Справа № 22-2270 / 08
Головуючий у 1 -й інстанції:
Полянчук Б.І. Суддя-доповідач: Бондар В.О.
29 липня 2008 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Бондара В.О.
Суддів: Маловічко С.В.,
Прокопенка О.Л.
При секретарі: Бабенко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1в особі представника ОСОБА_2на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 квітня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_3,ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5а, виконкому Бердянської міськради про визнання договорів купівлі -.продажу частки будинку і земельної ділянки недійсними,
31 серпня 2007 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до ОСОБА_1,ОСОБА_5, виконкому Бердянської міськради про визнання договорів купівлі - продажу частки будинку і земельної ділянки недійсними, вказуючи, що вони та відповідачі 26 червня 2007 року уклали договір купівлі - продажу 3/4 часток жилого АДРЕСА_1 та 63/100 частини земельної ділянки по АДРЕСА_2. 20 червня 2007 року виконавчим комітетом Бердянської міськради № 366 було прийнято рішення про надання дозволу на продажу частини жилого будинку та земельної ділянки, що розташовані по АДРЕСА_1. Продаж будинку порушує права неповнолітніх членів сім'ї позивачів. У зв'язку з цим прокурор м. Бердянська виніс протест на п. 2.2.З. рішення виконкому Бердянської міськради від 20.06.2007 року № 366, як незаконне. Протест задоволено 01 квітня 2008 року. Просили визнати договори недійсними.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 квітня 2008 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу 3/4 часток АДРЕСА_1 від 26 червня 2007 року, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Визнано недійсним договір купівлі-продажу 63/100 часток земельної ділянки площею 0, 0229 гектарів по АДРЕСА_1 від 26 червня 2007 року, який укладено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати як таке, що постановлено з порушенням норм діючого законодавства та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, доводи апелянта, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що рішенням виконавчого комітету Бердянської міської ради від 01 квітня 2008 року, № 174 на підставі протесту прокурора скасовано попереднє рішення від 20 червня 2007 року, № 366, яким на підставі заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та висновку опікунської ради надано дозвіл на продаж 3/4 частин спірного домоволодіння.
Суд дійшов висновку, що договори купівлі продажу частки житлового будинку та земельної ділянки необхідно визнати недійсними, так як у порушення вимог ч. 6 ст. 203 ЦК України ОСОБА_3 уклала правочин, який суперечить правам та інтересам її дітей.
Колегія суддів вважає за можливе погодитися з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Суд першої інстанції вірно встановив правовідносини, що склалися між сторонами і дав їм належну правову оцінку і оскільки за матеріалами опікунської ради виконавчим комітетом Бердянської міської ради було надано дозвіл на продаж частини домоволодіння, з якого лише 9, 8 кв. м. жилої площі залишається на сім'ю ОСОБА_3, яка складається з чотирьох чоловік, в тому числі двоє неповнолітніх дітей, який наступним рішенням виконавчого комітету було скасовано, договір купівлі-продажу як частки цього будинку так і земельної ділянки на якій він розташований визнано недійсним.
Проте повністю погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки при цьому суд не застосував передбачені законом норми матеріального права щодо правових наслідків недійсності правочину.
Вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає зміні.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Таким чином, колегія суддів вважає, що, визнавши правочини недійсними, слід визнати право власності на частку житлового будинку та земельну ділянку, які є предметом купівлі-продажу за цими правочинами, за продавцем - ОСОБА_3, зобов'язавши останню повернути ОСОБА_1 сплачені гроші в сумі 66004 грн. (53048 грн.+12956 грн.)
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313. 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1в особі представника ОСОБА_2задовольнити частково.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 квітня 2008 року змінити, доповнивши наступним:
Визнати за ОСОБА_3 право власності на 3/4 частки житлового будинку та 63/100 частки земельної ділянки площею 0, 0029 га розташованих за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути 3 ОСОБА_3 на користь ОСОБА_166004 (шістдесят шість тисяч чотирі) грн..
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.