07 лютого 2007 р.
№ 8/196-31/288
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Катеринчук Л.Й.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу
ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області
на постанову
від 19.09.2006 р. Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 8/196-31/288 господарського суду м. Києва
за позовом
ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція», м. Енергодар Запорізької області
до
1. ДП “Енергоринок», м. Київ;
2. ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго», м. Київ
про
стягнення 6 344 821,30 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача
Лєбєдєв О.С, довір.;
відповідача (І)
Філіппова Н.А., довір.;
відповідача (ІІ)
Веліканов К.С., довір.
ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» звернулося до суду з позовною заявою до ДП “Енергоринок» про стягнення 6 344 821,30 грн. збитків у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором уступки права вимоги № 3-13к від 18.02.1998 р.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.06.2005 р. у позові відмовлено з тих підстав, що ДП “Енергоринок» є неналежним відповідачем.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2005 р. апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2005 р. -без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2006 р. касаційну скаргу ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» задоволено, постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від 15.06.2005 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
При новому розгляді справи до участі у справі в якості відповідача залучено ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго».
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.06.2006 р. (суддя Качан Н.І.) позов задоволено, стягнено солідарно з ДП “Енергоринок» та з ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго» на користь ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» 6 344 821,30 грн. збитків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 р. (судді: Шипко В.В. -головуючий, Алданова С.О., Лосєв А.М.) апеляційні скарги ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго» та ДП “Енергоринок» задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 05.06.2006 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким у позові ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» відмовлено повністю.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 р. та передати справу на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
На думку заявника касаційної скарги, судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, зокрема ст. ст. 165, 198, 215 Цивільного кодексу УРСР та ст. ст. 204, 215, 256, 257, 261 Цивільного кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 18.02.1998 р. між Національним диспетчерським центром електроенергетики України (далі -НДЦ), Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" (далі -ЗАЕС) та Науково-виробничою господарською асоціацією "Елко" (далі -НВГА "Елко") був укладений договір № 3-13к уступки права вимоги (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору НДЦ уступає, а ЗАЕС приймає на себе вимогу повернення позапланово прийнятої Державною компанією "Молденерго" електроенергії в обсязі 100 126 892 кВтч.
Згідно з п. 1.2 договору ЗАЕС уступає, а НВГА "Елко" приймає на себе вимогу позапланово прийнятої Державною компанією "Молденерго" електроенергії (за поставку НВГА "Елко", яка є агентом ДК "Молденерго", матеріалів та обладнання для ЗАЕС).
В розділі 2 договору сторони обумовили умови та порядок розрахунків.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що після підписання даного договору НДЦ списує кредиторську заборгованість перед ЗАЕС за поставлену електроенергію в Оптовий ринок електроенергії (по акту списання кредиторської заборгованості).
Відповідно НДЦ зменшує на 100 126 892 кВтч обсяг обов'язкового повернення позапланово прийнятої Державною компанією "Молденерго" електроенергії (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 2.3 договору умови погашення заборгованості НВГА "Елко" перед ЗАЕС, номенклатуру, строки поставки, умови поставки або строки перерахування грошових коштів, відповідальність та інші зобов'язання сторін регулюються окремим договором.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судами, що згідно з актом списання кредиторської заборгованості від 18.02.1998 р. НДЦ списав кредиторську заборгованість перед позивачем -ЗАЕС в розмірі 6 344 821,30 грн. за відступлену вимогу повернення позапланово прийнятої Державною компанією "Молденерго" електроенергії згідно із договором уступки права вимоги.
Отже, за умовами договору НДЦ передало ЗАЕС право вимоги з Державної компанії "Молденерго" повернення позапланово прийнятої останньою електроенергії в обсязі 100 126 892 кВтч. В рахунок цього НДЦ списало свою кредиторську заборгованість перед ЗАЕС за поставлену останньою електроенергію в Оптовий ринок електроенергії.
В той же час, ЗАЕС переуступила НВГА "Елко" своє право вимоги з Державної компанії "Молденерго" повернення позапланово прийнятої останньою електроенергії в обсязі 100 126 892 кВтч в рахунок поставки товарів, яка регулюється окремим договором.
В подальшому постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.12.2003 р. у справі № 17-5-30-38-18/01-7829 за позовом ЗАЕС до НВГА "Елко" та Державної компанії "Молденерго" про стягнення заборгованості у розмірі 6 857 557,20 грн., змінено рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову про визнання недійсним пунктів договору та визнано недійсним п. 2.3 договору.
При цьому, відмовляючи у позові про стягнення суми заборгованості, господарським судом Одеської області було встановлено, що ЗАЕС не були передані НВГА "Елко" як новому кредитору документи, які б свідчили про право вимоги.
Стаття 198 Цивільного кодексу УРСР встановлює обов'язок кредитора, який уступив вимогу іншій особі, передати їй документи, що свідчать про право вимоги.
Однак, такий обов'язок НДЦ виконаний не був.
Отже, документи, що свідчать про право вимоги до Державної компанії "Молденерго", не були передані від НДЦ до ЗАЕС та в свою чергу не були передані від ЗАЕС до НВГА "Елко".
Як наслідок, ЗАЕС була поставлена електроенергія в Оптовий ринок електроенергії на суму 6 344 821,30 грн., проте не була оплачена (погашена шляхом заліку). У зв'язку з чим, ЗАЕС звернулася з вимогами про стягнення збитків, що становлять вартість поставленої електроенергії в Оптовий ринок електроенергії.
Стаття 165 Цивільного кодексу УРСР передбачає, що у випадку, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час.
Вказаний у ст. 165 Цивільного кодексу УРСР строк не обмежений строком позовної давності.
Тому, застосування до положень ст. 165 Цивільного кодексу УРСР строку позовної давності здійснено судом апеляційної інстанції необґрунтовано.
Також, судом апеляційної інстанції необґрунтовано вказано на те, що в даному випадку має місце прострочення кредитора у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу УРСР. А саме, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ЗАЕС не здійснено дій, до вчинення яких НДЦ не міг виконати свого зобов'язання з передачі вищевказаних документів, оскільки ЗАЕС звернулася з вимогою щодо передання документів після закінчення строків позовної давності, є безпідставним.
Передача документів, що свідчать про право вимоги, є прямим обов'язком кредитора, який уступив вимогу іншій особі.
Отже, з моменту підписання договору НДЦ був зобов'язаний передати ЗАЕС документи, що свідчать про право вимоги (первинні документи).
Колегія суддів зазначає, що факт неможливості задовольнити вимоги до Державної компанії "Молденерго" за переданим правом вимоги через відсутність первинних документів був встановлений тільки під час розгляду справи № 17-5-30-38-18/01-7829 та винесення у ній рішення господарського суду Одеської області від 21.10.2003 р.
Тобто, про невідповідність переданої вимоги вимогам чинного законодавства та відповідно про необхідність витребування первинних документів ЗАЕС дізналася у зазначений час.
У зв'язку з чим, ЗАЕС звернулася з такою вимогою до НДЦ лише 10.10.2003 р.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами позивача в касаційній скарзі про те, що строк позовної давності щодо відносин з витребування первинних документів повинен почати свій відлік через 7 днів з дня пред'явлення вимоги про їх витребування.
Посилання суду апеляційної інстанції на те, що правовідносини за договором припинилися, не можна визнати правомірним, оскільки НДЦ не було виконано своїх зобов'язань за договором з передачі документів, що свідчать про право вимоги, отже вони продовжують існувати.
У зв'язку з чим, стаття 107 Цивільного кодексу України, яка визначає правонаступників юридичної особи, що припинилася, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
За таких обставин справи постанову суду апеляційної інстанції не можна визнати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий апеляційний розгляд до цього суду.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 107 Цивільного кодексу України, ст. ст. 165, 198, 215 Цивільного кодексу УРСР та ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі ВП “Запорізька атомна електрична станція» задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 р. у справі № 8/196-31/288 скасувати.
3. Справу № 8/196-31/288 передати на новий апеляційний розгляд до Київського апеляційного господарського суду.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді Л.Й. Катеринчук
Н.Г. Ткаченко