01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
15.06.09 р. № 13/163
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Жук Г. А. (доповідач по справі),
суддів:
Агрикової О.В.
Мазур Л. М.
судді-доповідача Жук Г. А.
при секретарі судового засідання: Єрмак Л.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Литвин В.А. -представник за дов. № 70 від 04.03.2008 р.;
від відповідача: не з'явились;
від третьої особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: не з'явились
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга»на рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2009р.
у справі № 13/163 (суддя Босий В.П.)
за позовом Закритого акціонерного товариства «Кременчуцьке спеціалізоване підприємство 410», м. Кременчук, Полтавської області;
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга», м.Кременчук, Полтавської області;
третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет
спору: Закрите акціонерне товариство транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», м.Кременчук, Полтавської області;
про стягнення 45 894,82 грн.
Закрите акціонерне товариство «Кременчуцьке спеціалізоване підприємство 410»звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга»про стягнення 45 894,82 грн., що становить 37 952,02 грн. заборгованості по оплаті вартості виконаних робіт, інфляційних втрат 4 744,00 грн., 3% річних 417,00 грн., 2 781,80 грн. пені (а.с.3-6).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.02.2009р., позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга»на користь Закритого акціонерного товариства «Кременчуцьке спеціалізоване підприємство 410»37 952,02 грн. основного боргу, 4 744,00 грн. інфляційних втрат, 417,00 грн. -3 % річних, 2 781,80 грн. пені (а.с.134-136).
При прийнятті рішення місцевий господарський суд посилається на ст. ст. 526, 625 ЦК України та на ст. 193 ГК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Райдуга», через місцевий господарський суд подав апеляційну скаргу б/н від 27.02.2009 року (вх. № 2-04/2/200/607 від 11.03.2009р.) на рішення суду першої інстанції, в якій просить скасувати повністю оскаржуване рішення та припинити провадження по справі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини справи та порушив норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник не погоджується з висновком господарського суду про підписання актів форми КБ-2 та довідок форми КБ-3 в грудні 2007 року, оскільки вказані акти та довідки містять лише вказівку на період виконання робіт.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 16.03.2009 року вказана апеляційна скарга прийнята до провадження у складі колегії суддів: Жук Г.А. -головуючий по справі, судді -Агрикова О.В., Мазур Л.М.
Розпорядженнями заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від01.60.2009 року та від 10.06.2009 року склад судової колегії змінено.
Представник ЗАТ «Кременчуцьке спеціалізоване підприємство 410»(позивача у справі) проти задоволення апеляційної скарги заперечував, рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2009р. у справі № 13/163 вважає законним та обґрунтованим.
ТОВ «Райдуга»(скаржник у справі) та ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта»(третя особа) своїх представників в судове засідання не направили, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
16.03.2007 року Закрите акціонерне товариство «Кременчуцьке спеціалізоване підприємство 410»(субпідрядник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Райдуга»(генпідрядник) уклали договір субпідряду № 35 відповідно до умов якого позивач зобов'язався виконати монтаж нових, ремонт та модернізацію діючих силових та розподільчих пристроїв 10,6 та 0,4 кВ, монтаж та ремонт електрообігріву резервуарів та трубопроводів, електричних систем опалення та антібіоледеніння, електроремонтні роботи по монтажу, капітальному, поточному ремонту та реконструкції установок, монтаж, ремонт та технічне обслуговування пристроїв для захисту будівель та споруд від розрядів блискавки (а.с.20-24).
Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що ТОВ «Райдуга»за окрему плату відпускає ЗАТ «Кременчуцьке спеціалізоване підприємство 410»матеріали та комплектуючі вироби, необхідні для виконання робіт, а ЗАТ «Кременчуцьке спеціалізоване підприємство 410»проводить оплату за отримані матеріали, що увійшли до складу актів форми № КБ-2В, на протязі двох банківських днів після оплати ТОВ «Райдуга»виконаних робіт по формі КБ-3.
Відповідно до п. 7.1 договору, розрахунки між сторонами здійснюються на основі актів форми КБ-2В та довідок форми КБ-3.
Пунктом 7.2 договору сторони домовилися, що оплата ТОВ «Райдуга»виконаних робіт проводиться після підписання ЗАТ «Кременчуцьке спеціалізоване підприємство 410»форми КБ-2В та довідок форми КБ-3, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ЗАТ «Кременчуцьке спеціалізоване підприємство 410».
Згідно п. 7.9 договору, за виконання функцій по координації робіт з підприємствами різних форм власності ЗАТ «Кременчуцьке спеціалізоване підприємство 410»сплачує ТОВ «Райдуга»щомісячно 3 % від загальної суми виконаних робіт по довідці КБ-3.
ЗАТ «Кременчуцьке спеціалізоване підприємство 410»отримало від ТОВ «Райдуга»матеріали необхідні для виконання робіт на загальну суму 24 650,60 грн., враховуючи ПДВ 4 108,43 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними № 245 від 19.12.2007 року (а.с.37) № 255 від 19.12.2007 року (а.с.39). На підставі рахунку № 1209 від 19.12.2007 року (а.с.36) та № 1210 від 19.12.2007 року (а.с.38) позивач оплатив дані матеріали.
З акту № 32-12-01 приймання за грудень 2007 року вбачається, що вартість виконаних підрядних робіт становить 64 538,78 грн. (а.с.25-26)
На підставі рахунку № 1328 від 29.12.2007 року (а.с.31) ЗАТ «Кременчуцьке спеціалізоване підприємство 410», на виконання умов п. 7.9 договору, сплатило ТОВ «Райдуга» 3 % від загальної суми виконаних робіт за грудень 2007 року в сумі включаючи ПДВ 1 936,16 грн.
24.12.2007 року позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 156 (а.с.30) про оплату вартості виконаних у грудні 2007 року робіт в сумі 64 538,78 грн.
Враховуючи положення п. 7.2 договору та оскільки акт форми № КБ-2в про приймання виконаних підрядних робіт (а.с.25-26) та довідка форми № КБ-3 про вартість підрядних робіт (а.с.27) підписані сторонами у грудні 2007 року, то оплата за виконані роботи повинна бути здійснена у грудні 2007 року
Матеріали справи містять протокол-угоду по заліку взаємних платіжних документів за грудень 2007 року, підписаний сторонами та скріплений печатками юридичних осіб, відповідно до якої станом на 01.01.2008 року сальдо в користь ЗАТ «Кременчуцьке спеціалізоване підприємство 410»становить 37 952,02 грн. (а.с.29)
Заборгованість відповідача в сумі 37 952,02 грн. підтверджується також підписаним в двосторонньому порядку та скріпленим печатками юридичних осіб актом звірки взаєморозрахунків від 01.01.2008 року (а.с.28)
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.
Ст. 854 ЦК України до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Проте всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо проведення розрахунків за виконані роботи, у зв'язку з чим заборгованість станом на час звернення позивача з позовом, становить 37 952,02 грн.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Факт виконання робіт за договором підряду № 35 від 16.03.2007 року позивачем підтверджено представленим актом № 32-12-01 приймання за грудень 2007 року за договором № 35.
Враховуючи вимоги ст.599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів апеляційного суду визнає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог позивача про стягнення боргу в сумі 37 952,02 грн.
В силу статей 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», передбачено, що розмір пені, встановлений за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 230, 232 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання .Нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано і згідно вимог ст. 250 ГК України можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до п. 8.5 спірного договору, у випадку порушення генпідрядником строків оплати виконаних робіт він сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого виконання зобов'язання за кожний день прострочення.
Згідно представленого в матеріалах справи розрахунку позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по договору субпідряду підряду нараховано пеню за період з 01.01.2008 року по 13.05.2008 року в сумі 2 781,80 грн.
Враховуючи положення вище наведених статей, колегія суддів апеляційного господарського суду визнає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо стягнення пені та вважає правомірним задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення пені за вказаний період, що становить 2 781,80 грн.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також, три проценти річних від прострочення суми.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 4 744,00 грн. та 3 % річних в сумі 417,00 грн.
За даних обставин, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2009р. у справі № 13/163 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Райдуга»на рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2009р. у справі № 13/163 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Полтавської області від 17.02.2009р. у справі № 13/163 - залишити без змін.
3. Справу № 13/163 повернути до господарського суду Полтавської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.
Головуючий суддя: Жук Г. А.
Судді:
Агрикова О.В.
Мазур Л. М.
Дата відправки 22.06.09