у м. Феодосії
01 липня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Притуленко О.В.,
суддів: Іщенка В.І., Авраміді Т.С. ,
при секретарі Брежнєвій O.K.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1та ОСОБА_2до Керченської міської ради АР Крим, ОСОБА_3про визнання недійсними рішення та державного акту на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Керченського міського суду АР Крим від 21 лютого 2008 року, -
У грудні 2007 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2.3вернулися до суду з позовом до Керченської міської ради АР Крим, ОСОБА_3про визнання недійсними рішення Керченської міської ради від 27 листопада 2006 року про передачу у власність ОСОБА_3. земельної ділянки площею 0, 0702 га пАДРЕСА_1 та державного акту на земельну ділянку, виданого на підставі вказаного рішення.
Вимоги мотивовані тим, що вони як мешканці багатоквартирного жилого будинкуАДРЕСА_2 одночасно є також землекористувачами прибудинкової земельної ділянки, проте починаючи з 2004 року на частину ділянки, прилеглу до раніше зруйнованого сусіднього домоволодінняНОМЕР_1 яку вони самі розчистили та благоустроїли ще в 1988 році, став претендувати співвідповідач ОСОБА_3В 2006 році, після їх звернення зі скаргою на його дії до відділу архітектури і містобудування Керченського міського виконавчого комітету, їм стало відомо про те, що без їх відома спірна земельна ділянка за рішенням міськради вже передана ОСОБА_3. під забудову. Посилаючись на те, що своєї згоди на передачу земельної ділянки, на яку мають право на підставі ст. 119 ЗК України за давністю користування, вони не давали, (а вказані в акті узгодження меж ОСОБА_4і ОСОБА_5власниками землі не були, тому не могли надавати згоду на передачу земельної ділянки ОСОБА_3.) вважають, що Керченська міська рада не мала правових підстав для передачі у власність ОСОБА_3. спірної земельної ділянки.
У січні 2008 року позивачі уточнили позовні вимоги та на підставі ст. ст. 95, 118, 143 ЗК України, ст. ст. 2, 6, 17, 104 КАС України просили суд визнати недійсним лише рішення Керченської міської ради від 27 листопада 2006 року про передачу у власність ОСОБА_3. земельної ділянки.
Постановою Керченського міського суду АР Крим від 21 лютого 2008 року у задоволенні позову ОСОБА_1. та ОСОБА_2- відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду, просить ухвалити нове рішення - про задоволення позову.
Справа № 22-а-1057 - ф/2008
Головуючий в першій інстанції суддя Белоусов Е. Ф.
суддя-доповідач Притуленко О. В.
2
ОСОБА_3та його представник подали заперечення на апеляційну скаргу; посилаючись на неспроможність доводів апелянта, просять скаргу залишити без задоволення, судове рішення - без змін.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія судців дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з того, що спірна земельна ділянка була правомірно передана у власність відповідача ОСОБА_3за рахунок земель Керченської міської ради, не переданих у власність або користування інших осіб.
Справа судом розглянута за нормами адміністративного судочинства, в якості одного з відповідачів визначена фізична особа - ОСОБА_3
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, або інший суб'єкт, який виконує владні управлінські функції на основі законодавства.
Відповідно до пункту 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч.3 ст. 50 КАСУ).
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув увагу на вказані норми закону, невірно визначив юридичну природу спірних правовідносин, внаслідок чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 159 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу передачі Керченською міською радою у власність ОСОБА_3. земельної ділянки площею 0, 0702 га пАДРЕСА_1. Тобто предметом спору є право власності відповідача ОСОБА_3на земельну ділянку, на яку претендує позивач, вважаючи себе власником за набувальною давністю.
Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що дана справа не є
публічно-правовим спором, оскільки вимоги позову зводяться до питань, які підлягають
розгляду в порядку цивільного процесуального судочинства. Таким чином, в даному випадку
існує спір про право, що в свою чергу виключає розгляд справи в порядку адміністративного
судочинства.
За змістом п.1 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно з ч.1 ст. 203 КАС України
Постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 157, 195, п. 4 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 203, 206 КАС України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково. Постанову Керченського міського суду АР Крим від 21 лютого 2008 року скасувати, провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1. та ОСОБА_2до Керченської міської ради АР Крим і ОСОБА_3про визнання недійсними рішення ради та його скасування - закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.