вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
06.10.09Справа №2а-10064/09/4/0170
о 16:16
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:
від позивача - Зазовський Я.І., Кульов В.А., Чепрасова Н.П.;
від відповідача - Тарасенко О.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Закритого акціонерного товариства "Кримметалоторг і компанія"
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправним та скасування рішення № 0017352303 від 11.08.09 про застосування штрафних санкцій.
Суть спору: Закрите акціонерне товариство «Кримметалоторг і компанія»(далі - позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - ДПІ в м. Сімферополі, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 11.08.2009 року №0017352303. Позов мотивовано неправильним застосуванням податковим органом вимог Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265), неврахуванням обставин справи, зокрема, в частині висновку про непоширення на позивача передбаченого Законом №265 звільнення від застосування реєстраторів розрахункових операцій при здійсненні готівкових розрахунків.
Ухвалами суду від 26.08.2009 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову (а.с. 27), в яких просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що спірне рішення прийнято відповідачем на підставі Закону №265, звільнення від обов'язку використання реєстраторів розрахункових операцій, передбачене п. 1 ст. 9 цього Закону (під час здійснення торгівлі продукцією власного виробництва або надання послуг з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів) не поширюється на підприємства торгівлі і громадського харчування, яким, на думку ДПІ в м. Сімферополь, являється позивач.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд, -
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1, 3 статті 4 Закону України від 04.12.1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» (далі - Закон №509) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Згідно п. 2 ст. 11 Закону №509 органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Функції державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державних податкових інспекцій в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) і державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій по здійсненню контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку передбачені ч. 1 ст. 9 та п. 4 ст. 10 Закону №509.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб'єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктами владних повноважень, спір що виник пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічних відносин і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Судом встановлено, що позивач у справі є юридичною особою, державну реєстрацію якої проведено Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 02.08.2002 року, ідентифікаційний код юридичної особи 05512012.
Посадовими особами Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим на підставі направлень на планову перевірку від 20.08.2008 року №№ 1410/23-3, 1411/23-3 (а.с. 32) проведено перевірку за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій стосовно господарської одиниці (склад, що розташований за адресою: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 10), яка використовується позивачем для здійснення підприємницької діяльності.
За результатами перевірки складено акт, № бланку 001731 (без зазначення дати, зазначено лише дату початку перевірки - 12.06.2009 року), згідно із висновками якого, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 1, 9 ст. 3 Закону №265.
На підставі цього акту і відповідно до п. п. 1, 4 ст. 17 Закону №265 прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій (при цьому в рішенні зазначено про порушення позивачем також п. 2 ст. 3 Закону №265, що не узгоджується із висновками за актом перевірки).
Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 2 КАС України, суд, вирішуючи справу, зобов'язаний перевірити, чи здійснювалась перевірка на підставі закону, які повноваження мав відповідач щодо проведення таких перевірок, чи діяли посадові особи відповідача безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв'язку з проведенням перевірки і прийняття рішення про застосування штрафних санкцій.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, органи податкової служби зобов'язані здійснювати свої функції, у тому числі стосовно проведення перевірок суб'єктів господарювання виключно на підставі, у спосіб, в межах повноважень, визначених законом.
Загальні підстави та порядок проведення перевірок встановлені Законом №509.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 цього Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.
Таким чином, органи податкової служби мають право проводити документальні невиїзні і планові та позапланові виїзні перевірки, підстави для проведення яких визначені законодавством України.
Суд зазначає, що визначення, підстави та порядок проведення позапланових перевірок передбачені Законом №509 та Законом №265.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону №265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ст. 16 Закону №265 контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону №265 планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону №265 планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Судом встановлено, що в ч. 7 статті 11-1 Закону № 509 зазначено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законами України №265 і №481, а в інших випадках - за рішенням суду.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що здійснена відповідачем перевірка позивача в межах повноважень податкових органів, визначених Законом №265 є позаплановою.
Відповідно до статті 11-2 Закону №509-ХІІ посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:
1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;
2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Отже, судом встановлено, що обов'язковою умовою для проведення позапланової перевірки є наявність рішення керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Суд зазначає, що відповідачем дійсно порушено вимоги Закону №509 у зв'язку з відсутністю наказу на проведення перевірки.
Проте, зазначені порушення могли бути підставою для не допуску посадових осіб, вказаних в направленнях на проведення перевірки до її проведення, як це передбачено ч. 2 ст. 11-2 Закону №509. Позивач таким правом не скористався, оскільки перевірка фактично була проведена, що підтверджується наявністю відмітки про ознайомлення працівника позивача із направленнями на проведення перевірки, запису в журналі реєстрації перевірок, підписанням акту перевірки і опису готівкових коштів на місці проведення розрахунків, особою, уповноваженою на проведення розрахункових операцій.
Судом встановлено, що в основу спірного рішення покладено висновок податкового органу про порушення п. 1 ст. 3 Закону №265.
Згідно із вказаною нормою суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону №265 за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
Згідно із п. 2.2.14 акту перевірки, посадовими особами податкового органу встановлено отримання підприємством за період з 01.05.2008 року по 31.05.2009 року грошових коштів у сумі 151130,50 грн. за умовами договору оренди, які оприбутковано в касі підприємства за прибутковими касовими ордерами. При цьому зазначено, що підприємство є підприємством торгівлі і зроблено висновок про те, що вказані суми потрібно проводити через реєстратор розрахункових операцій.
Згідно із поясненнями представника відповідача факт і обсяги проведення готівкових розрахунків встановлено на підставі даних журналу-ордеру і відомості по рахунку бухгалтерського обліку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» за період з 01.05.2008 року по 31.05.2009 року.
В той же час відповідно до пунктів 2.2.7-2.2.11 акту перевірки встановлено проведення розрахункової операції із використанням реєстратора розрахункових операцій, належним чином зареєстрованого, опломбованого, переведеного у фіскальний режим роботи із роздрукуванням відповідного розрахункового документу.
Суд враховує, що позивач не заперечує факту і обсягів проведення готівкових розрахунків у сумі 151130,50 грн., проте зазначає, що вказані кошти отримані ним за договорами оренди від орендарів, що не є послугою в розумінні Закону №265. Суд відхиляє зазначені доводи позивача, оскільки вони не є обґрунтованими.
Як вбачається зі ст. 2 Закону про РРО, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології і сертифікації від 30.12.97 р. №822 Державного класифікатора продукції та послуг (ДК 016-97), який є складовою частиною Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, здавання під найм (в оренду) відноситься до сфери послуг. Державний класифікатор продукції та послуг призначено для використання органами центральної та місцевої державної виконавчої влади, фінансовими органами, органами статистики та всіма суб'єктами підприємницької діяльності (юридичними та фізичними особами) в Україні.
Закон №265 не містить визначення терміну «послуги», проте і не дозволяє звужувати значення цього терміну лише до тих видів зобов'язань, що врегульовані главою 63 Цивільного кодексу України. Здійснення зазначеної діяльності (по оренді приміщень і транспортних засобів) за місцем розташування господарської одиниці, вказаної в реєстраційних документах позивача, є підставою для висновку про те, що надання таких послуг пов'язано із провадженням останнім підприємницької діяльності, під час здійснення якої він повинен дотримуватись вимог Закону №265.
Водночас, відповідно до п. 1 ст. 9 Закону №265 реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою у встановленому порядку.
Актом перевірки підтверджено, що усі готівкові кошти, отримані від орендарів (у сумі 151130,50 грн.), оприбутковувались у касі, оформлялись прибуткові касові ордери.
Представник відповідача під час судового розгляду наполягав, що Закрите акціонерне товариство «Кримметалоторг і компанія» є підприємством торгівлі, тому положення п. 1 ст. 9 Закону №265 на нього не поширюються.
Оцінюючи зазначені доводи відповідача, суд керується положеннями ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не навів належних обґрунтувань віднесення позивача до категорії «підприємств торгівлі». Суд враховує, що Закон №265 або підзаконні нормативно-правові акти України, прийняті на виконання цього Закону, не регулюють порядку та критеріїв віднесення підприємств до такої категорії, проте це не дозволяє податковому органу самостійно здійснювати визначати статус позивача як підприємства торгівлі і обмежувати його у праві на застосування п. 1 ст. 9 Закону №265 на власний розсуд.
Суд дійшов висновку, що позивачем здійснюється діяльність з надання в оренду приміщень і транспортних засобів, яка відокремлена від іншої господарської діяльності, в тому числі діяльності у сфері торгівлі, перевірка здійснювалась відносно господарської одиниці позивача - складу, а не взагалі усієї фінансово-господарської діяльності позивача; грошові кошти по орендній платі на загальну суму 151130,50 грн. були оприбутковані відповідно до вимог п. 1 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» належним чином, а відповідачем помилково застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 755652,50 грн.).
Стосовно іншої частини фінансових санкцій, застосованих за спірним рішенням: штрафу у розмірі 340,00 грн., застосованого на підставі п. 4 ст. 17 Закону №265 (у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян), судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Підставою для застосування даного штрафу став виявлений під час перевірки факт порушення позивачем п. 9 ст. 3 вказаного Закону, згідно із яким суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Відповідно до п. 2.2.13 акту перевірки встановлено, що фіскальний звітний чек (Z-звіт) за 10.06.2009 року розпечатано 11.06.2009 року о 16:43.
Судом в судовому засіданні досліджено книгу обліку розрахункових операцій, зареєстровану ДПІ в м. Сімферополі для використання позивачем в господарській одиниці: складі, розташованому в м. Сімферополі, вул. Монтажна, 10, копії листів якої долучено до матеріалів справи.
У розділі 3 цієї книги здійснено запис про використання в період з 10.06.2008 року (о 14:37) по 11.06.2008 року (о 16:45) розрахункових квитанцій (серії АААЖ №602002 і №602003).
Відповідно до п. 7.8 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. № 614, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 р. за № 106/5297 у розділі 3 книги ОРО, зареєстрованої на РРО, обліковуються розрахункові квитанції, використані під час відключення електроенергії або в період ремонту РРО. Графи 1 - 5 заповнюються до початку використання розрахункової книжки, графи 6 - 8 - до початку реєстрації розрахункових операцій за допомогою РРО після відновлення постачання електроенергії чи встановлення РРО після ремонту.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що роздрукування фіскального звітного чеку за 10.06.2008 року саме в цей день було неможливим з причин відключення електроенергії, тому висновок про порушення позивачем п. 9 ст. 3 Закону №265 не можна визнати обґрунтованим.
За таких обставин суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню, спірне рішення слід визнати протиправним і скасувати.
Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
В судовому засіданні 06.10.09 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 09.10.09 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 12.06.2009 року №0017352303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій до Закритого акціонерного товариства «Кримметалоторг і компанія» у сумі 755992,50 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Кримметалоторг і компанія» 3,40 грн. судових витрат.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Циганова Г.Ю.