14 жовтня 2009 р.
№ 16/89-09(38/119-08(12/51-08))
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
Приватного підприємства науково-виробничого комерційного об'єднання "Пульсар"
на рішення
від 02.06.09
у справі
№16/89-09(38/119-08(12/51-08))
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Приватного підприємства науково-виробничого комерційного об'єднання "Пульсар"
до
1. Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів
2. Дніпропетровської міської ради
третя особа
Державне підприємство "Придніпровська залізниця"
про
визнання недійсним пункту рішення
за участю представників сторін
від позивача:
Сидоренко О.А., дов.
від відповідачів:
у засідання не прибули
від третьої особи:
у засідання не прибули
Приватне підприємство "Науково-виробниче комерційне об'єднання "Пульсар" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним висновку Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів від 11.05.06 №7825.04 в частині зобов'язання ПП НВКО "Пульсар" звільнити територію від двох колишніх майданчиків або надати відповідні документи про дозвіл на їх улаштування та одержати погодження ДП "Придніпровська залізниця" місця розташування об'єкту і розміру території, а також визнання недійсним п. 4.1 рішення Дніпропетровської міської ради від 25.07.07 №27/17 в частині зобов'язання його завчасно виконати умови, викладені в оскаржуваному висновку управління.
Позов мотивовано тим, що позивач не здійснював встановлення вказаних майданчиків та не має повноважень щодо звільнення від них відповідної земельної ділянки. Вимогу стосовно погодження відповідних питань з ДП "Придніпровська залізниця" позивач вважає невідповідною ст. 19 Конституції України та ст. 151 ЗК України.
Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою від 04.02.09 Вищий господарський суд України залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції в частині припинення провадження стосовно вимог про визнання недійсним висновку, а в решті судові рішення скасував, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення усіх суттєвих обставин щодо правомірності прийняття оспорюваного пункту рішення.
При новому розгляді справи ухвалою від 01.04.09 господарський суд Дніпропетровської області залучив до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство "Придніпровська залізниця".
Позивач уточнив свої позовні вимоги щодо визнання недійсним з 25.07.07 п. 4.1 рішення Дніпропетровської міської ради від 25.07.07 №27/17 в частині зобов'язання його завчасно виконати умови, викладені у п. 2.1 висновку Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів від 11.05.06 №7825.04.
Рішенням від 02.06.09 господарський суд Дніпропетровської області (суддя Загинайко Т.В.) в позові відмовив.
Рішення мотивовано тим, що викладені у відповідному висновку умови є обов'язковими для виконання.
Ухвалою від 12.08.09 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій заявлено вимоги про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції вимог ст. 11112 ГПК України та неправильним застосуванням положень ст.ст. 125, 126, 212 ЗК України, ст.ст. 316, 321 ЦК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, Дніпропетровським міським управлінням земельних ресурсів на підставі звернення позивача складено висновок №7825.04 від 11.05.06 (далі -Висновок) щодо місця розташування об'єкта, в якому зазначено про розташування запитуваної позивачем території в межах земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:09:439:0015), яка відповідно до Тимчасового положення про ведення Державного кадастру м. Дніпропетровська, затвердженого рішенням міської ради від 23.12.98 №30, була заявлена ДП Придніпровська залізниця у структурі земельного фонду для розрахунку земельного податку на 2004 рік по фактичному розміщенню стадіону "Локомотив" НГЧ-6. На цей час ДП Придніпровська залізниця не оформило документи на право користування земельною ділянкою у відповідності до вимог земельного законодавства.
Згідно з даними Державного кадастру міста територія межує, зокрема, з земельною ділянкою (кадастровий номер 1210100000:09:436:0015), яка заявлена ДП "Придніпровська залізниця" у структурі земельного фонду для розрахунку земельного податку по фактичному розміщенню стадіону "Локомотив" НГЧ-6.
Відповідно до характеристики території зазначена територія знаходиться по вул. Семафорній у районі будинку №21-А (Самарський район) в зоні багатоповерхової комунальної забудови жилого масиву "Північний". Територія вільна від будівель. На ділянці знаходяться два колишніх майданчика, щодо яких позивач не надав юридичні документи про дозвіл на улаштування: один, який огороджено парканом із металевої сітки -волейбольний; другий, огороджений невеликим дерев'яним парканом і покритий асфальтом -невідомого призначення.
Відповідно до пп. 2.1 п. 2 розділу "Окремі умови" Висновку позивача зобов'язано до початку розробки проекту відведення земельної ділянки: звільнити територію від двох колишніх майданчиків або надати документи про дозвіл на їх улаштування; одержати погодження ДП "Придніпровська залізниця" місця розташування об'єкту та розміру території; завчасно вирішити в установленому порядку питання щодо відшкодування (у разі необхідності) бюджетних або інших коштів, пов'язаних з освоєнням цієї території, будівництвом будь-яких об'єктів, що на ній розташовані, а також виконанням проектної документації чи інших витрат бюджету або будь-яких осіб, що були пов'язані з цими об'єктами тощо.
Рішенням №27/17 від 25.07.07 Дніпропетровської міської ради позивачу погоджено місце розташування торгівельного комплексу "Північний". Пунктом 4.1 цього рішення зобов'язано позивача завчасно виконати умови, викладені у висновку №7825.04 від 11.05.06 Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів, а після виконання цих умов замовити у землевпорядній організації проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до п. 7.1 невиконання протягом двох місяців вимог п. 4.1 цього рішення тягне за собою втрату чинності рішення у цілому.
Звертаючись до господарського суду, позивач заявив вимогу про визнання недійсним вказаного пункту рішення, доводячи невідповідність положенням закону вимог щодо завчасного виконання умов Висновку, які стосуються звільнення відповідної території від колишніх майданчиків та погодження місця розташування об'єкту з ДП "Придніпровська залізниця".
Направляючи справу на новий розгляд, касаційна інстанція зауважила про необхідність встановлення для правильного вирішення даного спору обставин щодо відповідності п. 4.1 оскаржуваного рішення ради вимогам законодавчих норм, які передбачають його прийняття, зокрема ст.ст. 123, 151 ЗК України.
При новому розгляді справи суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, визнавши зазначення у Висновку умов відведення земельної ділянки правомірним та таким, що відповідав чинному на момент його винесення законодавству.
Тобто судом повторно не з'ясовані підстави, з яких Дніпропетровська міська рада зобов'язала позивача здійснити визначені у Висновку дії, з огляду на вимоги ст. 19 Конституції України, згідно з якою правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку про обов'язковість одержання погодження місця розташування об'єкту та розміру території ДП "Придніпровська залізниця", оскільки згідно з Висновком відповідна територія розташована на земельній ділянці, яка заявлена ДП "Придніпровська залізниця" у структурі земельного фонду для розрахунку земельного податку по фактичному розміщенню стадіону "Локомотив" НГЧ-6, а акт встановлення та узгодження меж відсутній.
Проте всупереч вимогам ст. 11112 ГПК України суд першої інстанції не дослідив наявність або відсутність у ДП "Придніпровська залізниця" певних прав та обов'язків щодо спірної земельної ділянки, у тому числі розташування нерухомого майна або переоформлення певних прав; не встановив підстави та правові наслідки заявлення відповідної ділянки в структурі земельного фонду для розрахунку земельного податку; тобто не з'ясував наявність обставин, з якими закон пов'язує обов'язок щодо отримання відповідного погодження певної особи.
Також, проігнорувавши вказівки касаційної інстанції, при новому розгляді справи суд першої інстанції знову не надав правової оцінки доводам позивача щодо неправомірності зобов'язання його оскаржуваним пунктом рішення звільнити територію від розташованих на ній двох колишніх майданчиків, оскільки позивач не є особою, що здійснила їх встановлення.
З цього приводу в рішенні суду зазначено лише про те, що на відповідній земельній ділянці знаходиться нерухоме майно -два колишніх майданчика, відомості щодо прав будь-яких осіб на це нерухоме майно відсутні, а відтак умови про звільнення території від цих майданчиків є обов'язковими для виконання.
Тобто висновок про правомірність зобов'язання позивача виконати вказані дії зі звільнення земельної ділянки від колишніх майданчиків не заснований на встановленні обставин належності цих майданчиків саме позивачеві чи їх самочинного встановлення позивачем. Обставини щодо виникнення у позивача з певних, передбачених законом, підстав прав та обов'язків щодо вчинення відповідних дій стосовно майна, яке йому не належить, та щодо земельної ділянки до отримання певних прав на неї також не встановлені. До того ж судом зазначено про розташування на відповідній земельній ділянці нерухомого майна, відомості щодо прав будь-яких осіб на яке відсутнє, без викладення підстав для висновку про відповідність вказаних майданчиків поняттю нерухомості, а також без дослідження обставин щодо вчинення уповноваженою особою дій, передбачених законом в разі виявлення майна, власник якого невідомий, або його самочинного будівництва.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судом першої інстанції вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 11112 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення підлягає скасуванню як таке, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо підстав прийняття оспорюваного рішення та їх відповідності вимогам законодавства.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.09 у справі №16/89-09(38/119-08(12/51-08)) скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький