6.2.1
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
10 вересня 2015 року СєвєродонецькСправа № 812/1449/15
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М. перевіривши матеріали адміністратвиного позову ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації про скасування розпорядження голови райдержадміністрації №221 від 09 червня 2014 року,-
07 вересня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації про скасування розпорядження голови райдержадміністрації №221 від 09 червня 2014 року.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він звернувся до відділу Держземагенства у Старобільському районі Луганської області з вимогами щодо присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, необхідного для укладення договору оренди землі.
Державний реєстратор відділу Держземагенства у Старобільському районі Луганської області повідомив, що відповідно до розпорядження голови Старобільської РДА №221 від 09 червня 2014 року надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок (паїв) ОСОБА_2 для надання її в оренду до моменту набуття права власності на земельну ділянку, загальною площею 20га, та 16 га, на території Старобільського району Луганської області за межами населених пунктів Шульгінської сільської ради. З огляду на викладене, вважає, що вказане розпорядження порушує його право на укладення договору оренди земельної ділянки наданої йому на підставі розпорядження голови Старобільської РДА №363 від 25.05.2012.
На підставі викладеного, просив скасувати розпорядження голови Старобільської РДА №221 від 09 червня 2014 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо встановлення меж в натурі (на місцевості) не витребуваних земельних ділянок (паїв) з подальшою передачею їх в оренду громадянину ОСОБА_2."
Відповідно до частини 1 статті 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи:
1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу;
4) належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства;
5) подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними);
6) немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, суддя прийшов до висновку щодо відмови у відкриті провадження, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Згідно ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідач як власник землі вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснює владних управлінських функцій.
У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації), подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
Спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин має не публічний характер, а приватно-правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 09 грудня 2014 року справа №21-308а14.
Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.17,107,109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за адміністративним позовом позов ОСОБА_1 до Старобільської районної державної адміністрації про скасування розпорядження голови райдержадміністрації №221 від 09 червня 2014 року.
Роз'яснити позивачу право на звернення до Старобільського районного суду Луганської області в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. В інших випадках в строк, встановлений ст. 254 КАС України
СуддяН.М. Басова