"06" червня 2006 р.
Справа № 3/4/06
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
судді-доповідача Лавренюк О.Т.
суддів Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.
секретар судового засідання Іоффе С.Б.
за участю представників сторін:
від позивача Васильченко О.В., дов. № 01-11/34 від 17.01.2006 р.
від відповідача Кушнєр Л.С., дов. б/н від 31.05.2006 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства «Миколаївоптторг»
на постанову господарського суду Миколаївської області від 27.02.2006р.
у справі № 3/4/06
за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Відкритого акціонерного товариства «Миколаївоптторг» (далі по тексту -ВАТ «Миколаївоптторг»)
про стягнення 5983,33 грн.
Розгляд справи згідно із приписами п. 6 Розділу VІІ та п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2006 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 3/4/06 за апеляційною скаргою ВАТ «Миколаївоптторг».
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.05.2006 р. розгляд справи призначено на 23.05.2006 р.
Вказані ухвали надіслані сторонам по справі 26.04.2006 р. та 06.05.2006 р. відповідно. Сторони повідомлені про час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно із приписами ст. 160 КАС України у судовому засіданні 06.06.2006 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
27.12.2005 р. Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до господарського суду Миколаївської області із позовною заявою про стягнення з ВАТ «Миколаївоптторг» 5983,33 грн. штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Постановою господарського суду Миколаївської області від 27.02.2006 р. (суддя Таранущенко О.Г.) позов задоволено, стягнуто з ВАТ «Миколаївоптторг» на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 5983,33 грн. штрафу, покладено 200,00 грн. судових витрат на відповідача.
Судове рішення вмотивоване правомірністю нарахування штрафних санкцій, оскільки матеріалами справи підтверджено факт нестворення товариством протягом звітного періоду 4 робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів, неповідомлення про вакантні місця для інвалідів у встановленому порядку уповноважених органів, нездійснення інших заходів, передбачених законодавством з питань соціального захисту інвалідів.
Не погоджуючись із постановою суду, ВАТ «Миколаївоптторг» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить судове рішення скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Так, скаржник зазначає, що господарським судом першої інстанції не прийнято до уваги таке:
- ВАТ «Миколаївоптторг» є платником єдиного податку згідно Указу Президента України від 03.07.1998 р. за № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»
- У 2001 році до ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» були внесені зміни, відповідно до яких відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів за недотримання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, змінено на штрафні санкції, які сплачуються саме з таких підстав.
В відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржувану постанову залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення з підстав, викладених в судовому рішенні.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні докази та проаналізувавши на підставі встановлених у справі фактичних обставин правильність застосування господарським судом Миколаївської області при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови від 27.02.2006 р., виходячи з наступного.
Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-XII зобов'язує підприємства всіх форм власності створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної кількості робочих місць на підприємстві, якщо працює від 8 до 15 чоловік -у кількості 1 робочого місця.
Частиною 1 ст. 20 вказаного Закону України передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно із приписами п. 3 «Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314 (із змінами), робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Пунктом 5 зазначеного Положення встановлено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до вимог п. 10 вказаного Положення працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Згідно із приписами п. 14 названого Положення підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; запроваджують у разі потреби посади інструкторів-перекладачів для роботи з глухими працівниками; розробляють і затверджують інструкцію про робоче місце інваліда.
Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 р. ВАТ «Миколаївоптторг» повідомило позивача, що на підприємстві середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу складає менш 24 осіб, з них інвалідів - 0 осіб; кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до 4% нормативу дорівнює 1 особи; середньорічна заробітна плата штатного працівника -5983,33 грн.; сума коштів штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів -0 грн.
Керуючись приписами «Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві», затвердженої Наказом Міністерства статистики від 07.07.1995 р. № 171, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 р. за № 287/823 зі змінами, якою встановлено порядок визначення середньооблікової кількості штатних працівників, у т.ч. для цілей визначення середньооблікової чисельності інвалідів (п. 5 «Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою КМУ від 28.12.2001 р. № 1767 в редакції, чинній в періоді, за який нараховано штрафні санкції), яка не суперечить приписам Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів і Україні», Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів розрахувало кількість непрацевлаштованих відповідачем інвалідів протягом 2004 року (4 особи), та звернулось із позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарського штрафу.
Колегія суддів зазначає, що нормативно-правовими актами з питань соціального захисту інвалідів на підприємства покладено обов'язки зі створення за власні кошти робочих місць для працевлаштування інвалідів у межах доведеного нормативу та інформування про таке створення органів, уповноважених направляти інвалідів для працевлаштування, які не супроводжуються обов'язком розшукувати інвалідів для працевлаштування на створених робочих місцях, проте передують останньому.
Матеріалами справи підтверджується порушення товариством п.п. 3, 5, 14 «Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою КМУ від 03.05.1995 р. № 314 (із змінами), в 2004 р., а саме: відповідач взагалі не зареєстрував колективний договір, не звертався до Управління праці та соціального захисту населення Миколаївської міської ради з метою залучення її представників для участі в роботі комісії з атестації робочих місць для інвалідів, не інформував названий орган місцевого самоврядування про створення робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів; не надавав Миколаївському міськрайонному центру зайнятості інформацію про вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів, у т.ч. шляхом подання звітів за формою № 3-ПН; не повідомляв Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для інвалідів.
Враховуючи наведене, правильність визначення кількості непрацевлаштованих підприємством інвалідів, розрахунку суми штрафних санкцій, а також ту обставину, що будь-яких доводів стосовно виконання обов'язків покладених на нього Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Положення про робоче місце інваліда», затвердженого Постановою КМУ, скаржником не надано, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про підтвердження матеріалами справи непрацевлаштування ВАТ «Миколаївоптторг» 1 інваліда, у зв'язку з чим Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів правомірно нараховано підприємству на підставі ст. 20 зазначеного Закону України штрафні санкції у сумі 5983,33 грн.
Однак, на думку судової колегії, позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на таке.
Санкції, передбачені ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за своєю суттю є адміністративно-господарськими санкціями, передбаченими ст. 20 ГК України, які згідно із приписами п. 4 ст. 217 останнього застосовуються у встановленому законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Пунктом 2 ст. 238 ГК України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами, в даному випадку -Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до вимог п. 1 ст. 239, п. 1 ст. 241 ГК України органи державної влади та місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такий вид адміністративно-господарських санкцій як адміністративно-господарський штраф, під яким слід розуміти грошову суму, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому та на який законодавством покладено ряд обов'язків, зокрема, по стягненню в судовому порядку в установлений термін штрафних санкцій за непрацевлаштування інвалідів.
Згідно із приписами ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
У відповідності із приписами п. 4 «Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів», затвердженого Постановою КМУ від 28.12.2001 р. № 1767, товариство у даному випадку повинно було самостійно сплатити штрафні санкції за нестворення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда у 2004 році до 15.04.2005 р., що зроблено не було.
Отже, починаючи із вказаної дати у відділення Фонду виникло право щодо застосування штрафних санкцій до ДП, передбачених ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», та стягнення суми штрафу в судовому порядку.
Позов про стягнення з відповідача по даній справі заявлено 27.12.2005 р., про що свідчить відповідний штамп канцелярії суду на позові, тобто із пропуском шестимісячного строку застосування адміністративно-господарського штрафу, встановленого ст. 250 ГК України, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ВАТ «Миколаївоптторг» 5983,33 грн. штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Інші твердження скаржника, зокрема про те, що підприємство є платником єдиного податку та помилковість позиції місцевого господарського суду та відділення Фонду щодо необхідності визначення 4% нормативу, виходячи з усієї кількості працівників відповідача, стосовно ненаправлення компетентними органами інвалідів, не зважаючи на те, що відповідний обов'язок покладено чинним законодавством та практикою Верховного Суду України по аналогічній справі, не ґрунтуються на нормах права, які регулюють спірні правовідносини, і не приймаються до уваги з підстав, викладених в оскаржуваному судовому рішенні та мотивувальній частині даної постанови.
Відтак, постанову господарського суду Миколаївської області від 27.02.2006 р. зі справи № 3/4/06 слід скасувати, у задоволенні позову -відмовити.
Керуючись ст.ст. 160, 162, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
Постановила:
Постанову господарського суду Миколаївської області від 27.02.2006 р. по справі № 3/4/06 скасувати, у задоволенні позову Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з ВАТ «Миколаївоптторг» штрафних санкцій у сумі 5983,33 грн. - відмовити.
Постанова в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Суддя-доповідач О.Т. Лавренюк
Суддя Я.Ф. Савицький
Суддя Т.Я. Гладишева