07 лютого 2007 р.
№ 08/345-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді
Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТОВ “Енергосоюз»
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2006
у справі
№08/345-05 господарського суду Харківської області
за позовом
АК “Харківобленерго»
до
1) ТОВ “Енергосоюз»
2) ВАТ “Бізнес-сервіс»
третя особа
ДП ТЕЦ-2 “Есхар»
про
визнання недійсним договору
за участю представників сторін від:
позивача:
не з'явились
відповідачів:
не з'явились
третьої особи:
не з'явились
Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.09.2006 (суддя Ковальчук Л.В.), залишеною без змін постановою колегії суддів Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2006 (судді Могилєвкін Ю.О. -головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.), повернута без розгляду зустрічна позовна заява ТОВ “Енергосоюз» до АК “Харківобленерго» про стягнення грошових коштів.
Ухвала та постанова прийняті з посиланням на положення пунктів 4 та 10 статті 63 ГПК України.
Не погоджуючись з прийнятими ухвалою та постановою, ТОВ “Енергосоюз» звернулось з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права. На думку скаржника, вимога Господарського процесуального кодексу України щодо надання доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу встановлена лише до первісного позову і не розповсюджується на зустрічну позовну заяву.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні правильність застосування норм чинного процесуального законодавства в постанові апеляційного та ухвалі місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статті 60 ГПК України відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним позовом. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Загальні правила подання позовних заяв до господарського суду визначаються приписами статей 54-57 ГПК України. Відтак, довід скаржника про невстановлення Господарським процесуальним кодексом України обов'язку справляння державного мита із зустрічної позовної заяви, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки відповідно до положень пункту 3 частини 1 статті 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Отже, чинним процесуальним законодавством чітко встановлено, що при поданні зустрічної позовної заяви повинно бути сплачено державне мито у встановлених порядку і розмірі. Ця вимога є обов'язковою та безумовною для прийняття такої заяви до розгляду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Енергосоюз», звернувшись в межах справи №08/345-05 з зустрічною позовною заявою до АК “Харківобленерго» з самостійною матеріально-правовою вимогою про стягнення грошових коштів, не додало доказів сплати державного мита.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що зустрічна позовна заява подана з порушенням чинного процесуального законодавства, а тому господарський суд першої інстанції обґрунтовано повернув її без розгляду.
Разом з тим, за змістом ст. 47-1 ГПК України таким видом судових витрат як витратами на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу передбачається забезпечити саме судовий процес, а не розгляд позову, тому, оскільки зустрічний позов подається в межах вже розпочатого судового процесу, плата за інформаційно-технічне забезпечення якого вже внесена, повторне внесення цієї плати не передбачається
Отже, посилання суду першої інстанції на п. 10 ч. 1 ст. 63 ГПК України є помилковим, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув, однак, ця обставина не призвела до прийняття неправильної ухвали і відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України у суду апеляційної інстанції не було підстав для її зміни або скасування, тобто не позбавляє оскаржувані судові акти законної сили, оскільки несплата заявником зустрічного позову державного мита є достатньою самостійною підставою для їх ухвалення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстави для скасування або зміни ухвали місцевого і постанови апеляційного господарських судів відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 30.10.2006р. у справі №08/345-05 залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький