство з обмеженою відповідальністю "Катран-Т" та Приватне підприємство "Будівельно транспортна компанія "Едельвейс".
Постановою від 04.06.09 Київський міжобласний апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Лобаня О.І. -головуючого, Федорчука Р.В., Ткаченка Б.О.) рішення залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції.
Ухвалою від 12.08.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій заявлено вимоги про скасування судових рішень у справі та направлення її на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована посиланням на нез'ясування судами суттєвих обставин справи щодо наявності у ЗАТ "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" прав на спірну земельну ділянку; розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування придбаного позивачем майна; прийняття радою рішення з цього приводу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, згідно з актом на право постійного користування землею серії КВ №1А000075, виданого Вишневою міською радою народних депутатів Києво-Святошинського району Київської області 07.09.94 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №10 Комунальне підприємство "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" було користувачем земельної ділянки загальною площею 8 га, розташованої по вул. Київська, 27 у м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області.
Рішенням "Про вилучення земельної ділянки у КП "Київська міська дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" від 29.12.04 Петрівська сільська рада вилучила в зазначеної особи земельну ділянку площею 4,72 га за адресою: с. Петрівське, Києво-Святошинський район, Київська область, вул. Київська, 27, перевівши її в запас земель Петрівської сільської ради.
Господарський суд Київської області рішенням в справі №18/457-08, яке залишено без змін апеляційною та касаційною інстанціями, визнав недійсним вказане рішення Петрівської сільської ради, встановивши протиправність вилучення у КП "Київська механізована дистанція вантажно-розважувальних робіт" та переведення у запас земель Петрівської сільської ради спірної земельної ділянки.
За договором купівлі-продажу нерухомого майна від 24.05.05 позивач придбав у Закритого акціонерного товариства "Київська міська дистанція вантажно-розважальних робіт" (правонаступник КП "Київська механізована дистанція вантажно-розважальних робіт") службово-побутові будівлі, розташовані в м. Вишневе по вул. Київська, 27.
У зв'язку з цими обставинами 11.07.05 позивачем на адресу відповідача направлено лист з клопотанням про надання в оренду земельної ділянки загальною площею 47244,72 м2, розташованої по вул. Київська, 27 у с. Петрівське, з метою обслуговування придбаних ним об'єктів, а також повторний лист №217 від 14.07.05. Одночасно ЗАТ "Київська міська дистанція вантажно-розважальних робіт" направила відповідачеві листа за №445 від 14.07.05 про відмову від користування земельною ділянкою на користь позивача.
У ході розгляду господарським судом Київської області справи №18/457-08 встановлено, що відповідач листом №215 від 20.07.05 відмовив позивачеві в наданні земельної ділянки в користування до прийняття рішення в кримінальній справі, що була порушена Подільським РУГУ МВС України в м. Києві, зазначивши про неможливість розгляду клопотання.
У зв'язку з закриттям вищевказаної кримінальної справи (лист начальника слідчого відділу Подільського РУГУ МВС України в м. Києві 355/07-3525кс від 22.03.06) позивач у травні 2006 року знову звернувся до відповідача з листом, зареєстрованим 06.05.06, щодо надання в оренду спірної земельної ділянки.
Рішенням від 06.06.06 "Про надання дозволу на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єкта" відповідачем надано позивачеві дозвіл на підготовку матеріалів попереднього погодження місця розташування об'єкта (земельну ділянку площею 3,5 га) на території Петрівської сільської ради за вищевказаною адресою для розміщення виробничої бази. Листом №309 від 04.07.06 відповідач повідомив позивача про відмову в наданні йому в оренду земельної ділянки площею 47244,72 м2, посилаючись на власне рішення від 29.12.04.
Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, позивач заявив вимоги про визнання за ним права користування у формі оренди земельною ділянкою загальною площею 47244,72 м2 по вул. Київська, 27 у с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області.
Такий спосіб захисту прав передбачений в п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України та п. (а) ч. 3 ст. 152 ЗК України та направлений на усунення порушень прав особи, які полягають у невизнання або оспоренні належного їй права. З огляду на таке при вирішенні даного спору суттєвим є встановлення обставин виникнення у позивача права, на захист якого ним заявлено позов -права користування спірною земельною ділянкою.
Підстави набуття права на землю визначені ст. 116 ЗК України, згідно з ч. 1 якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
У силу ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання права користування в формі оренди спірною земельною ділянкою, суди першої та апеляційної інстанції залишили поза увагою вказані норми та не встановили обставини щодо виникнення в позивача цього права в установленому законом порядку шляхом укладення та державної реєстрації договору оренди на підставі рішення уповноваженого органу.
При вирішенні спору суд першої інстанції виходив лише з того, що на момент звернення з клопотанням до відповідача право позивача ґрунтувалось на ст. 120 ЗК України, яка передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди; а при відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
При цьому суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що вказана норма не обмежувала розмір земельної ділянки при переході на неї права у зв'язку з переходом права власності на розташовану на ній нерухомість, а ЗАТ "Київська міська дистанція вантажно-розважальних робіт" як попередній користувач відмовилось від права користування спірною земельною ділянкою в повному обсязі на користь позивача.
Проте наявність передбачених ст. 120 ЗК України (в редакції на момент придбання позивачем об'єктів нерухомості) належним чином судами встановлена не була. Зокрема, встановивши наявність у КП "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" права постійного користування земельною ділянкою площею 8 га, суди не з'ясували наявність прав на земельну ділянку певного розміру в ЗАТ "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" з урахуванням того, що земельне законодавство не передбачає правонаступництва прав на землю. В судових рішеннях відсутні жодні зазначення про переоформлення ЗАТ "Київська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт" прав на земельну ділянку з визначенням її розміру саме 47244,72 м2. Проте без встановлення наявності певного права на спірну земельну ділянку у відчужувача нерухомого майна висновки стосовно переходу такого права до набувача є передчасними.
Більш того, розглянувши справу, суди не надали належної правової оцінки спірній земельній ділянці в розумінні ст. 79 ЗК України як частині земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Тобто суди не з'ясували реквізити спірної ділянки згідно з земельно-кадастровою документацією та не дослідили підстави визначення різного місця її розташування в акті постійного користування серії КВ №1А000075 і договорі купівлі-продажу нерухомого майна (вул. Київська, 27 у м. Вишневе) та в рішенні Петрівської міської ради і позовній заяві (вул. Київська, 27 у с. Петрівське).
Не встановивши належним чином місце розташування спірної земельної ділянки у м. Вишневе або с. Петрівське, суди не встановили відповідну особу -міську чи сільську раду, яка відповідно до п. 12 Розділу Х "Перехідні положення" ЗК України здійснює повноваження з розпорядження цією ділянкою від імені власника. Разом з тим, в силу п. 3 ч. 2 ст. 11110 ГПК України прийняття судом рішення або постанови, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі, є в будь-якому випадку підставою для скасування судового рішення.
Також при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій, пославшись на положення ст. 123 ЗК України, які передбачають оскарження в судовому порядку відмови органів місцевого самоврядування або органів виконавчої влади в наданні земельної ділянки в користування або залишення клопотання без розгляду в установлених строк, зазначили про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у зв'язку з нерозглядом відповідачем його клопотання про виділення земельної ділянки протягом тривалого часу.
Проте оскарження певних дій або бездіяльності відповідача, зокрема щодо виконання обов'язку з врегулювання правовідносин з користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог ст.ст. 120, 123-126, 141, 142 ЗК України та ст. 377 ЦК України, не визначені предметом спору в даній справі, предметом даного спору є саме вимога про визнання за позивачем права користування в формі оренди спірною земельною ділянкою, підставою для задоволення якої може бути лише встановлення обставин щодо виникнення в нього такого права. А відтак безпідставним є визнання судами першої та апеляційної інстанцій за позивачем права користування в формі оренди спірною земельною ділянкою без встановлення наявності обставин, які згідно з вимогами закону, зокрема ст.ст. 116, 120, 125, 126 ЗК України та Закону України "Про оренду землі", є підставами для набуття цього права. Обставини ж невиконання радою свого обов'язку з розгляду відповідної заяви нормами земельного законодавства не визначені в якості підстав для набуття права на земельну ділянку.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що при розгляді даної справи суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не з'ясували, які саме права позивача порушені, в чому полягає порушення цих прав, а також передбачений законом спосіб захисту, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Тобто суди першої та апеляційної інстанцій не дотримались вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова в справі підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, та правильного застосування законодавства.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити.
2. Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.06.09 та рішення господарського суду Київської області від 12.02.09 у справі №10/769-07 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький