06 жовтня 2009 р.
№ 11/182(20/4802)
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши матеріали касаційної скарги мусульманської релігійної громади “Партія Аллаха”, м. Кам'янець-Подільський (далі -Релігійна громада)
на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2008 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009
зі справи № 11/182(20/4802)
за позовом Релігійної громади
до: Кам'янець-Подільського Державного історичного музею-заповіднику, м. Кам'янець-Подільський (далі -Музей);
Національного історико-культурного заповідника “Кам'янець”, м. Кам'янець-Подільський (далі -Заповідник);
виконавчого комітету Хмельницької обласної ради народних депутатів, м. Хмельницький (далі - Виконком);
Хмельницької обласної державної адміністрації, м. Хмельницький (далі -Облдержадміністрація)
про передачу мусульманських культових споруд та надання дозволу на проведення розкопок,
за участю прокуратури Хмельницької області, м. Хмельницький,
третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів -Громада Римсько-католицької церкви, м. Кам'янець-Подільський,
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2008 у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 зазначене рішення місцевого господарського суду змінено: провадження в частині позовних вимог до Виконкому припинено; в іншій частині рішення залишено без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 01.07.2009 первісну касаційну скаргу Релігійної громади повернуто скаржникові на підставі пункту 2 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Релігійна громада знову звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить “замінити неналежного відповідача відповідно до ст. 24 ч. 2 ГПК України Заміна неналежного відповідача”, а також скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій і прийняти нове рішення.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність його повернення з огляду на таке.
1. Відповідно до статті 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом одного місяця з дня набрання рішенням місцевого господарського суду чи постановою апеляційного господарського суду законної сили.
У даному разі оскаржувана постанова апеляційної інстанції згідно з частиною третьою статті 105 ГПК України набрала законної сили 13.05.2009, а строк її оскарження в касаційному порядку, з урахуванням приписів статті 51 ГПК України, закінчився 15.06.2009. Касаційну скаргу ж відповідно до поштового штемпеля на конверті було надіслано 26.07.2009, тобто після закінчення строку подання цієї скарги.
Клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги скаржником не заявлялося.
2. Відповідно до частини четвертої статті 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.
Згідно зі статтею 45 і частиною першою статті 46 ГПК України заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом (крім випадків, встановлених законодавством) у порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне мито” (далі -Декрет).
Відповідно до підпункту “б” пункту 2 статті 3 Декрету ставку державного мита із позовних заяв немайнового характеру встановлено на рівні 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами підпункту “г” пункту 2 статті 3 Декрету розмір ставки державного мита, зокрема, із касаційних скарг на рішення і постанови становить 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви для розгляду спору в першій інстанції.
Таким чином, з урахуванням розміру неоподатковуваного мінімуму, встановленого пунктом 22.5 статті 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, при поданні касаційної скарги позивачем у справі мало бути сплачено державне мито в сумі 42, 50 грн., фактично ж згідно з квитанцією від 27.05.2009 № 19 перераховано лише 20 грн.
3. До касаційної скарги додано докази надіслання її копії лише Музею та Заповідникові. Будь-яких відомостей про надсилання копії цієї касаційної скарги іншим відповідачам зі справи, а саме: Виконкому та Облдержадміністрації, або відміток про безпосереднє вручення їм згаданої копії матеріали скарги не містять. У числі додатків до касаційної скарги відповідні докази також не значаться.
Відповідно до приписів частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо:
- до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі (пункт 3);
- до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі (пункт 4);
- скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку (пункт 5).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 8 Декрету сплачене скаржником згідно з квитанцією від 27.05.2009 № 19 державне мито в сумі 20 грн., підлягає поверненню з державного бюджету.
Керуючись пунктами 3, 4 і 5 частини першої та частиною другою статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.05.2009 зі справи № 11/182(20/4802) повернути мусульманській релігійній громаді “Партія Аллаха”.
2. Повернути мусульманській релігійній громаді “Партія Аллаха” державне мито в сумі 20 грн. Видачу довідки на повернення державного мита доручити господарському суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов