1 серпня 2008 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Медяного В.М. ,
суддів: Матківської М. В., Нікушина В.П.,
при секретарі: Сніжко О.А.,
за участю представника З AT КБ "Приватбанк" Мединського М. М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за заявою ЗАТ КБ "ПриватБанк" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 05 червня 2008 року, -
встановила:
У червні 2008 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором.
Ухвалою Липовецького районного суду від 05 червня 2008 року відмовлено у прийнятті заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк»про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором в сумі 1897 грн. 71 коп..
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ЗАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати і передати питання на новий розгляд, посилаючись на те, що судом при її постановленні було порушено норми матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта ЗАТ КБ «ПриватБанк» апеляційну скаргу повністю підтримав та просив суд її задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду -скасуванню з передачею даного питання на новий розгляд до суду першої
Справа № 22-1644/08 Суддя 1-ої інстанції Пороховий Г.І.
Категорія 79 Доповідач Медяний В.М.
інстанції для вирішення питання про видачу судового наказу, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 96 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.
Відповідно до ст. . 100 ч. 1 п. 2 ЦПК України суддя відмовляє у прийнятті заяви про видачу судового наказу, якщо заявлено вимогу, не передбачену ст. . 96 ЦПК України.
Постановляючи ухвалу про відмову в прийняті заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що заява ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу не відповідає вимогам ч. 1 ст. 96 ЦПК України, так як заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому в письмовій формі. Однак сам правочин або його копія в справі відсутні, хоча заявник посилається на договір б\н від 09.03.2006 р.
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.03.2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір відповідно до якого ОСОБА_1 -09.03.2006 року отримав кредит у розмірі 5000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3, 00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.
Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони... Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою».
В даному випадку правочин складається із заяви позичальника, умов надання банківських послуг та Умов надання споживчого кредиту фізичним особам, які були додані до заяви про видачу судового наказу. В даних письмових документах зафіксований зміст правочину, зокрема, заява позичальника містить всі істотні умови кредитного договору, підписана клієнтом і уповноваженим представником банку (сторонами), скріплена печаткою банку. Позичальник в заяві також засвідчив своїм підписом про те, що ознайомлений з умовами надання банківських послуг та правилами користування платіжною карткою, тобто повним змістом договору.
За таких умов колегія суддів вважає, що наданий заявником до суду договір цілком відповідає вимогам ст. 207 ЦК України щодо вчинення його у письмовій формі, а відмова суду в прийнятті заяви про видачу судового наказу на підставі ст. ст. 96 ч.1 п.1, 100 ч.1 п.1 ЦПК України є необгрунтованою.
Згідно ст. . ст. . 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Як вбачається з матеріалів справи, в порушення
зазначених норм закону та умов договору Боржник зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме починаючи з 06.07.2007 року щомісячних погашень заборгованості за Кредитом у сумі не меншій ніж 204, 52 грн. не здійснював, внаслідок чого виникла кредитна заборгованість.
Відповідно до ч . 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Подана заява і документи містять належні докази того, що правочин вчинений у письмовій формі і відповідає вимогам законодавства щодо його оформлення, строк виконання встановленого договором зобов'язання настав і боржником воно не виконано, також доданий розрахунок заборгованості і дотримані всі інші умови видачі судового наказу, передбачені ЦПК України.
Спір про право є оспорюванням особою, до якої звертається заявник з вимогою, підстав, розміру такої вимоги та доказів, які її підтверджують. Наявність спору про право виникає в тому разі, коли одна сторона стверджує про наявність у неї відповідного права, а інша - про його відсутність.
Колегія суддів переконана, що в даному випадку у заяві та додатних до неї документах відсутні відомості, які б свідчили про оспорювання боржником підстав, розміру вимоги чи відсутність відповідного права, а тому наявність спору про право не вбачається.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, порушивши норми процесуального права, дійшов не вірного висновку щодо відмови у прийнятті заяви ЗАТ КБ «ПриватБанк» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за кредитним договором з з ОСОБА_1.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 312-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ЗАТ КБ «ПриватБанк» задовольнити.
Ухвалу Липовецького районного суду Вінницької області від 05 червня 2008 року у справі за заявою ЗАТ КБ "ПриватБанк" про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором - скасувати та передати дане питання на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про видачу судового наказу.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.