09 лютого 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-6525/10/1670
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Слободянюк Н.І.,
за участю секретаря - Дубовик О.І.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування рішення, -
14 грудня 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 /далі по тексту - позивач/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції /далі по тексту - відповідач/ про визнання нечинним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 02.09.2010 № НОМЕР_1 (у редакції заяви про уточнення позовних вимог від 08.02.2011).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що перевірка з питання дотримання позивачем вимог з регулювання обігу готівки проведена працівниками Карлівської МДПІ з порушенням встановленого порядку та що у позивача відсутній обов'язок з оприбуткування готівки у сумі 2900,00 грн згідно товарного чеку від 22.07.2010 № 7.
У письмових запереченнях проти позову, відповідач зазначив, що вимога законодавця щодо обов'язкового направлення платнику податків не пізніше ніж за десять днів до дня проведення планової перевірки письмового повідомлення про проведення такої перевірки стосується виключно проведення планових перевірок з питання дотримання платниками податків податкового законодавства. Стосовно позивача проводилася перевірка з питання дотримання ним вимог з регулювання обігу готівки, а відтак Карілівська МДПІ не повинна була направляти позивачу письмове повідомлення про проведення перевірки. Факт вчинення позивачем порушення вимоги пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні внаслідок неповного оприбуткування готівки у сумі 2730,00 грн 22.07.2010 підтверджується актом від 18.08.2010, складеним за результатами перевірки, записами у книзі обліку доходів і витрат позивача на 2010 рік та товарним чеком від 22.07.2010 № 7,на якому стоїть підпис позивача та його штамп про продаж морозильної камери АТЛАНТ 184.
У судовому процесі позивач та його представник, а також представник відповідача підтримали доводи і вимоги, викладені відповідно у позовній заяві (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) та у запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідка, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд доходить таких висновків.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) зареєстрований як фізична особа -підприємець Карлівською районною державною адміністрацією Полтавської області 07.04.2009 та перебуває на податковому обліку у Карлівській міжрайонній державній податковій інспекції.
18.08.2010 працівниками Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проведено перевірку за дотриманням суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій у магазині «Комфорт», розташованому за адресою: вул. Леніна, 93, м. Карлівка та в якому здійснює свою господарську діяльність фізична особа -підприємець ОСОБА_3.
Перевірку здійснено відповідно до плану перевірок за здійсненням СГД розрахункових операцій у сфері готівкового обігу на серпень 2010 року на підставі направлень на перевірку від 18.08.2010 №№ 389, 390, від підпису про ознайомлення на яких позивач відмовився.
За результатами перевірки складено акт від 18.08.2010, в якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_3 вимоги пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за N 40/10320, внаслідок неповного оприбуткування у книзі обліку доходів і витрат на 2010 рік готівки у сумі 2730,00 грн на підставі товарного чеку від 22.07.2010 № 7.
02 вересня 2010 року Карлівською МДПІ винесено рішення № НОМЕР_1 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 фінансової санкції у вигляді штрафу у сумі 13 650,00 грн ((2900,00 грн -170,00 грн)х5) на підставі статті 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки”.
Вказане рішення залишено без змін за результатами його адміністративного оскарження позивачем.
Не погоджуючись з цим рішенням про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач оскаржив його до Полтавського окружного адміністративного суду.
Перевіривши доводи позивача та відповідача щодо порядку проведення перевірки, суд відзначає, що згідно з пунктом 2 частини 1 статті 11 Закону України «Про державну службу в Україні», діючої на дату проведення перевірки, органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів. Наведене у вказаній нормі закону право податкових органів на здійснення контролю кореспондує приписам абзацу 2 пункту 1 статті 8, статті 9, пункту 4 статті 10 цього Закону стосовно повноважень ДПА України, ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, ДПІ в містах з районним поділом /крім міст Києва та Севастополя/, ДПІ в районах, містах без районного поділу, районах у містах, МДПІ та ОДПІ на здійснення такого контролю.
Довід позивача щодо проведення перевірки з порушенням встановленого порядку, викладений у позовній заяві, ґрунтувався на тому, що відповідач у порушення вимоги статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні»не надіслав позивачу письмового повідомлення про проведення перевірки (не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки).
Цей довід позивача судом відхиляється з огляду на те, що зазначеною статтею закону унормовані правовідносини, які складаються щодо перевірки платників податків з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ними податків, зборів /обов'язкових платежів/, а у спірних правовідносинах таку перевірку стосовно позивача не проводили.
До доводу представника позивача, заявленого у судовому засіданні, про те, що перевірка позивача фактично мала місце не 18.08.2010, а 23.07.2010, суд ставиться критично, оскільки у самому тексті позовної заяви позивач зазначає, що перевірку проведено 18.08.2010.
Довід представника позивача про те, що позивач 23.07.2010 на вимогу інспектора Смородінової надав книгу обліку доходів і витрат і остання була повернута позивачу лише через декілька днів, спростовується самою книгою, у якій записи велися безперервно, починаючи з 23.07.2010 та закінчуючи 18.08.2010. До того ж згідно зі статтею 60 Конституції України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
Крім того, суд зауважує, що юридичне значення для позивача має рішення, прийняте за результатами перевірки, а не сама перевірка, до проведення якої позивач фактично допустив посадових осіб Карлівської МДПІ, надавши їм для огляду книгу обліку доходів і витрат, зареєстровану у податковому органі 11.06.2009.
Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на оскарження позивачем рішення про застосування до нього штрафної санкції, прийнятого на підставі акта перевірки від 18.08.2010, у судовому процесі підлягає встановленню обставина щодо вчинення/невчинення позивачем порушення пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Згідно із частиною 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Пунктом 4 статті 70 зазначеного Кодексу встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 № 327, чинним на 18.08.2010, затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 № 925/11205 (далі по тексту-Порядок).
Згідно із пунктом 1.7 зазначеного Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Під поняттям “акт”розуміється службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання (підпункт 1.3 пункту 1 Порядку).
Як слідує із пункту 2.2.14 акта перевірки, ФОП ОСОБА_3 не забезпечено оприбуткування у повному обсязі готівки у книзі обліку доходів і витрат за 22.07.2010, а саме: згідно товарного чеку від 22.07.2010 № 7 позивачем продано морозильну камеру АТЛАНТ 184 вартістю 2900,00 грн, а у книзі обліку доходів і витрат оприбутковано готівку у сумі 170,00 грн.
Преамбулою Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні визначено, що це Положення розроблено відповідно до статті 33 Закону України "Про Національний банк України", визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
За правилом пункту 2.6 зазначеного Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.
При цьому за визначенням пункту 1.2 цього Положення оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій, а книгою обліку доходів і витрат - документ установленої форми, що застосовується відповідно до законодавства України для відображення руху готівки; форму відповідної книги обліку доходів і витрат установлено Державною податковою адміністрацією України.
Пунктом 5 Порядку ведення книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1269 встановлено, що суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
У судовому засіданні позивач визнав, що 22.07.2010 ним оприбутковано у книзі обліку доходів і витрат фактично 170,00 грн. Разом з тим, зазначив, що продаж морозильної камери Атлант 184 вартістю 2900,00 грн здійснював не він, а його батько ОСОБА_6, а тому позивач і не зробив запис у книзі обліку доходів і витрат про надходження виручки від продажу товару у сумі 2900,00 грн.
До доводу позивача, а також його представника і свідка ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_6 також здійснює підприємницьку діяльність, орендує частину приміщення у магазині "Комфорт" та використав товарний чек сина, фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 для продажу свого товару (морозильної камери Атлант 184), суд ставиться критично, виходячи з такого.
До матеріалів судової справи не надано доказів того, що ОСОБА_6 зареєстрований фізичною особою-підприємцем та що реалізована морозильна камера Атлант 184 дійсно належала йому. А наданий суду договір оренди приміщення від 01.06.2008 не може бути належним доказом оренди ОСОБА_6 частини приміщення у магазині "Комфорт", оскільки у тексті договору міститься виправлення у даті терміну дії договору, що виключає встановлення судом того чи дійсно ОСОБА_6 на день проведення перевірки орендував частину приміщення у магазині «Комфорт». І, насамперед, позивачем до матеріалів позовної заяви додано копію товарного чеку від 22.07.2010 № 7 з відтиском штампу «ПП ОСОБА_3В.»та особистим підписом позивача, що спростовує твердження позивача про те, що морозильна камера Атлант 184 належала його батьку ОСОБА_6 та продана ним.
Таким чином, саме позивачем порушено вимогу пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні внаслідок неповного оприбуткування готівки у книзі обліку доходів і витрат.
Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми (абзац 3 статті 1 ).
Згідно з частиною 1 статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, а згідно з частиною 2 вказаної статті види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Виходячи зі змісту статті 106, частини 2 статті 147, частини 1 статті 150, статті 152 Конституції України укази і розпорядження Президента України є правовими актами.
Отже, враховуючи, що позивачем допущено порушення вимоги пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, до нього застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу, передбачену Указом Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” у сумі 13650 грн /(2900,00 грн - 170,00 грн) х5/.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що спірне рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Отже, вимоги позивача є необґрунтованими, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10 - денний строк з дня її проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення встановленого строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2011 року.
Суддя Н.І. Слободянюк