01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
24.09.2009 № 7/125
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -представник не з'явився
від відповідача-1 - Годлевська С.Й. - юрист, Косик С.І. - юрист
від відповідача-2 - Краглевич В.В.- юрист
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Рівнеазот"
на рішення Господарського суду м.Києва від 27.04.2009
у справі № 7/125 (суддя
за позовом ВАТ "Рівнеазот"
до ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит"
ТОВ "Промінек"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсним договору поруки № Ю1-05/0182-475/2 від 27.06.2007 р.
Відкрите акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Банк "Фінанси та кредит" та Закритого акціонерного товариства "Укренергозбут" про визнання недійсним договору поруки № Ю1-05/0182-475/2 від 27.06.07 р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.04.2009 року в задоволенні позову було відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою та просить його скасувати, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:
27.06.07 р. між відповідачем-1 (кредитором), відповідачем-2 (поручителем) та позивачем (боржником) Договір поруки № Ю1-05/0182-475/2 (далі - Договір поруки), згідно умов якого відповідач-2 зобов'язується перед відповідачем-1 відповідати за своєчасне та повне виконання позивачем Кредитному договору № Ю1-05/0182-475 від 27.07.2005р. про надання позивачу кредиту у розмірі 37 304 380,00 грн. з оплатою за користування кредитом процентів у розмірі 18,8%.
01.08.2007р. між сторонами було укладено Додаткову угоду до вказаного Договору поруки, згідно умов якого сторони дійшли згоди викласти пункт 1.1.Договору поруки в новій редакції, відповідно до якої відповідач-2 зобов'язується перед відповідачем-1 відповідати за своєчасне та повне виконання позивачем зобов'язань по Кредитному договору № 1186-01-05 від 27.07.2005р. про надання позивачу кредиту у розмірі 35 204 380,00 грн. з оплатою за користування кредитом процентів виходячи зі ставок, встановлених п. 3.1 Кредитного договору.
Згідно пункту 2.1 Договору поруки у випадку невиконання позивачем зобов'язань за Кредитним договором, позивач та відповідач-2 відповідають перед відповідачем-1 як солідарні боржники.
В ході судового розгляду справи, судом встановлено, що листом № 1936 від 27.06.2007 відповідач-1 (філія ТОВ Банк “Фінанси та Кредит”у Рівненській області) повідомив відповідача-2, що позивач не може виконати взяті на себе зобов'язання по Кредитному договору в частині виконання умов графіку погашення по сумі заборгованості по кредиту та звернувся з вимогою сплати частину заборгованості по тілу кредиту у розмірі 1 100 000,00 грн. за позивача відповідно до Договору поруки.
На виконання умов Договору поруки відповідач-2 погасив заборгованість позивача за кредитом у розмірі 1 100 000,00 грн. (копія платіжного доручення від 27.06.2007р. № 375 в матеріалах справи).
Листом №41-07/07 від 09.07.2007 відповідач-2 повідомив позивача про погашення заборгованості позивача та звернувся з вимогою у строк до 20.12.2007 року погасити заборгованість, що виникла у позивача перед відповідачем-2 у розмірі 1 100 000,00 грн.
Таким чином, право вимоги наявного боргу позивача перед відповідачем-1 на підставі ст.ст. 512, 556 ЦК України перейшло до відповідача-2, як до поручителя, що виконав зобов'язання. А в зв'язку з тим, що при заміні кредитора у зобов'язанні зміст зобов'язання за договором залишається незмінним, позивач після укладення спірного Договору, мав право висувати проти вимоги нового кредитора лише ті заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання повідомлення виконання зобов'язання поручителя.
Посилання позивача на те, що спірний Договір поруки суперечить ст. 5 Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання фінансових послуг”, спростовується в силу статті 34 ГПК України про належність і допустимість доказів не мають значення для справи, виходячи з наступного .
Згідно п. 5 ст. 1 вказаного Закону, не є фінансовою послугою (фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів).
Суду не надано доказів того, що договір поруки укладений між відповідачами з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Відповідно до ст. 6 даного Закону фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктам підприємницької діяльності на підставі договору. Крім цього закон встановлює обов'язкові вимоги до такого договору та його істотні умови. Позивач не надав суду договору про надання фінансових послуг та будь-яких документів, які б свідчили про укладення договору про надання фінансових послуг.
Даний договір поруки регулюється виключно нормами Цивільного кодексу України, так як за своєю суттю є договором, що забезпечує виконання зобов'язань за кредитним договором та при його укладенні операції щодо надання фінансових послуг не здійснювалися.
Згідно п. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно із п.1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Крім того, Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31 березня 2006 року N 5555 “Про можливість і надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств”, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2006 р. за N 477/12351, прямо передбачено, що юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, можуть надавати фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства "України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Відповідач - 1 не є фінансовою установою та не надає фінансові послуги учасникам ринку; договір поруки укладений ним в забезпечення зобов'язань боржника за окремою кредитною операцією.
З огляду на вищевикладене, Договір поруки № Ю1-05/0182-475/2 від 27.06.07 р. не був укладений з метою надання фінансових послуг, а тому до відповідача-2 не можуть бути застосовані вимоги Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а саме те, що останнє має бути фінансовою установою, або мати відповідні дозволи.
Так, відповідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно п. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Враховуючи викладене, позивачем не доведено суду належними засобами доказування підстав для визнання договору поруки недійсним.
Позивач своїми діями повністю визнав і схвалив Договір поруки, прийнявши факт погашення відповідачем-2 за нього грошових коштів позивачу.
Крім того, Договір поруки № Ю1-05/0182-475/2 від 27.06.07 р не був укладений з метою надання фінансових послуг, а тому до відповідача-2 не можуть бути застосовані вимоги Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а саме те, що останнє має бути фінансовою установою, або мати відповідні дозволи.
За таких обставин, судом першої інстанції вірно встановлено, що докази, надані позивачем не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обгрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідачів.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач додаткових доказів правомірності своїх вимог не надав..
Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним договору поруки № Ю1-05/0182-475/2 від 27.06.07 р. є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, та вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, суд -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Рівнеазот” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2009 р. по справі №7/125- без змін.
Матеріали справи № 7/125 повернути Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді