Ухвала
Іменем України
22 березня 2007 року
Справа № 2-25/18328-2006А
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Градової О.Г.,
Фенько Т.П.,
секретар судового засідання Алєєва А.М.
за участю представників сторін:
позивача: Стиранка І.Є., дов. № 1 від 10.01.0,
відповідача: Бисикало Т.А., дов. № 4574/5 від 06.10.06,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 18.12.2006 року по справі № 2-25/18328-2006А
за позовом Закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава" (вул. Червонофлотська, 1,Алушта,98500)
до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,98500)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
Позивач, закрите акціонерне товариство "Санаторій "Слава" звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0006482301/0 від 31.10.2006.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2006 у справі № 2-25/18328-2006А позов закритого акціонерного товариства "Санаторій "Слава" задоволено.
Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0006482301/0 від 31.10.2006.
Не погоджуючись з вказаним судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати прийняту у справі постанову місцевого господарського суду, у позові відмовити.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.02.2007 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим.
Ухвалою від 15 лютого 2007 року розгляд справи призначено на 22 березня.
20 березня 2007 року до суду надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких ЗАТ «Санаторій «Слава» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 18 грудня 2006 року у справі № 2-25/18328-2006А про задоволення позову ЗАТ «Санаторій «Слава» про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Алушті від 31 жовтня 2006 року № 0006482301/0 без змін.
22 березня 2007 року суддю Голика В.С. було замінено на суддю Фенько Т.П. на підставі розпорядження керівництва суду.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників процесу, судова колегія встановила наступне.
Позивач, Закрите акціонерне товариство «Санаторій «Слава» зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності -юридична особа рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської Ради від 17 грудня 2004 року та взято на податковий облік у Державній податковій інспекції в м. Алушті.
З 25 жовтня по 27 жовтня 2006 року Державної податкової інспекцією була проведена позапланова виїзна перевірка Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Слава» з приводу достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок по деклараціям за липень та вересень 2005 року. Результатом перевірки став акт, складений 26 жовтня 2006 року за номером № 1595/23/02650854 та прийняте податкове повідомлення-рішення від 31 жовтня 2006 року № 0006482301/0, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2005 року на 58366,67 гривень та вересень 2005 року на 81463,97 гривень, а всього на 139830,64 гривень, та нараховані штрафні (фінансові) санкції на суму 627,17 гривень.
Апеляційна інстанція вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норма матеріального та процесуального права, а висновки акту перевірки, що призвели до прийняття незаконного податкового повідомлення-рішення, такими, що не відповідають чинному законодавству.
В акті перевірки вказано, що позивачем допущене «порушення податкового обліку», а саме: п.п. 1.8, та п.п.7.4.1,7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, яке полягає у тому, що у липні та у вересні 2005 року до сум, що підлягають відшкодуванню з бюджету включено податок у розмірі 58366,67 грн. та 81463,97 грн. відповідно, який підлягає виключенню зі складу податкового кредиту та зменшенню бюджетного відшкодування за ці періоди, через те, що Державна податкова інспекція не отримала доказів існування взаємовідносин ВАТ «Торгівельний дім «СЕЗ», який э продавцем товару, та його контрагентом ПП «Будконтракт».
Судова колегія вважає, що доводи апелянта не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та фактичним обставинам.
Підпунктом 7.7.2 Закону № 168 передбачено, що порядок відображення у податковій декларації суми податку, яку платник податку має право і вимагає відшкодувати йому на розрахунковий рахунок: «а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.»
Правильність заявленої до відшкодування з бюджету суми податку на додану вартість проводилися перевірками з 27.09.2005 р. по 03.10.2005 р. -за липень 2005 року, та з 23.11.05 р. по 07.12.05 р. -за вересень 2005 року, внаслідок вказаних перевірок були складені довідки від 03.01.2005 р. № 31/23-2-8/02650854 та від 07.12.2005 р.№ 25/23/02650854. У п.п. 1.12 довідки № 31/23-2-8/02650854 вказано, що «для підтвердження правильності відображення від'ємного значення податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету, спрямовані запити на проведення зустрічних перевірок наступних постачальників з місячним обсягом придбання в них товарів (робіт, послуг) на загальну суму податку на додану вартість 10000 грн. та більше...», проте, цей перелік постачальників на проведення перевірок котрих направлені запити у акті відсутній. Цей самий факт вказано в довідці № 25 за вересень 2005 року.
Вищевказані запити про проведення зустрічних перевірок вказані лише в акті від 26.10.2006 року № 1595/23/02650854, на підставі яких зі складу податкового кредиту виключена сума у розмірі 139830,64 грн. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі дано відповідь, відносно проведення зустрічної перевірки взаємовідносин ЗАТ «Санаторій «Слава» та ВАТ «Торгівельний дім «СЕЗ», а саме вказано те, що підприємство є посередником, а постачальником товарів було ПП «Будконтракт». Проте, керівництво ПП «Будконтракт» на запит ДПІ у м. Сімферополі», надало відповідь, що немає можливості надати бухгалтерські документи, які свідчать про фінансово-господарську діяльність за період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р, так як після проведення комплексної документальної перевірки ДПІ в м. Сімферополі вказані документи були знищені. Даний факт не вказує на те, що не підтверджується сплата суми податку на додану вартість до бюджету.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, та строки проведення розрахунків регламентовані підпунктом 7.7.5 Закону України № 168, а саме: « протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.» В Законі № 168 чітко встановлено граничний строк відшкодування з бюджету надмірно сплачених сум податку на додану вартість -30 днів, через що перевірки контрагентів та інші дії не повинні перевищувати вказаного терміну.
Пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначається, що бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом». Вказаний пункт не дає конкретного поняття «бюджетне відшкодування». Таке поняття містяться у п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В ньому передбачалося, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» складається із сум податків, нарахованих платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при Ії імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» заборонено включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.
Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає лише два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, а саме:
- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;
- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку не додану вартість податковими накладними.
ДПІ у м. Алушті не оскаржує факт сплати вартості товарів з цих операцій, надані накладні недійсними не визнані, заповнені згідно вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2. Закону України «Про податок на додану вартість», витрати з придбання цих товарів віднесені до складу валових витрат, що також не оспорюється ДПІ у м. Алушта.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку -особа, яка згідно з цим Законом забов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України і саме платники податку, як зазначено у статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону. Таким чином, покупець сплачує податок у вартості товару, а продавець товару забов'язаний одержаний податок на додану вартість включити до своїх податкових забов'язань та сплатити до бюджету. Законом передбачено лише обов'язок платника податку податків надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для нарахування податкового кредиту згідно п.п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість».
Те що сума податкового кредиту підтверджена податковими накладними ДПІ в м. Алушта не заперечує. Таким чином, у податкового органу не було підстав для включення суми податку на додану вартість до операцій з ВАТ «Торгівельний дім «СЕЗ», та зменшення бюджетного відшкодування ЗАТ «Санаторій «Слава».
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що рішення було прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постановоу господарського суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2006 року у справі № 2-25/18328 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді О.Г. Градова
Т.П. Фенько