Справа № 2-72/09р.
26 лютого 2009 року м. Чернігів
в складі: головуючого - судді Меженнікової С.П.
при секретарі Грибановській В.В.
з участю сторін: позивача ОСОБА_1., представників позивача -ОСОБА_2ОСОБА_3., відповідачки ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про вселення та виселення із житлового приміщення, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_7, Улянівська сільська рада Чернігівського району Чернігівської області,
У грудні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з даним позовом, вказуючи на те, що він прописаний разом з ОСОБА_4, ОСОБА_6. таОСОБА_7. за адресою: АДРЕСА_1. Даний будинок належить на праві власності його колишній дружині - ОСОБА_4. Починаючи з дня укладення шлюбу - з 09.08.1978 року і по серпень 2008 року він проживав у вказаному вище будинку як член сім'ї. В серпні 2008 року відповідачка ОСОБА_4 вселила у будинок ОСОБА_5., як члена сім'ї, який проживає у спірному будинку і по цей час. Після вселення ОСОБА_5. у спірний жилий будинок, він, на вимогу дружини та її співмешканця, змушений був піти з будинку.
Позивач вважає, що він незаконно був позбавлений права на проживання у спірному будинку, а тому просив його вселити у будинок АДРЕСА_1, оскільки іншого житла у нього не має, а відповідача ОСОБА_5., просить виселити з вказаного будинку.
25.12.2008 року ухвалою суду залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів - Улянівську сільську раду Чернігівського району Чернігівської області ( а.с.20).
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, посилаючись на обставини, зазначені в позовній заяві. Просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач додатково пояснив, що шлюб з відповідачкою ОСОБА_4 у грудні 2008 року розірвано, спільне майно не ділили, ключів від будинку у нього не має. Іншого житла теж у нього не має.
Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що позивач на протязі всього їх сумісного життя вживав спиртні напої, вихованням дітей не займався, останнім часом висловлював погрози на її адресу, порушував правила співжиття, в зв'язку з чим проживання разом з ним в одному будинку стало не можливим. У грудні 2008 року шлюб було розірвано. Спільно нажите майно не ділили, оскільки позивач не бажав. Також пояснила, що з відповідачем ОСОБА_5. проживають з 15.08.2008 року у громадському шлюбі. Проти вселення позивача та виселення ОСОБА_5., заперечує. Просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відповідачі ОСОБА_5., ОСОБА_6. в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені відповідно до ч.8 ст.76 ЦПК України ( а.с.50,51), про причину своєї неявки суду не повідомили, заяву про розгляд справи у їх відсутність не надали, а тому, керуючись ст.169 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Треті особи на стороні відповідача -ОСОБА_7., представник Улянівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені, про свою згоду на участь у справі не заявили, а тому керуючись ст.36 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.
Свідок ОСОБА_8. в судовому засіданні пояснила, що є рідною сестрою відповідачки ОСОБА_4, а тому їй відомо, що позивач зловживає спиртними напоями, ображає її сестру. В зв'язку з порушенням правил співжиття, ОСОБА_4 в серпні 2008 року вигнала позивача з будинку.
Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, свідка ОСОБА_8., дослідивши матеріали справи та розглядаючи позов в межах заявлених позовних вимог та по наданих суду доказах, суд приходить до висновку, що позовні вимогиОСОБА_1 про вселення та виселення із житлового приміщення підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст.9 Житлового кодексу Української РСР, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Судом встановлено, що у будинку АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 зареєстровані позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_4 (колишня дружина позивача), ОСОБА_7 ( син позивача) та ОСОБА_6 ( теща позивача) -( а.с. 26;9).
Позивач поселився у вказаний вище будинок, як член сім'ї, після реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 - з 09 вересня 1978 року, де і проживав разом з нею, по серпень 2008 року. Рішенням Чернігівського районного суду від 01 грудня 2008 року, яке набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1. та ОСОБА_4 розірвано ( а.с.56-57).
Згідно статті 156 ЖК Української РСР, члени сім'ї власника житлового будинку ( квартири), які проживають разом з ним у будинку ( квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням на рівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє права користування займаним жилим приміщенням.
Таким чином, позивач має право на користування житловим будинком АДРЕСА_1.
Як встановленому в судовому засіданні та не заперечується і сторонами, ОСОБА_4. з 15.08.2008 року чинить перешкоди ОСОБА_1. у користуванні вказаним вище житловим будинком. Даний факт також підтверджується і матеріалами перевірки по заяві ОСОБА_1. ( позивача) з приводу вжиття заходів до його дружини, яка не дозволяє йому проживати за місцем реєстрації, за результатами якої ДІМ Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області винесено висновок від 15.10.2008 року та постанову 03.11.2008 року, відповідно до яких з ОСОБА_4 проведено профілактичну бесіду( а.с.11,13).
Враховуючи, що в суді знайшов своє підтвердження факт набуття позивачем права на проживання в спірному будинку. На даний час це право порушується так як відповідачі заперечують проти проживання позивача в даному будинку, суд вважає за необхідне в порядку судового захисту цього права вселити його на спірну жилу площу.
Заявляючи вимоги про виселення відповідача ОСОБА_5. з спірного житлового будинку, позивач посилається на статтю 157 ЖК Української РСР, відповідно до якої, членів сім'ї власника жилого будинку ( квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу, яка передбачає виселення без надання іншого жилого приміщення, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Виходячи з вимог статті 156 вказаного вище Кодексу, якою передбачені права і обов'язки членів сім'ї власника жилого будинку (квартири), останні не наділені правом виселяти будь-кого з займаного ними жилого приміщення.
Відповідно до ч.1 статті 383 Цивільного кодексу України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Законом не встановлено, що на вселення власником у будинок (квартиру) інших осіб необхідна згода членів його сім'ї.
Враховуючи, що позивачем в порушення ст.60 ЦПК України не доведені в судовому засіданні ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх вимог про виселення, а також те, що вселенням власником ОСОБА_4 у належний їй будинок відповідача ОСОБА_5., права позивача не порушені, суд приходиться до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1. про виселення, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, понесені позивачем судові витрати в сумі 16 грн. (7,50 + 8 ,50 ) підлягають стягненню з відповідачів в дольовому порядку.
За відсутністю підстав, передбачених ст.56 ЦПК України, не підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1. про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5. понесених ним витрат в сумі 1200 грн., в рахунок оплати послуг адвоката ОСОБА_10 .
Керуючись ст.ст.3,10,11,56, 57-60,209,213-125,218 ЦПК України, ст.ст. 9, 150, 156, 157 ЖК Української РСР, суд, -
Позовні вимогиОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про вселення та виселення із житлового приміщення, задовольнити частково.
ВселитиОСОБА_1 в житлове приміщення: житловий будинок АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_4 на користьОСОБА_1 судові витрати в сумі 5 грн. 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користьОСОБА_1 судові витрати в сумі 5 грн. 30 коп.
Стягнути з ОСОБА_6 на користьОСОБА_1 судові витрати в сумі 5 грн. 30 коп.
В іншій частині позовуОСОБА_1, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання заяви про апеляційне оскарження до Чернігівського районного суду Чернігівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Суддя: С.П. Меженнікова