пр. № 4-с/759/130/15
ун. № 759/7364/15-ц
17 вересня 2015 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Борисенко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанови старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва Владко Р.О. від 14.10.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову від 14.04.2015 року про відкриття виконавчого провадження,
Скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва Владко Р.О. при винесені постанов від 14.10.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову від 14.04.2015 року про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування скарги вказував, що при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2015 року, старшим державним виконавцем порушено п. 1 ч. 1 ст. 22 та п.1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», та на підставі наведеної норми закону, державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження, в зв'язку з пропуском встановленого строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Та, як зазначив скаржник, старший державний виконавець зловживаючи службовим становищем, не відкриваючи виконавчого провадження виніс постанову від 14.10.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
На підставі наведеного, просив скасувати постанови старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва Владко Р.О. від 14.10.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову від 14.04.2015 року про відкриття виконавчого провадження.
В судовому засіданні 17.09.2015 року, представник скаржника - ОСОБА_3 заяву підтримав та просив її задовольнити з підстав викладених в скарзі.
Суб'єкт оскарження, старший державний виконавець ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва Владко Р.О. у судовому засіданні 17.09.2015 року заперечував щодо наявності правових підстав для задоволення скарги.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».
Державний виконавець, відповідно до вимог ч. 1. ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб; вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 11 цього Закону).
Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Тобто, предметом судового розгляду згідно Розділу VІІ ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» є рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.
У відповідності до ст. 387 ЦПК України, за результатами скарги учасника виконавчого провадження, поданої в порядку ст. 383 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимоги заявника та усунути порушення.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва знаходився виконавчий лист 2-393-1 від 31.05.2010 року, виданий Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ АСК «Інго Україна» боргу в розмірі 10006,21 грн.
21.01.2014 року державним виконавцем Владко Р.О. ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.37).
06.10.2014 року стягувач повторно звернувся до ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа 2-393-1 від 31.05.2010 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ АСК «Інго Україна» боргу в розмірі 10006,21 грн. та накладення арешту на все майно та грошові кошти боржника (а.с.38).
14.10.2014 року старшим державним виконавцем Владко Р.О. ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.42).
11.12.2014 року старшим державним виконавцем Владко Р.О. ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.39).
26.03.2015 року стягувач знову звернувся до ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа 2-393-1 від 31.05.2010 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ АСК «Інго Україна» боргу в розмірі 10006,21 грн. та накладення арешту на все майно та грошові кошти боржника (а.с.40).
14.04.2015 року старшим державним виконавцем Владко Р.О. ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.41).
26.06.2015 року старшим державним виконавцем Владко Р.О. ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва, винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.43). Вказаною постановою передбачене повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання протягом року з дня винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Згідно ч.1 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Як вбачається із заяви стягувача, останній звернувся 06.10.2014 року до ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа 2-393-1 від 31.05.2010 року, виданого Святошинським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ АСК «Інго Україна» боргу в розмірі 10006,21 грн. та накладення арешту на все майно та грошові кошти боржника.
На підставі даної заяви було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.10.2014 року.
11.12.2014 року старшим державним виконавцем Владко Р.О. ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва, повторно винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»
Відповідно до ч. 3 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» у заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
На підставі заяви стягувача 14.04.2014 року старшим державним виконавцем Владко Р.О. ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.10.2014 року.
Підстави скасування державним виконавцем постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження передбачені ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».
Такої підстави, як повернення виконавчого документа стягувачеві даною нормою закону не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 1ч. 1 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред'явленням виконавчого документа до виконання.
Відповідно до ч. 2, ч.3 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Як вбачається з постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 11.12.2014 року на підставі п. 2 ч.1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», вказаною постановою передбачене повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання протягом року з дня винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві. (а.с.39).
З огляду на зазначене, оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження, винесена старшим державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва Владко Р.О. від 14.04.2015 року про відкриття виконавчого провадження, прийнята в межах повноважень, відповідно до закону, а порушень прав заявника не було встановлено, як і не було встановлено пропущення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, пред'явлення виконавчого документа.
Щодо вимог скарги, проте, що старший державний виконавець зловживаючи службовим становищем, не відкриваючи виконавчого провадження виніс постанову від 14.10.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, слід зазначити наступне.
Посилання скаржника, на те, що державний виконавець зловживаючи службовим становищем, не відкриваючи виконавчого провадження виніс постанову від 14.10.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, не може бути підставою для скасування постанови виходячи з наступного.
Як встановлено судом, старшим державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва Владко Р.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.10.2014 року на підставі заяви стягувача від 06.10.2014 року. Та як вбачається в подальшому 11.12.2014 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві.
Окрім того, як вбачається з вищезазначених постанов старшим державним виконавцем ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва Владко Р.О., допущено описку у даті видачі виконавчого листа № 2-393-1/09 Святошинським районним судом м. Києва.
Відповідно до ч. 3 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Тобто, виявивши допущені описки в постанові, боржник та стягувач мають право звернутися до ВДВС з заявою про виправлення помилок.
Будь-яких доказів про те, що скаржник звертався з такою заявою до ВДВС і в задоволенні такої заяви було відмовлено суду не подано.
У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З огляду на викладене, а також враховуючи вимоги закону щодо обов'язковості виконання судових рішень, які набрали законної сили, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги, оскільки оскаржувані постанови прийняті старшим державним виконавцем у відповідності до вимог закону та в межах повноважень і не порушує права чи свободи скаржника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 383-389, 208-210 ЦПК України, суд,
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанови старшого державного виконавця ВДВС Святошинського РУЮ м. Києва Владко Р.О. від 14.10.2014 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову від 14.04.2015 року про відкриття виконавчого провадження - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя А.Ключник