01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.09.2009 № 35/137-30/145
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Суровцева С.О. дов. № 19 від 123.07.2009 року
Дубин В.В. дов. № 34 від 01.09.2009 року
від відповідача: Гаєвська Т.А. дов. №0131/8 від 05.05.2008 року
Головня М.А. дов. № 0228/9 від 23.05.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2009
у справі № 35/137-30/145 (суддя
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер"
до ЗАТ "Український мобільний зв"язок"
про стягнення 547391,03 грн. та зобов"язання вчинити дії
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» до Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» про:
- надання можливості позивачу знімати показання з електролічильника, або щомісячно направляти свого спеціаліста для комісійного зняття показників щодо спожитої електроенергії;
- проведення належним чином страхування об'єкту оренди з урахуванням усієї зайнятої площі, до ризиків внести пошкодження будівлі внаслідок розміщення та експлуатації базової станції;
- укладення додаткової угоди, згідно п. 3.8 договору, щодо збільшення орендної пропорційно фактично зайнятої площі;
- стягнення з відповідача на користь позивача 928 975,42 грн. заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.07. у справі № 35/137 в задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.10.07. у справі № 35/137 рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.07. у справі № 35/137 змінено, а саме:
- визнано укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер»та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок» угоду про зміну умов договору № ФТ-086/06 КТН оренди нерухомого майна від 26.08.05. Змінено з 15.10.07. умови договору № ФТ-086/06 КТН оренди нерухомого майна від 26.08.05.;
- стягнуто з відповідача на користь позивача 29 729,03 грн. - боргу, 30 000,00 грн. - витрат на послуги адвоката, 304,21 грн. - державного мита, 3,54 грн. - витрат на технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.08. у справі № 35/137 постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.10.07. та рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.07. у справі № 35/137 було скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Представником позивача було уточнено позовні вимоги, а саме позивач просив:
- стягнути з відповідача - Закритого акціонерного товариства «Український мобільний зв'язок» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ - 10 Лайнер» 52 200.00 грн. - вартості оренди, 838 852. 00 грн. - збитки (неотриману вигоду), 84320,00 грн. - витрат на оплату послуг адвоката:
- зобов'язати відповідача виконати дії направлені на виконання та зміну умов договору, а саме, укласти додаткову угоду, згідно пункту 3.8. договору, щодо збільшення орендної плати пропорційно фактично зайнятій площі.
Ухвалою Господарського суд міста Києва від 09.07.08. на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у справі № 35/137-30/145 було призначено судову будівельно-технічну експертизу.
02.06.09 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої заявник просив суд:
- стягнути з відповідача на користь позивача 52 200 грн. - вартість оренди, 802000грн. - збитки (неотримана вигода):
- зобов'язати відповідача виконати дії направлені на виконання та зміну умов договору, а саме: укласти додаткову угоду, згідно п. 3.8 договору, щодо збільшення орендної плати пропорційно фактично зайнятій площі;
- стягнути з відповідача на користь позивача (з урахуванням того, що з відповідача вже стягнуто згідно наказу № 35/137 Господарського суду міста Києва від 13.11.07. 30 000 грн. - витрат на адвокатські послуги, 304,21 грн. державного мита, 3,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 84 320 грн., вартість судової експертизи в сумі 2 346 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.07.2009 року у справі № 35/137-30/145 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІФ-10 Лайнер” відмовлено повністю.
Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що позивачем належних доказів виконання ним своїх зобов'язань за договором оренди № ФТ-086/06КТН від 26.08.05. в частині надання кожного місяця до 10-го числа відповідачу рахунків-фактур на оплату орендної плати, які, за умовами Договору, є підставою для сплати орендної плати, суду не надано. З огляду на викладене позовні вимоги про стягнення з відповідача боргу по орендній платі суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про укладення додаткової угоди згідно п. 3.8. Договору щодо збільшення орендної плати пропорційно фактично зайнятій площі, а також позивачем не доведено, що збитки в розмірі 800 200 грн. у вигляді упущеної вигоди спричинені внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору щодо самовільного зайняття площ даху.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.2009 року у справі № 35/137-30/145 повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні та врахуванні обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а висновки, викладені у ньому, не відповідають обставинам справи. Скаржник посилається на лист відповідача, в якому повідомляється про згоду сплачувати орендні платежі без отримання виставлених зі сторони позивача рахунків. Крім того, скаржник посилається на те, що відповідач в порушення умов п.п. 1.1., 1.2. Договору, замість встановлення контейнера з антеною (базової станції GSM-900), загальною площею 18 кв. м., самовільно побудував базову станцію DSC -1800, тобто базову станцію зовсім іншої потужності та габаритних розмірів. А саме під фактично встановлену базову станцію відповідачем було зайнято площу в розмірі 419 кв. м., що встановлено висновком № 9967 судової будівельно-технічної експертизи. Враховуючи викладене позивач просить укласти додаткову угоду щодо збільшення орендної плати пропорційно фактично зайнятої площі та стягнути збитки в розмірі 800 200 грн. за самовільне зайняття площі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.07.2009 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 09.09.2009 року.
Розпорядженням в.о.голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/4 від 08.09.2009 року у зв'язку з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Баранця О.М. при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в часині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 35/137-30/145 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді - Смірнової Л.Г., суддів Тищенко О.В., Алданової С.О. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 28 Закону України „Про судоустрій України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України з метою повного та всебічного розгляду справи, колегією суддів ухвалою від 09.09.2009 року розгляд справи було відкладено на 30.09.2009 року.
Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2009 року у справі №35/137-30/145 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2009 року у справі №35/137-30/145.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -
26.08.2005 рорку між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІФ - 10 Лайнер» (Орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Український мобільний зв'язок (УМЗ)» (Орендар) було укладено Договір № ФТ-086/06КТН оренди нерухомого майна (надалі -Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину даху будівлі площею 10 кв. м. та 8 кв. м. на даху будівлі для антеномісць (Об'єкт оренди), розташований за адресою: м. Київ, вул. Качалова, 56.
Згідно п. 1.2. Договору Орендар використовує Об'єкт оренди для розміщення обладнання базової станції для розміщення антенно-фідерних пристроїв, для розміщення телекомунікаційного та іншого обладнання орендар діятиме відповідно до потреб технічного характеру.
Відповідно до п. 2.1. Договору передача Орендодавцем Орендарю Об'єкта оренди вказаного в п. 1.1. Договору в користування оформлюється актом приймання-передачі. Підписання сторонами акту приймання-передачі Об'єкту оренди свідчить про початок оренди.
Згідно п. 3.1. Договору Орендар зобов'язався вносити Орендодавцю відповідно до умов Договору плату за користування об'єктом оренди (орендна плата) та інші платежі, визначені Договором.
Відповідно до п. 3.2. Договору розмір орендної плати на день підписання Договору становить 3 000 грн. без ПДВ, ПДВ - 600 грн. Всього 3 600 грн. за один місяць оренди.
Пунктом 11.1. Договору встановлено, що даний Договір укладений на 364 дні з можливістю подальшої пролонгації і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. За два місяці до закінчення строку дії Договору, сторона, яка бажає припинити його дію, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, Договір вважається продовженим на кожний наступний аналогічний термін.
Статтею 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
За відсутності заяви жодної із сторін про припинення Договору Договір є поновленим і на момент розгляду справи є діючим, що не заперечує обома сторонами.
Як вбачається з акту приймання-передачі від 09.01.2006 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування частину даху будівлі площею 10 кв. м. та 8 кв. м. на даху для антеномісць, розташованого за адресою м. Київ, вул. Качалова, 56.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач в порушення умов Договору не виконує основного обов'язку Орендаря та не сплачує орендну плату, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 52 200 грн. за період з 01.08.2006 по 01.04.2007 та з 15.10.2007 по 01.05.2008.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що в позові в цій частині необхідно відмовити в зв'язку з недоведеністю факту виконання позивачем зобов'язань щодо надання кожного місяця до 10 числа відповідачу рахунку - фактури на оплату орендної, виходячи з наступного.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
Зокрема стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як вже зазначалось вище, пунктом 3.3. Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, одноразовими платежами у поточному місяці за минулий, протягом 10 робочих днів з моменту надання Орендодавцем Орендарю оригіналу рахунку-фактури, також передбачається передплата.
Тобто, умовами Договору передбачено, що підставою для сплати Орендарем орендних платежів щомісячно до 10-го числа поточного місяця є отриманні від Орендодавця у встановлений термін рахунки-фактури.
Однак, листом відповідач повідомив позивача про прийняте рішення проводити оплату за отримані послуги оренди, без отримання встановлених зі сторони позивача рахунків, а позивач в свою чергу погодився на зміну порядку оплати послуг.
У відповідності до умов договору, а саме п.п. 1.1 Договору та 3.2 Договору відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати за користування об'єктом оренди суму в розмірі 3600грн.
Відповідач не заперечує щодо обов'язку сплачувати орендну плату, про що зазначає в відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідачем за весь час дії договору добровільно сплачено орендної плати:
- самостійно на загальну суму 24 270,97 грн.(період з 09.01.2006 року про 31.07.2006 року включно);
- на підставі рішення суду у справі № 35/137 - 29 729,03 грн. (період з серпня 2007 року по квітень 2007 року);
- на підставі рішення суду у справі №4/85 - 23 400 грн. ( період з 01.04.2007 року по 15.10.2007 року).
Також факт сплати підвереджується у письмових поясненнях, наданих позивачем у судовому засіданні апеляційної інстанції.
Цей факт було залишено судом першої інстанції поза увагою.
Отже, загальна заборгованість відповідача по орендній платі станом на день прийняття рішення склала 23 400грн.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що стягненню підлягає борг по орендній платі в сумі 23 400 грн., а провадження в частині стягнення 28 800 грн. підлягає припиненню на підставі п.1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача виконати дії направлені на виконання та зміну умов договору, а саме: укласти додаткову угоду, згідно п. 3.8 договору, щодо збільшення орендної плати пропорційно фактично зайнятій площі, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Позивач (апелянт) зазначає, що відповідач в порушення умов Договору, п.п. 1.1., 1.2., замість встановлення контейнера з антеною (базової станції GSM -900), загальною площею 18 кв. м., самовільно побудував базову станцію DSC -1800, тобто базову станцію зовсім іншої потужності та габаритних розмірів. А саме під фактично встановлену базову станцію відповідачем було зайнято площу в розмірі 419 кв. м., що встановлено висновком № 9967 судової будівельно-технічної експертизи. Враховуючи викладене позивач просить укласти додаткову угоду щодо збільшення орендної плати пропорційно фактично зайнятої площі та стягнути збитки в розмірі 800 200 грн. за самовільне зайняття площі.
Умовами Договору оренди, зокрема пунктом 1.2 Договору не встановлені обов'язкові вимоги щодо стандарту, потужності та габаритності встановлюваного обладнання.
Крім того, у відповідності до пункту 1.2 Договору оренди позивач надав відповідачу право при встановленні обладнання діяти відповідно до потреб технічного характеру.
Твердження позивача про те, що відповідачем було зайнято площу в розмірі 419 кв. м. не підтверджується матеріалами справи, а саме:
з висновку № 9967 судової будівельно-технічної експертизи від 26.02.2009 проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 09.07.2008 року вбачається, що “при обстеженні даху адміністративної будівлі було встановлено, що дах має площу 419 кв. м. на якому розташоване наступне телекомунікаційне та інше обладнання базової станції ЗАТ «Український мобільний зв'язок»:
- енергетичний блок, який займає площу 14 кв. м.;
- фундамент для основи вишки та кріплення балок енергетичного блоку, які
займають площу 4 кв. м. в тому числі основа вишки зі стропами - 1 кв. м.
Таким чином, наявними матеріалами справи доведено, що відповідач займає під обладнання площу даху будівлі за адресою: м. Київ. вул. Качалова, 56 лише розміром 18 кв. м., тобто у відповідності до умов Договору.
Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано Главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено Главою 20 Господарського кодексу України
Згідно ч. 1 ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Пунктом 3.8. Договору передбачено, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених законодавством України, про що сторони підписують Додаткову угоду до Договору.
Згідно п. 12.3. Договору зміни та доповнення до цього Договору вносяться шляхом укладення сторонами додаткових письмових угод, які підписуються сторонами та є невід'ємною частиною Договору.
Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України регламентовано, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, зокрема, зміна договору згідно ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Як встановлено судом відповідач дах будівлі площею 419 кв. м. повністю не займає, а займає лише 18 кв. м., що передані йому згідно Договору. Таким чином, відсутні істотні зміни обставин, які є підставою для зміни Договору.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про укладення додаткової угоди згідно п. 3.8. Договору про збільшення орендної плати пропорційно фактично зайнятій площі.
Щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 800 200 грн. за самовільне зайняття площі, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до п. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються : вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафна санкції, сплачені іншим суб'єктам. Вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
На підставі ст. ст. 610. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються $ урахуванням ринкових цін. що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення; при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержаним.
Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із ст.623 Цивільного кодексу України, для стягнення збитків.
Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і неодержаних доходах.
Позивачем не доведено, що збитки в розмірі 800 200 грн. у вигляді упущеної вигоди спричинені внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору щодо самовільного зайняття площ даху.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ-10 Лайнер” підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2009 року у справі №35/137-30/145 - частковому скасуванню.
У зв'язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 260,99 грн.(пропорційно розміру задоволених вимог).
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ ІФ-10 Лайнер” задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2009 року у справі № 35/137-30/145 скасувати частково.
3. Прийняти нове рішення, яким:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Український мобільний зв'язок” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15 код ЄДРПОУ 14333937, р/р № 26002511 в АППБ “Аваль” м. Київ, МФО 300335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІФ -10 Лайнер” (03680, м. Київ, вул. Качалова, 5б, код ЄДРПОУ 25634036, поточний рахунок №26005300000569 в Перша філія АКБ “Форум” м. Київ, МФО 300948) 23 400 грн. (двадцять три тисячі чотириста грн.. 00 коп.) боргу, 522 грн. державного мита, 7,21 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 260,99 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 28 800 грн. припинити.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Повернути довідкою Товариству з обмеженою відповідальністю “ІФ -10 Лайнер” (03680, м. Київ, вул. Качалова, 5б, код ЄДРПОУ 25634036, поточний рахунок №26005300000569 в Перша філія АКБ “Форум” м. Київ, МФО 300948) з Державного бюджету України надмірно сплачене державне мито у сумі 373,46 грн. (триста сімдесят три грн.. 46 коп.) за подання апеляційної скарги, перераховане до Державного бюджету України (р/р №31110095700011, одержувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк одержувача: ГУДК України у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 26077968) платіжним дорученням №519 від 16.07.2009р.
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи №35/137-30/145 повернути до Господарського суду міста Києва.
7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді