01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.10.2009 № 48/38
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Приходько А.С., дов. б/н від 17.11.2008
від відповідача : Доценко О.М., дов. №3173 від 30.07.2009
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кур"єрська служба "Скороход"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.08.2009
у справі № 48/38 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кур"єрська служба "Скороход"
до Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про зобов"язання надати інформацію
На розгляд господарського суду міста Києва передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Кур'єрська служба „Скороход” (далі-позивач) до Відкритого акціонерного товариства „Універсал Банк” (далі-відповідач) про скасування нарахування пені у липні 2008 по кредитному договору №05-1/25К-06 в сумі 95,47 доларів США (згідно заяви про уточнення позовних вимог №1/02 від 07.08.2009).
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.08.2009 у справі №48/38 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на правомірності нарахування відповідачем пені за прострочення позивачем строків повернення чергових платежів на погашення заборгованості за кредитом.
Посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2009 у справі №48/38 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач посилається на те, що судом не взято до уваги заяву позивача про зміну позовних вимог, не винесено ухвали з обґрунтуванням щодо її прийняття чи відхилення та не винесено законного рішення щодо змінених позовних вимог. Позивач наполягає на тому, що у період погашення кредиту, мало місце коливання курсу долару США, у зв'язку з чим, відповідно до пункту 6.1 договору, відповідач мав право переглянути встановлену процентну ставку за користування кредитом. Проте, судом не було досліджено та не надано правової оцінки факту відсутності у позивача інформації щодо кредитної заборгованості, оскільки про фактичний розмір заборгованості відповідач позивача не повідомив, та факту неодноразового звернення позивача до відповідача з заявкою на купівлю валюти, яку фактично він зміг купити лише 19.11.2008.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2009 апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 07.10.2009.
У судове засідання 07.10.2009 з'явився представник позивача, який повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача повністю заперечив проти апеляційної скарги позивача та просив суд рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2009 залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши позовні матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
Між позивачем та відповідачем 25.12.2006 було укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №05-1/25К-06, відповідно до пункту 1.1 якого за даним відповідач (Банк) на підставі договору надає послуги позивачеві (Позичальнику) по здійсненню кредитних операцій, а саме: видача кредитів, відкриття кредитних ліній. Порядок і умови надання таких послуг визначаються в додаткових договорах, що укладаються в рамках цього договору і носять назву відповідно до виду операції (Кредитний договір, Кредитний договір з відкриттям відновлювальної) (далі -Кредитний договір №1).
Пунктом 2.1 Кредитного договору №1 передбачено, що для видачі кредиту та здійснення платежів за рахунок кредитних коштів Банк-кредитор відкриває Позичальнику кредитний рахунок №20637001420002.
Відповідно до пункту 2.4 Кредитного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється лише у валюті кредиту, шляхом перерахування коштів на рахунок №20682001420002, відкритий у Банку-Кредитора.
25.12.2006 між сторонами укладено Кредитний договір №05-1/026К-06 в межах Кредитного договору №1.
25.12.2006 між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір №05-1/027К-06 в межах Кредитного договору №1.
Додатком №1 до Кредитного договору №05-1/027К-06 від 25.12.2006 сторони погодили графік погашення кредиту.
18.02.2008 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору №1.
24.04.2007 між сторонами у справі укладено кредитний договір (з відкриттям не відновлювальної кредитної лінії) №05-1/ЗЗК-07 (далі - Кредитний договір), відповідно до пункту 1.1 якого Банк здійснює фінансування господарської діяльності Позичальника шляхом кредитування на наступних умовах: вид кредитування - відновлювальна кредитна лінія; ліміт кредитної лінії - 90 000 (дев'яносто тисяч); валюта кредиту -долар США; термін кредитної лінії - 36 місяців; дата видачі кредиту - 24 квітня 2007 року; дата погашення кредиту - 23 квітня 2010 року; ціль використання коштів кредитної лінії - поповнення обігових коштів; плата за користування кредитом - 14% річних.
15.02.2008 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору №2.
Згідно з пунктом 2.1.2 додаткової угоди №1 до Кредитного договору №1 у випадку, якщо валюта коштів, наявних на рахунку Позичальника, не співпадає з валютою фактичної заборгованості Позичальника, для погашення такої заборгованості Позичальник доручає Банку здійснювати від імені та за рахунок Позичальника купівлю/продаж/обмін іноземної валюти на МВРУ та/або її обмін на МВР у сумі, необхідній для погашення такої заборгованості Позичальника, за поточним курсом, що склався на МВРУ та/або МВР на дату купівлі/продажу/обміну іноземної валюти, з обов'язковим зарахуванням купленої/обміняної валюти або коштів, одержаних від продажу валюти, на поточний рахунок Позичальника за відповідною валютою; та/або (б) межах лімітів відкритої валютної позиції Позичальника купівлю/продаж/обмін іноземної валюти у сумі, необхідній для погашення такої заборгованості Позичальника відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 1.5.1. додаткової угоди №1 до Кредитного договору №2, за порушення термінів сплати грошових зобов'язань Позичальника за Договором (зокрема, непогашення у терміни кредиту та/або процентів) Банк має право додатково нарахувати пеню, а Позичальник при цьому зобов'язується її сплатити, в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, якщо сума такого простроченого виражена у гривні, починаючи з першого дня виникнення такого прострочення; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу (еквівалент розраховується за офіційним обмінним курсом Національного банку України гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такого простроченого платежу виражена у іноземній валюті, починаючи з першого для виникнення такого прострочення.
Відповідно до пункту 7.1 Кредитного договору №1, при порушенні строків сплати кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Позичальник додатково сплачує пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі 0,1 відсоток від несплачених вчасно сум за кожен день прострочення.
Посилаючись на те, що відповідач своєчасно не повідомив позивача про наявність кредитної заборгованості, а також на те, що позивач чотири рази подавав заявку на купівлю валюти, проте відповідачем заявка позивача на купівлю валюти своєчасно задоволена не була і валюту позивач зміг купити лише 19.11.2008, останній звернувся з даним позовом до суду та спросив скасувати нарахування відповідачем пені у липні 2008 по кредитному договору №05-1/25К-06 в сумі 95,47 доларів США (згідно заяви про уточнення позовних вимог №1/02 від 07.08.2009).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем чинного законодавства щодо нарахування пені та обставин, зазначених позивачем як на підставу своїх вимог.
Проте, Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України „Про судоустрій України” місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.
Господарським судам підвідомчі справи, визначені статтею 12 ГПК України, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір носять господарський характер.
Відповідно до змісту статей 11, 15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.
Захист же цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право. Аналогічні положення містяться і в пункті 4 частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, де сказано, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення.
Як правило, суб'єкт порушеного права може скористатися не любим, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Судом встановлено, що позивач просить скасувати нарахування пені за кредитним договором, як таку, що неправомірно нарахована.
Суд відзначає, що оскарження дій юридичної особи в порядку господарського судочинства щодо факту нарахування пені не передбачено діючим законодавством як спосіб захисту прав, а визнання даних дій неправомірними є лише юридичним фактом. Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
На відміну від норм Цивільного процесуального кодексу України (п. 4 ст. 254 та Глава 37), яким передбачено можливість розгляду судами в порядку окремого провадження справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, Господарський процесуальний кодекс України не містить положень щодо підвідомчості таких спорів господарським судам. Отже, категорія спорів щодо встановлення певних юридичних фактів у правовідносинах між юридичними особами не підлягає розгляду господарськими судами, оскільки предмет спору не відповідає встановленим законом способам захисту прав.
У пункті 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2005 №01-8/2229 зазначено, що дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, суд повинен відмовити у позові.
За таких обставин, нарахування пені відповідачем може бути визнано судом - неправомірним при вирішенні іншого спору, зокрема, при заявленому позові про стягнення нарахованої пені, при вирішенні якого суд зобов'язаний буде дати оцінку діям відповідача.
У зв'язку з вищезазначеним, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції з підстав передбачених статтею 104 ГПК України, а тому, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Кур'єрська служба „Скороход” задоволенню не підлягає.
Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до приписів статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.33, 34, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Кур'єрська служба „Скороход” на рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2009 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.08.2009 у справі №4/350 залишити без змін.
3. Матеріали справи №48/38 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
13.10.09 (відправлено)