06 жовтня 2009 р.
№ Б-24/90-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І., -головуючого,
Короткевича О.Є.,
Панової І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові
на ухвалу
на ухвалу
від 17.06.2009,
від 13.07.2009 господарського суду Харківської області
у справі
господарського суду
№ Б-24/90-09
Харківської області
за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Пранк"
про
визнання його банкрутом,
розпорядник майна
арбітражний керуючий Скиданов К.В.,
за участю представників сторін:
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові -Коваленко Д.С. (дов. від 22.05.2009),
розпорядника майна Скиданова К.В. -Рєдіна К.В. (дов. від 03.07.2009),
ТОВ "Пранк" -Шафорост Л.І. (дов. від 30.01.2009);
встановив:
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.06.2009 (суддя Плахов О.В.) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю фірми (ТОВ) "Пранк" в порядку ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Скиданова К.В.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 13.07.2009 (суддя Плахов О.В.) в порядку ч. 2 ст. 79 ГПК України провадження у справі зупинено на час проведення судової економічної експертизи. Призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлені певні питання.
До Вищого господарського суду України з касаційної скаргою звернулася СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Харкові, яка просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 13.07.2009 у частині зупинення провадження на час проведення експертизи, скасувати ухвалу від 17.06.2009 в частині запровадження заходів щодо забезпечення вимог кредиторів, справу направити на новий розгляд. Вказує, що оскаржувані судові рішення обмежують її права та обов'язки та винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку оскаржувані судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів ( обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про ведення мораторію.
Згідно з ст. 1 Закону конкурсні кредитори -кредитори за вимогами до боржника які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Поточні кредитори -кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до п. 4 ст. 12 Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.
Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
- забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;
- не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Відповідно до п. 6 ст. 12 Закону дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди.
Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом першої інстанції ухвалою від 17.06.2009 одночасно порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
СДПІ звернувшись до суду із скаргою вказує, що безпідставне, на її думку, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів обмежує права органів податкової служби при виконанні покладених законом повноважень, оскільки ухвалою суду заборонено нарахування штрафів за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Колегія суддів зазначає, заборона нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) прямо передбачена ст.12 Закону.
При цьому вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог п.15 ст. 11 Закону після опублікування газетного оголошення по справі про банкрутство всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника.
Згідно преамбули Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181 -даний закон не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом про банкрутство.
Згідно з п. 3 ст. 12 Закону заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає, що приймаючи ухвалу про забезпечення вимог кредиторів, господарський суд скористався наданим йому Законом правом, а відтак не припустився порушення норм матеріального та процесуального права.
За приписами ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Окрім того, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: 1) призначення господарським судом судової експертизи; 2) надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; 3) заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.
Таким чином, ст. 79 ГПК України встановлено перелік підстав зупинення провадження у справі, серед яких як підставу зазначено призначення господарським судом судової експертизи.
Ст. 41 ГПК України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом, проте в силу ст. 41 ГПК України господарський суд сам визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
Місцевий господарський суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 41 ГПК України визначив остаточне коло питань і у зв'язку з необхідністю спеціальних знань в області економіки при вирішенні питання про наявність чи відсутність ознак неплатоспроможності боржника призначив судову економічну експертизу.
Згідно з ч. 2 ст. 79 ГПК України призначення господарським судом судової експертизи є підставою для зупинення провадження у справі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що призначення місцевим господарським судом судової економічної експертизи та, як наслідок, зупинення провадження у справі, здійснено у відповідності з вимогами норм чинного законодавства, зокрема: ст.ст. 41, 79 ГПК України.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України, вважає юридичну оцінку, дану господарським судом першої інстанції такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві, і правових підстави для скасування ухвали суду від 17.06.2009 в частині забезпечення вимог кредиторів та ухвали від 13.07.2009 в частині зупинення провадження на час проведення судової економічної експертизи та для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.06.2009 та ухвалу господарського суду Харківської області від 13.07.2009 у справі № Б-24/90-09 залишити без змін.
Головуючий - М.І. Хандурін
Судді О.Є. Короткевич
І.Ю. Панова