Нетішинський міський суд Хмельницької області
м. Нетішин, пр. Незалежності, 12, 30100, (03842) 9-04-60
Справа № 2-1143-10
22 грудня 2010 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі: головуючого судді - Гаврищук Л.П.
при секретарі - Василюк Л.С.
з участю: представника позивачки - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об?єднання», виконавчого комітету Нетішинської міської ради, третя особа на стороні позивача ОСОБА_7 третя особа на стороні відповідача ОСОБА_8 про визнання незаконним відкриття окремих особових рахунків на користування кімнатами, визнання недійсними розпорядження органу приватизації № 13 від 30.03.2010 року та скасування свідоцтва про право власності на житло, усунення перешкод в користуванні кімнатою в квартирі шляхом вселення в кімнату,-
ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним вище позовом, в якому просить визнати незаконним відкриття окремих особових рахунків на ім?я ОСОБА_5 на кімнату розміром 12 кв.м, на ім?я ОСОБА_6 на кімнату розміром 17.94 кв.м., визнати недійсним розпорядження органу приватизації № 13 від 30.03.2010 року про передачу ОСОБА_5 кімнати розміром 12.6 кв.м у комунальній квартирі АДРЕСА_1 у спільну часткову власність. Скасувати свідоцтво про право власності на житло, видане ОСОБА_5 на підставі розпорядження органу приватизації № 13 від 30.03.2010 року. Усунути перешкоди в користуванні кімнатою розміром 12.6 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 шляхом вселення в дану кімнату.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 06.08.1983 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є її батьками та батьками її брата ОСОБА_7. Рішенням Нетішинського міського суду від 26.09.2003 року шлюб між ними було розірвано. Після розірванням шлюбу ОСОБА_5 створив нову сім?ю і став проживати за місцем проживання нової дружини в кв. № 1 будинку № 23, по вул. Набережній в м.Нетішин - закривши на ключ меншу кімнату в квартирі АДРЕСА_2 в зв?язку із відкриттям двох окремих особових рахунків на оплату за користування квартирою на підставі поданої ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заяви до ЖКУ. Відкриваючи окремі рахунки на оплату за користування квартирою відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 домовились, що ОСОБА_5 буде оплачувати кімнату розміром 12 кв.м з розрахунку один користувач, а ОСОБА_6 буде оплачувати кімнату розміром 17.94 кв.м з розрахунку три користувачі. При цьому вони не звертались до суду для вирішення питання про укладення окремих договорів найму та зміни статусу квартири. Крім того, і після відкриття окремих особових рахунків вони всі продовжували користуватись всією квартирою до вересня 2004 року - поки ОСОБА_5 не закрив кімнату після переселенням в квартиру другої дружини. З метою відновлення її та її брата ОСОБА_7 права на житло відповідачка ОСОБА_6 7.04.2005 року звернулась до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні вказаною кімнатою в квартирі. Рішенням Нетішинського міського суду від 18.05.2005 року ОСОБА_5 було зобов?язано усунути перешкоди їй та брату ОСОБА_7 в користуванні кімнатою 12 кв.м в АДРЕСА_3.
Після винесення судом рішення вона з братом отримали можливість безперешкодного користування кімнатою, оплату за яку здійснював відповідач, останній в квартирі не проживав, тільки інколи навідувався. В січні 2010 року батько знову закрив кімнату і повідомив, що приватизує її. 30.03.2010 року ОСОБА_5 самостійно приватизував спірну кімнату, тим самим, протиправно позбавив її права на користування нею.
Оскільки вона була неповнолітньою, тому не могла раніше самостійно звернутись до суду за захистом порушеного права при відкритті окремого особового рахунку. Під час здійснення приватизації кімнати в квартирі з?ясувалось, що розмір житлових кімнат квартири не відповідає розміру, раніше зазначеному - відтак кімната за яку оплату по окремо відкритому рахунку проводив батько ОСОБА_5, замість 12 кв.м - фактично виявилась розміром 12.6 кв. метрів, а кімната за яку оплату по окремо відкритому рахунку проводила мама - ОСОБА_6 замість 17.94 кв.м, фактично виявилась розміром 16.8 кв.м.
Відкриттям окремих рахунків свого часу її права були порушені, так як замість 7.35 кв.м, вона в кімнаті матері отримала в користування лише 5.6 кв.м., при цьому фактично у ОСОБА_5 на кімнату розміром саме 12.6 кв.м навіть відкритого окремого особового рахунку фактично не було.
Відповідач ОСОБА_9 позов не визнав . Пояснив, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_10, між ними виник спір щодо оплати квартирної плати, оскільки вона таку не оплачувала. По взаємній згоді вони відкрили окремі особові рахунки на кімнати, розміром 12 кв.м., в якій проживав він, та розміром 17.94 кв.м, в якій проживала остання з дітьми. Син ОСОБА_11 на даний час працює в м. Рівне і один раз в 2-3 місяці приїжджає до дому на вихідні. Він також в квартирі постійно не проживає, так як створив нову сім?ю. Інколи приходив помитись. До 2005 року двері в його кімнату були закриті. В січні 2010 року, щоб не бути позбавленим житла і для збереження свого майна, яке знаходиться в спірній кімнаті, замкнув у ній двері та приватизував її.При проведенні приватизації виявилось, що займана ним кімната, розміром не 12 кв.м., а 12,6 кв.м. Про приватизацію кімнати ні дочку, ні сина до відома не ставив та їх згоди на це запитував.
Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_2 проти позову заперечив, вказавши, що окремі особові рахунки на кімнати розміром 12 кв.м. і 17.94 кв.м. були відкриті по взаємній згоді між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Меншу кімнату ОСОБА_5 закрив. В 2005 році він її відкрив, але дочка ОСОБА_12 проживала з матір?ю, проживати з батьком не бажала. Оскільки в його кімнаті знаходилось цінне йому майно, а відповідальність за його збереження ніхто нести не хотів, то в 2010 році він кімнату закрив. При цьому житлові права позивачки порушені не були.
Свідоцтво про право власності на житло видано на законних підставах.
Відповідачка ОСОБА_6 позов визнала, вказавши, що після розірвання шлюбу між нею та бувшим чоловіком виникали конфлікти з приводу оплати за квартиру. Для уникнення спору в 2004 році ОСОБА_5 запропонував розділити особові рахунки, на що вона погодилась. Особові рахунки відкривали лише для оплати квартплати, а не для розподілу житлової площі. В 2004 році ОСОБА_5 закрив двері в кімнату, розміром 12 кв.м на яку у нього був відкритий особовий рахунок, чим порушив житлові права дітей.
В кімнаті не проживав, оскільки створив нову сім?ю і проживав в квартирі дружини. В 2005 році рішенням місцевого суду ОСОБА_5 зобов?язано було усунути перешкоди в користуванні дітьми кімнатою 12 кв.м. В січні 2010 року він поставив в кімнаті броньовані двері, а згодом вони дізналися, що кімната ним приватизована. Ключі для користування кімнатою дочці надати не пропонував та взагалі не спілкувався з дітьми з цього приводу.
Представник виконавчого комітету Нетішинської міської ради подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Представник Комунального підприємства Нетішинської міської ради «Житлово-комунальне об?єднання» пояснила, що в 2004 році по заяві відповідачів їм було відкрито окремі особові рахунки, відповідно до чинного законодавства.
ОСОБА_7 позов підтримав та пояснив, що працює в м. Рівне і не рідше 1 разу на місяць приїжджає до дому. Батько в квартирі не проживає. До 2010 року, кімната розміром 12 кв.м. була відкрита і він міг нею користуватися. Тепер кімната закрита, чим порушеного його право та право позивачки на означене житло.
Третя особа ОСОБА_8 позов не визнала і пояснила, що до ОСОБА_5 з проханням про надання їм ключів ніхто не звертався. Кімнату він закрив, оскільки там знаходиться його майно. 23.05.2009 року вона з ОСОБА_5 зареєструвала шлюб. До реєстрації шлюбу він проживав у неї, а тепер мають намір проживати в його кімнаті.
Заслухавши сторін по справі, вивчивши матеріали справи судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини:
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 розірвано 20.11.2003 року.
В серпні 2008 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись у ЖКУ м. Нетішина з заявами про розподіл особистих рахунків.
ОСОБА_5 просив відкрити йому особовий рахунок на кімнату 12кв.м., де він проживав не один, ОСОБА_13 просила відкрити на кімнату розміром 17,94 кв.м., де проживали з сином та дочкою.
На час відкриття особових рахунків, дочка ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, була неповнолітньою, син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 був повнолітнім.
При відкритті особових рахунків ЖКУ не дотрималось вимог ст.104 ЖК України, а саме: не було отримано згоди всіх повнолітніх членів сім?ї, проживаючих в житловому приміщенні - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, та законного представника неповнолітньої Мер дух ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4
Не було враховано невідповідність розміру житлової площі, яка припадає на долю наймача і членів його сім?ї, доля яких має бути рівною.
Батьки позивачки не мали права погіршувати житлові права неповнолітньої дочки, з огляду на вимоги Закону України «Про охорону дитинства».
Однак при відкриті окремих особових рахунків ОСОБА_5 один отримав кімнату, розміром 12 кв.м, а ОСОБА_6 з дітьми - ОСОБА_7 і ОСОБА_4 - кімнату, розміром 17,94 кв.м, тобто отримали в користування по 5,98 кв.м., чим було суттєво порушено їх житлові права, в тому числі неповнолітньої ОСОБА_4
Також розподіл особових рахунків не може бути проведеним, якщо це приведе до погіршення житлових умов, що потягне за собою постановку на квартирний облік, як потребуючих покращення житлових умов членів сім?ї.
В даному випадку відкриття окремих особових рахунків також суперечило вимогам ст. 63 ЖК України.
При приватизації кімнати ОСОБА_5 було встановлено, що займана ним кімната є розміром не 12 кв.м, а 12,6 кв.м., а доля фактичної житлової площі на трьох інших бувших членів сім?ї становить не по 5.98 кв.м., а по 5, 6 кв.м., що суперечить вимогам ст. 104 ЖК України.
Окрім того, рішенням Нетішинського міського суду від 18.05.2005 року зобов?язано ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні дітьми ОСОБА_7 та ОСОБА_4, кімнатою розміром, 12 кв.м. в квартирі кв. № 82, в будинку № 27, по вул. Набережній, в м.Нетішин.
Приватизувавши вказану кімнату всупереч рішення суду, ОСОБА_5 позбавив дітей ОСОБА_7 та ОСОБА_4, можливості користуватися нею та приймати участь у її приватизації.
З заявою про передачу вказаної кімнати у власність він звернувся 04.03.2010 року, яка згідно розпорядження органу приватизації від 30.03.2010 року, була передана йому у спільну часткову власність та 31.03.2010 року йому видано свідоцтво про право власності на неї.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно частка ОСОБА_5 в квартирі, складає 21/50, що свідчить про порушення житлових прав ОСОБА_5
За таких обставин порушення права на житло ОСОБА_4 підлягає захисту в судовому порядку.
Означене є підставою для задоволення позову в цій частині позовних вимог.
Не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_4 в частині усунення перешкоди в користуванні кімнатою розміром 12.6 кв.м у квартирі АДРЕСА_1 шляхом вселення в дану кімнату, оскільки з даного приводу є чинне рішення місцевого суду 18.05.2005 року.
Суд вважає, що строк звернення до суду позивачкою не пропущено, оскільки вона досягла повноліття 09.08.2010 року і змогла самостійно звернутись до суду за захистом порушених прав.
Окрім того, приватизація спірної кімнати проведена 30.03.2010 року, а за захистом своїх порушених прав позивачка звернулася 28.09.2010 року, тобто в межах строку звернення до суду.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 214-215 ЦПК України, ст.ст.63,64,104 ЖК України,-
Позов задовольнити частково.
Визнати незаконним відкриття окремих особових рахунків на ім?я ОСОБА_5 на кімнату розміром 12 кв.м, на ім?я ОСОБА_6 на кімнату 17.94 кв.м.
Визнати недійсним розпорядження органу приватизації № 13 від 30.03.2010 року про передачу ОСОБА_5 кімнати розміром 12.6 кв.м у комунальній квартирі АДРЕСА_1 у спільну часткову власність.
Скасувати свідоцтво про право власності на житло видане ОСОБА_5 на підставі розпорядження органу приватизації від 30.03.2010 року № 13.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Хмельницької області, через Нетішинський міський суд, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Гаврищук Л.П.