Справа № 738/643/14 Провадження № 22-ц/795/1858/2014 Головуючий у I інстанції - Сова Т.Г. Доповідач - Мамонова О. Є.
Категорія - цивільна
11 вересня 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого -судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Губар В.С., Харечко Л.К.
при секретарі: Мартиновій А.В.
з участю: представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У травні 2014 року ПАТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з останньої заборгованості у розмірі 21739,27 грн. за кредитним договором від 08.09.2008 року та понесених судових витрат у розмірі 243,60 грн. Позовні вимоги банк обґрунтовував тим, що 08.09.2008 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Однак, зобов'язання зі свого боку за вказаним договором ОСОБА_2 не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредиту, яка станом на 24.03.2014 року, складає 21739,27 грн.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 13902,88 грн. та 243,60 грн. у відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.
В апеляційній скарзі ПАТ «Акцент-Банк» просить рішення Менського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2014 року змінити в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення заборгованості по комісії, процентної складової штрафу та ухвалити в цій частині нове, яким вказані кошти стягнути, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення по справі, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що згідно ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Апелянт зазначає, що за умовами договору позичальник, крім відсотків за користування кредитними коштами, зобов'язаний сплачувати щомісячну комісійну винагороду в розмірі 3,5% від суми наданого кредит. Апелянт вказує, що суд першої інстанції невірно застосував до комісійної винагороди положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, оскільки вона має іншу правову природу ніж неустойка (пеня). Як зазначає апелянт, сукупний розмір простроченого зобов'язання становить 20227,88 грн., а розмір неустойки складає 1511,39 (500,00 грн. фіксована частина штрафу + 1011,39 грн. процентна складова штрафу), яка є значно меншою розміру збитків та положення ч.3 ст.551 ЦК України не можуть бути застосовано до даних правовідносин.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який просив задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи частково позовні вимоги ПАТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції виходив з того, що розмір заборгованості за тілом кредиту становить приблизно 13% від суми заявленої позивачем у позові, а решту 87% становлять штрафи, заборгованість по комісії та процентам, що є порушенням принципу справедливості, добросовісності і розумності, в зв'язку з чим зменшив розмір заборгованості з 21739,27 грн. на суму співмірну тілу кредиту 13902,88 грн. (за вирахуванням розміру штрафу як процентної складової та заборгованості по комісії за користування кредитом).
Апеляційний суд повністю погоджується з висновком місцевого суду про необхідність стягнення з відповідача на користь банку заборгованості по кредиту, однак не може погодитись з рішенням суду першої інстанції про зменшення розміру заборгованості на розмір штрафу як процентної складової та заборгованості по комісії за користування кредитом, враховуючи наступне.
Судом по справі встановлено, що 08.09.2008 року між ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 укладено кредит за послугою «Швидка готівка» у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 3000,00 грн. із сплатою базової процентної ставки за кредитом 2% на місяць на залишок заборгованості та 3,5% щомісячної комісії, погашення заборгованості за кредитом проводиться шляхом внесення клієнтом коштів на картковий рахунок №26202601261607 (а.с.7 зворот).
ПАТ «Акцент-Банк» умови кредитного договору були виконані в повному обсязі та надано позичальнику кредит, проте позичальник належним чином не виконав умови кредитного договору, в зв'язку з чим станом на 24 березня 2014 року утворилась заборгованість в сумі 21739,27 (а.с.4-6).
Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами частини 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно п.п.8.6 умов здійснення банківських послуг, які є невід'ємною частиною договору про надання банківських послуг, при порушенні строку платежів по любому із грошових зобов'язань передбачених дійсним договором більше ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний заплатити банку штраф в розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову (а.с. 8-10).
Із розрахунку заборгованості за вказаним кредитним договором (а.с.4-6), який жодним чином відповідачем спростований не був, вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 перед банком складається з:
- 2854,00 грн. заборгованості за кредитом;
- 10548,88 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом;
- 6825,00 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом;
- 500,00 грн. штрафу (фіксована частина);
- 1011,39 грн. штрафу (процентна складова).
Таким чином, сума заподіяних банку позичальником збитків, яка складається із заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитом та комісії за користування кредитом, становить 20227,88 грн., а сума нарахованої за умовами договору неустойки (у вигляді штрафу) - 1511,39 грн.
Отже, висновок суду першої інстанції стосовно того, що сума заявленої до стягнення неустойки у вигляді штрафу значно перевищує розмір заборгованості за кредитом є хибним та таким, що не ґрунтується на матеріалах справи.
Відповідачем, всупереч вимог ст.ст.10, 60 ЦПК України, не було надано суду доказів наявності обставин, що мають істотне значення для вирішення питання щодо можливості зменшення розміру нарахованої неустойки.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується звукозаписом компакт-диску судового засідання від 28 липня 2014 року, відповідач підтвердила той факт, що вона брала кредит, але порушила умови договору через скрутне матеріальне становище. Однак, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували скрутне матеріальне становище відповідача, тобто рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущенні, що є неприпустимим.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції не мав законних підстав для зменшення розміру заборгованості на розмір штрафу як процентної складової та заборгованості по комісії за користування кредитом, яка була заявлена банком до стягнення, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції, на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає зміні шляхом збільшення суми стягнутої заборгованості за кредитним договором з 13902,88 грн. до 21739,27 грн.
Керуючись ст.ст. 526, 527, 549, 551 ЦК України, ст.ст. 303, 307, 309 ч.1 п.п. 3, 4, 313 - 316 , 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" - задовольнити.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 28 липня 2014 року змінити в частині визначення суми заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк", збільшивши суму стягнення заборгованості за кредитним договором з 13902,88 грн. до 21739,27 грн.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: