№ 11-887/08р.
16 липня 2008 року м. Запоріжжя
у складі: головуючого - судді Нікітюка В.Д.
суддів Шпоньки В.П., Татарінової А.І.
прокурора Пазинич М.В.
потерпілих ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_4
засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_8, ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями:
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1;
засуджених ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 жовтня 2006 року
Цим вироком, -
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка має середню освіту, швачку ВАТ «Елегант, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судиму, -
засуджено за частиною 1 статті 162 КК України до штрафу 850 гривень.
ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка має середню освіту, робітника ВАТ «Елегант», проживаючу за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судиму, -
засуджено за частиною 1 статті 162 КК України до штрафу 1445 гривень.
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка має середню освіту, медреєстратора Мелітопольської дитячої лікарні № З, проживаючу за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судиму, -
засуджено за частиною 1 статті 162 КК України до штрафу 1700 гривень.
2
ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_4, із середньою освітою, не працюючу, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судиму,
засуджено за частиною 1 статті 162 КК України до штрафу 1105 гривень.
ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, з незакінченою вищою освітою, не працюючого, який мешкає за адресою:АДРЕСА_5, раніше не судимого,
засуджено за частиною 1 статті 162 КК України до штрафу 850 гривень.
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, яка має середню освіту, робітницю ВАТ «Елегант», проживаючу за адресою: АДРЕСА_6, раніше не судиму, -
засуджено за частиною 1 статті 162 КК України до штрафу 1105 гривень.
Згідно з частиною 1 статті 49 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності звільнено у зв'язку з закінченням строків давності, запобіжний захід - підписку про невиїзд- скасовано.
ОСОБА_17, ІНФОРМАЦІЯ_7, яка має середньо-спеціальну освіту, голову правління громадської організації «Добробут», проживаючу за адресою: АДРЕСА_7, раніше не судиму, -
засуджено за частиною 2 статті 162 КК України, із застосуванням статті 75 КК України, на 3 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки.
На підставі статті 76 КК України на засуджену ОСОБА_5 покладені обов'язки, які передбачені:
пунктом 2 цієї статті, а саме - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи;
пунктом 3 цієї статті, а саме - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;
пунктом 4 цієї статті, а саме - періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Строк покарання ОСОБА_5 обчислено з моменту оголошення вироку, запобіжний захід до набрання вироку законної сили залишено у виді підписки про невиїзд.
ОСОБА_7 визнано винною в незаконному проникненню до житла потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_10, шляхом вільного
3
доступу в їх кімнати - АДРЕСА_7 та в незаконному їх виселенню 30 травня 2004 року.
Як встановлено судом:
30 травня 2004 року, ОСОБА_7, шляхом вільного доступу, незаконно проникла в житло ОСОБА_18 - АДРЕСА_8 в якій він проживав на підставі клопотання Мелітопольського районного споживчого товариства, погодженого із заступником директора ЗАТ «Надія» ОСОБА_18 і без рішення суду про виселення, незаконно виселила його тим, що впаковувала речі ОСОБА_18 і винесла їх у камеру зберігання цього приміщення.
У той же день, ОСОБА_7, шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло проживаючого там на підставу ордера ЗАТ «Надія» ОСОБА_10 - АДРЕСА_7 і без рішення суду про виселення, незаконно виселила його відтіля, тим, що виносила речі ОСОБА_10 у камеру схову цього приміщення.
ОСОБА_15 визнано винною у незаконному проникненню до житла потерпілих ОСОБА_19, ОСОБА_11,ОСОБА_20, ОСОБА_2 та ОСОБА_10, шляхом вільного доступу в їх кімнати - АДРЕСА_7 та в незаконному їх виселенні з 02 по 30 травня 2004 року, а саме:
02 травня 2004 року, ОСОБА_15, шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_19 - АДРЕСА_7, який проживав там на підставі договору від 22 жовтня 2001 року, укладеного із ЗАТ «Надія» і без рішення суду про виселення, незаконно виселила його тим, що винесла речі ОСОБА_19 із цієї кімнати в іншу кімнату гуртожитку.
29 травня 2004 року, ОСОБА_15_ шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_11 - АДРЕСА_9, проживаючої там на підставі ордера Мелітопольсьої трикотажної фабрики і без рішення суду про виселення, незаконно виселила її, тим що винесла речі ОСОБА_11 у кімнату ОСОБА_1
У той же день, у ОСОБА_15 шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_1 - АДРЕСА_10, яка проживала там на підставі ордера Мелітопольської трикотажної фабрики і без рішення суду про виселення, незаконно виселила її, тим що винесла речі ОСОБА_1 з її кімнати.
30 травня 2004 року, ОСОБА_15 шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_18 - АДРЕСА_8, який проживав там на підставі клопотання Мелітопольського районного споживчого товариства, погодженого із заступником директора ЗАТ «Надія» Черненко Г.Ф. і без рішення суду про виселення, незаконно виселила його тим, що впаковувала речі ОСОБА_18 і винесла їх у камеру схову гуртожитку.
У той же день, ОСОБА_15, шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_10 - АДРЕСА_11, який проживав там на підставі ордера ЗАТ «Надія» і без рішення суду про виселення, незаконно виселила його тим, що впаковувала його речі ОСОБА_10 подальшого виносу іншими членами громадської організації «Добробут».
ОСОБА_8 визнано винною в незаконному проникненні до житла потерпілих ОСОБА_19, ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_10, шляхом вільного доступу в їх кімнати - АДРЕСА_12 та в незаконному їх виселенні з 02 по 30 травня 2004 року, а саме:
02 травня 2004 року, ОСОБА_8, шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_19 - АДРЕСА_13, який проживав там на підставі договору від 22 жовтня 2001 року із ЗАТ «Надія» і без рішення суду про виселення, незаконно виселила його, тим, що впаковувала його речі для подальшого виносу іншими членами громадської організації «Добробут».
24 травня 2004 року, ОСОБА_8 шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_20 - АДРЕСА_14, яка проживала там на підставі ордера Мелітопольської трикотажної фабрики і без рішення суду про виселення, незаконно виселила її тим, що винесла речі ОСОБА_20 у камеру схову цього приміщення.
29 травня 2004 року, ОСОБА_8 шляхом вільного доступу, незаконно
проникнула в житло ОСОБА_11 - АДРЕСА_9, яка проживала там на підставі ордеру Мелітопольської
трикотажної фабрики і без рішення суду про виселення, незаконно виселила її тим,
що винесла речі ОСОБА_11 у кімнати цього будинку, де проживала ОСОБА_21
У той же день, ОСОБА_8, шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_1 - АДРЕСА_10, в якому та проживала на підставі ордера Мелітопольської трикотажної фабрики і без рішення суду про виселення, незаконно виселила її тим, що винесла речі ОСОБА_1 з її кімнати.
30 травня 2004 року, ОСОБА_8, шляхом вільного доступу, незаконно
проникнула в житло ОСОБА_18 - АДРЕСА_15, який проживав там на підставі клопотання
Мелітопольського районного споживчого товариства, погодженого із
- заступником директора ЗАТ «Надія» Черненко Г.Ф. і без рішення суду про виселення, незаконно виселила його тим, що впаковувала речі ОСОБА_18 для їхнього подальшого виносу з кімнати членами громадської організації «Добробут». У той же день, місці, ОСОБА_8, шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_10 - АДРЕСА_7, у якому той мешкав там на підставі ордеру ЗАТ «Надія» і без рішення суду про виселення, незаконно виселила його тим, що впаковувала речі потерпілого для подальшого виносу іншими членами громадської організації «Добробут».
ОСОБА_13 визнано винною в незаконному проникненню до житла потерпілих ОСОБА_19, ОСОБА_11, ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
5
шляхом вільного доступу в їх АДРЕСА_16 та в незаконному їх виселенні з 02 по 30 травня 2004 року, а саме:
02 травня 2004 року, ОСОБА_13, шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_19 - АДРЕСА_13, у якому той мешкав на підставі договору від 22 жовтня 2001 року і без рішення суду про виселення, незаконно виселила його тим, що виносила речі ОСОБА_19 для включення їх в акт опису і наступного виносу до інших приміщень іншими членами громадської організації «Добробут».
29 травня 2004 року, ОСОБА_13, шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_11 -АДРЕСА_9, наданого для проживання на підставі ордеру Мелітопольської трикотажної фабрики і без рішення суду про виселення, незаконно виселила її тим, що винесла речі ОСОБА_11 у кімнати де проживала ОСОБА_1
У той же день, ОСОБА_13, шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_1 - кАДРЕСА_10, у якому та проживала там на підставі ордеру Мелітопольської трикотажної фабрики і без рішення суду про виселення, незаконно виселила її тим, що винесла речі ОСОБА_1 з її кімнати.
ЗО травня 2004 року, ОСОБА_22, шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_18 - АДРЕСА_8, наданого йому на підставі клопотання Мелітопольського районного споживчого товариства, погодженого із заступником директора ЗАТ «Надія» Черненко Г.Ф. і без рішення суду про виселення, незаконно виселила його тим, що впаковувала речі ОСОБА_18 для подальшого виносу їх іншими членами громадської організації «Добробут».
ОСОБА_14 визнано винним в незаконному проникненні до житла потерпілих ОСОБА_19 та ОСОБА_12, шляхом вільного доступу в їх АДРЕСА_17 та в незаконному виселенні потерпілих з 02 по 24 травня 2004 року, а саме:
02 травня 2004 року, ОСОБА_14, шляхом відкриття вхідних дверей поштовхом плеча, незаконно проникнув у житло ОСОБА_19 - АДРЕСА_13, в якому той мешкав на підставі договору від 22 жовтня 2001 року, укладеного із ЗАТ «Надія» і без рішення суду про виселення, незаконно виселив його тим, що виніс речі ОСОБА_19 із цієї кімнати в іншу кімнату гуртожитку.
24 травня 2004 року, ОСОБА_14, шляхом вільного доступу, незаконно проникнув у житло ОСОБА_20 - АДРЕСА_14, проживаючої там на підставі ордеру Мелітопольської трикотажної фабрики і без рішення суду про виселення, незаконно виселив її тим, що впаковував речі ОСОБА_20 для їхнього подальшого виносу іншими членами громадської організації «Добробут».
ОСОБА_9 визнано винною в незаконному проникненні до житла потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, шляхом вільного доступу в їх кімнати - АДРЕСА_13 та в незаконному їх виселенні з 24 по 30 травня 2004 року, а саме:
24 травня 2004 року, ОСОБА_9, шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_20 - АДРЕСА_14, в якому та проживала на підставі ордеру Мелітопольської трикотажної фабрики і без рішення суду про виселення, незаконно виселила її тим, що впаковувала речі ОСОБА_20 і винесла їх у камеру схову цього гуртожитку.
29 травня 2004 року, ОСОБА_9, шляхом вільного доступу,
незаконно проникнула в житло ОСОБА_11 - АДРЕСА_9, у якому та проживала на підставі ордеру
Мелітопольської трикотажної фабрики і без рішення суду про виселення,
незаконно виселила її тим, що винесла речі ОСОБА_11 у кімнати цього
гуртожитку де проживала ОСОБА_1
У той же день, ОСОБА_9 шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_1 -АДРЕСА_10., у якому та проживала на підставі ордеру Мелітопольської трикотажної фабрики.
30 травня 2004 року, ОСОБА_9, шляхом вільного доступу,
незаконно проникнула в житло ОСОБА_18 - АДРЕСА_15, у якому той мешкав на підставі
клопотання Мелітопольського районного споживчого товариства, погодженого
заступником директора ЗАТ «Надія» Черненко Г.Ф. і без рішення суду про
виселення, незаконно виселила його тим, що впаковувала речі ОСОБА_18 і
переносила їх у камеру схову цього гуртожитку.
02 травня 2004 року, голова правління громадської організації «Добробут» ОСОБА_5, будучи службовою особою, використовуючи своє службове становище, шляхом вільного доступу, незаконно проникнула в житло ОСОБА_19 - АДРЕСА_13, у якому той мешкав на підставі договору від 22 жовтня 2001 року, укладеного із ЗАТ «Надія» і без рішення суду про виселення, незаконно виселила його тим, що склала акт опису речей ОСОБА_19 для наступного виносу іншими членами громадської організації «Добробут», допомагала впаковувати його речі й виносила їх з його кімнати.
Також, ОСОБА_5, яка працювала головою правління громадської організації «Добробут», була службовою особою, визнано винною у використанні свого службового становища і незаконному проникненні до житла потерпілих ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_10, шляхом вільного доступу в їх АДРЕСА_15 та в незаконному їх виселенню з 24 по 30 травня 2004 року, а саме:
24 травня 2004 року, ОСОБА_5, незаконно проникнула в житло ОСОБА_20 - АДРЕСА_14, у якому та мешкала на підставі ордеру Мелітопольської трикотажної фабрики і без рішення суду про виселення, незаконно виселила її
7
тим, що шляхом дачі вказівок членам громадської організації «Добробут» керувала процесом перенесення ними речей потерпілої з її кімнати у кімнату гуртожитку, визначену, як камеру схову де й приймала ці речі.
29 травня 2004 року, ОСОБА_5, незаконно проникнула в житло ОСОБА_11 - АДРЕСА_9, у якому та мешкала на підставі ордеру Мелітопольської трикотажної фабрики і без рішення суду про виселення, незаконно виселила її тим, що перенесла речі ОСОБА_11 у кімнати цього будинку, де проживала ОСОБА_21
У той же день, ОСОБА_5, незаконно проникнула в житло ОСОБА_1 - кАДРЕСА_10, у якому та мешкала на підставі ордеру Мелітопольської трикотажної фабрики й, і без дозволу суду про виселення, незаконно виселила її тим, що винесла речі ОСОБА_1 з її кімнати.
30 травня 2004 року, ОСОБА_5, незаконно проникнула в житлоОСОБА_23- АДРЕСА_15, в якому той мешкав на підставі клопотання Мелітопольського
районного споживчого товариства, погодженого із заступником директора ЗАТ
«Надія» Черненко Г.Ф. і без рішення суду про виселення, незаконно
виселила його тим, що впакувала речі ОСОБА_18 для наступного
перенесення в камеру схову цього будинку членами громадської
організації «Добробут», давала їм вказівки про складання акту опису цих речей і переносу їх у кімнату гуртожитку, визначену, як камеру схову.
У той же день, ОСОБА_5, незаконно проникнула в житло ОСОБА_10 - АДРЕСА_18, у якому той мешкав там на підставі ордеру ЗАТ «Надія» і без рішення суду про виселення, незаконно виселила його тим, що виносила речі потерпілого з його кімнати.
В апеляції потерпілих ставиться питання про скасування вироку відносно засудженої ОСОБА_5 з мотивів м'якості призначеного їй покарання. Просять постановити новий вирок з призначенням їй покарання у вигляді позбавлення волі та зі стягненням з неї моральної шкоди у розмірі 5000 гривен на користь кожного потерпілого.
В своїх апеляціях засудженні вважають, що суд першої інстанції під час провадження та постановления вироку по кримінальній справі не повно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, безпідставно не врахував частину доказів по справі, не навівши у вироку мотиви їх спростування, а також не спростував тих обставин, на які посилаються засуджені в рахунок відсутності вини в скоєнні злочину. Крім того, їх засудження, відбулося з підстав однобічності та неповноти досудового та судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону.
Просять вирок суду скасувати, кримінальну справу закрити на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України за відсутністю в діях ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_14 складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України та засудженої ОСОБА_5 - ч.2 ст. 162 КК України.
В своїх запереченнях на апеляційні скарги засуджених прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, вважає вирок суду законним та
8
обґрунтованим, просить апеляційні скарги засуджених залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
У судовому засіданні апеляційної інстанції, вислухавши доповідь судді щодо вироку, ким і в якому обсязі він був оскаржений, та основних доводах апеляцій і заперечень:
прокурор знайшов вирок законним і обгрунтованим в частині кваліфікації дій засуджених та призначених їм покарань і просив уточнити його лише тим доповненням, що засуджені, за виключенням ОСОБА_5, звільнені не від кримінальної відповідальності, а від призначеного їм покарання;
потерпілі, їх представник і засуджені підтримали доводи своїх апеляцій у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд не вбачає підстави до задоволення апеляцій і погоджується з висновками суду про таке.
За Конституцією України (1996 p.), кожному гарантується недоторканність житла і не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду (частини 1 і 2 статті 30).
Вмотивоване рішення суду щодо порушення недоторканості житла потерпілих, проникнення до нього чи виселення потерпілих не приймалося. Тому, будь-яке посилання засуджених на правомірність їх дій щодо проникнення до житла потерпілих і більш того, їх виселення, є такими які протирічать Конституції України і Законам України.
Зокрема, статтею 162 КК України встановлено відповідальність за незаконне проникнення до житла особи, незаконне виселення.
Спроба засуджених обґрунтувати свої дії рішеннями громадської організації «Добробут», як підстав відсутності в їх діях складу злочину, передбаченого зазначеною статтею Кримінального кодексу України, є лише підтвердженням виконання ними умисно об'єктивної сторони злочину.
За таких обставин, кваліфікація дій засуджених є відповідною діючому законодавству України.
Засудженим суд призначив покарання відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України - у межах, установлених у санкціях статей Особливої частини цього Кодексу, Засудженим суд призначив покарання відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України - у межах, установлених у санкціях статей Особливої частини цього Кодексу, що передбачають відповідальність за вчинені ними злочини, з належним урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, осіб винних та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання. Таким чином, засудженим, в тому числі ОСОБА_5, призначені покарання необхідні й достатні для їх виправлення та попередження нових злочинів.
9
Підстави до постановления щодо ОСОБА_5 нового вироку відсутні. Стягнення з неї на користь потерпілих по 1000 гривен на відшкодування моральних збитків від злочину є розмірним її злочинним діям щодо них.
Разом з тим, з урахуванням вимог статті 49 КК України щодо строків давності, частини 5 статті 79 КК України щодо підстав звільнення від покарання у зв'язку зі спливом строків давності та з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 373 КПК України, суд апеляційної інстанції змінює вирок суду першої інстанції тим уточненням, що засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, і ОСОБА_9 звільнені не від кримінальної відповідальності, а від відбування покарання, оскільки таке, за вироком суду, кожному з них фактично було призначено.
Керуючись ст.cm.362, 365, 366 КПК України, апеляційний суд
апеляції:
засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 та ОСОБА_17;
потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_1, -
залишити без задоволення.
В порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 статті 373 КПК України вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 29 жовтня 2006 року у відношенні ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_9 та ОСОБА_17 в порядку, передбаченому пунктом 4 частини 1 статті 373 КПК України змінити тим уточненням, що засуджені ОСОБА_7, ОСОБА_15, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_9 звільнені не від кримінальної відповідальності, а від призначеного покарання кожному з них з підстав, передбачених статтями 49 і 74 КК України, а саме спливом строків давності.
В решті це вирок залишити без зміни.