ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" вересня 2015 р. Справа № 809/2859/15
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Пиріг Х.І.
за участю: представник позивача - не з'явився, представника відповідача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом:
Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі
до відповідача: Приватної агрофірми "Вільна Україна"
про стягнення заборгованості в сумі 3832,70 грн.,-
Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі звернулося до суду з адміністративним позовом до Приватної агрофірми "Вільна Україна" про стягнення заборгованості в сумі 3832,70 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено порушення вимог чинного законодавства та невідшкодовано понесені Управлінням Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених та виплачених на пільгових умовах, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 3832,70 грн., яку позивач просить стягнути.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами справи, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що Приватна агрофірма "Вільна Україна" не являється правонаступником спілки селян "Вільна Україна" на якому здобули стаж пенсіонери, яким призначена та виплачується пенсія на пільгових умовах, а тому обов'язку щодо сплати заявленої до стягнення суми заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у відповідача немає.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника відповідача , судом встановлено наступне.
Приватна агрофірма "Вільна Україна" відповідно до витягу з Єдиного державного юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, зареєстрована, як юридична особа та є платником збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом встановлено, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які працювали в спілці селян "Вільна Україна" та отримали право на пільгову пенсію, призначено пенсію на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пунктів "б"- "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення"
Надаючи правову оцінку позовним вимогам та обставинам справи, суд зазначає наступне.
Виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з пунктом 2 Перехідних положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" відшкодуванню підлягають пенсії, призначені за пунктами "б"-"з" статті 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону (а це суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади) крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1, встановлює обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У відповідності до пункту 6.4 вказаної Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Пункт 6.7 Інструкції встановлює, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Судом встановлено, що Управлінням Пенсійного фонду України в Коломиї та Коломийському районі на адресу відповідача надсилалися розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, відповідно до п. "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", відповідно до якого місячний розмір відшкодування фактичних витрат в на виплату та доставку пільгових пенсій складає 4138,93 грн.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, довідки розрахунку боргу, витягу з картки особового рахунку - сума заборгованості по відшкодуванню Управлінню ПФУ в Коломиї та Коломийському районі відповідачем витрат на виплату та доставку пільгових пенсій громадянам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 за червень -ь 2015 року становить - 3832, 70 грн.
Проте, суд не погоджується з такою позицією управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі з врахуванням наступного.
Відповідно до пункту 6.2 Інструкції, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абзацу третього підпункту 1 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.
Пунктом 6.3 Інструкції встановлено, що у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.
Судом встановлено, що спілку селян “Вільна Україна” ліквідовано. Приватна агрофірма "Вільна Україна" не є її правонаступником. Даний факт підтверджується Статутом приватної агрофірми "Вільна Україна" та витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Рішеннями Господарського суду Івано-Франківської області № ПА-15/198 від 24 грудня 2006 р. та № Б-23/14 від 05.10.10 також підтверджено, що спілку селян "Вільна Україна" ліквідовано, а приватна агрофірма "Вільна Україна" не є її правонаступником, вимоги кредитора УПФУ в Коломийському районі вважаються погашеними.
Відповідно до ч.1 ст.609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язання про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Частиною 1 ст.72 КАС України визначено, що обставини встановленні судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Судом досліджено, що, архівні документи спілки селян "Вільна Україна" були передані на зберігання приватній агрофірмі "Вільна Україна" згідно договору схову (збереження) архівних документів, укладеного 14.01.2002 року власниками цілісного майнового комплексу спілки селян "Вільна Україна" з приватною агрофірмою "Вільна Україна" до моменту ліквідації спілки селян "Вільна Україна" та акта прийому-передачі від 14.01.2002 року. Таким чином, у даному випадку відповідач надав вищевказаним громадянам довідки та скріплював підпис печаткою агрофірми "Вільна Україна" як охоронець архівних документів спілки селян “Вільна Україна”, а не як правонаступник.
Враховуючи встановлені обставини, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що задоволенню не підлягає.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя: Григорук О.Б.
Постанова складена в повному обсязі 16.09.2015 року.