Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" жовтня 2009 р. Справа № 40/228-09
вх. № 7003/4-40
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Михайлицька А.Ю., дов. від 01.08.2009 року відповідача - не з*явився
розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Енергоресурс", м. Харків
до Приватного підприємства "Виробничо-Комерційна Фірма "Харківнасоссервіс", с. Пролетарій
про стягнення 3101,41 грн.
Розглядається позовна вимога про стягнення з відповідача 2630,39 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 416,01 грн. пені та 55,01 грн. три відсотка річних за договором оренди № 54-Ар від 01 червня 2007 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з*явився, відзив на позовну заяву суду не надав, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.
Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
01 червня 2007 року між Приватним акціонерним товариством "Енергоресурс" (позивачем) та Приватним підприємством "Виробничо-Комерційна Фірма "Харківнасоссервіс" (відповідачем) був укладений договір оренди № 54-Ар.
За умовами укладеного договору (стаття 1) позивач зобов'язався передати в тимчасове користування відкритий майданчик складського призначення на прилягаючий території до зварювально - заготівельного корпусу, літ. А-1, (далі - відкритий майданчик) загальною площею 972 кв.м., розташованого за адресою м.Харків , пр. 50- річчя СРСР, 149.
На виконання умов договору вказаний відкритий майданчик був переданий позивачем в тимчасове користування відповідачу, що підтверджується актом прийому -передачі від 01 червня 2007 року.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач виконав прийняті на себе зобов'язання належним чином та в повному обсязі.
Статтею 3 договору від 01 червня 2007 року передбачений розмір орендної плати та порядок розрахунків за договором оренди № 54 - Ар.
Відповідно до пункту 3.1 статті 3 договору, додаткової угоди до цього договору від 01 липня 2008 pоку, загальна сума орендної плати за договором складає щомісячно 2 340,00 грн.
На підставі пункту 3.3 статті 3 договору відповідач прийняв на себе зобов'язання щомісяця, не пізніше 5 числа місяця, за який провадиться оплата сплачувати орендну плату шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Орендодавця.
Матеріали справи свідчасть про те, що відповідач свої зобов'язання, щодо сплати орендної плати виконав не належним чином, а саме оплата за оренду була сплачена відповідачем тільки по 31 жовтня 2008 року.
На підставі статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Але всупереч прийнятих на себе зобов'язань та вимог чинного законодавства України відповідач не виконав прийняті на себе зобов'язання за укладеними договорами та не здійснив оплату по цей час.
Згідно вимог статті193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Підставою господарсько-правової відповідальності суб'єкта господарювання є вчинене ним порушення (стаття 218 Господарського кодексу України).
На підставі статті 222 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив майнові права та законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язаний відновити їх, не чекаючи пред'явлення ним претензії чи звернення до суду. Статтями 224, 226 Господарського кодексу України, статтями 611, 623 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок учасника господарських відносин, що порушив зобов'язання, відшкодувати збитки у добровільному порядку у повному обсязі. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (пункт 2 статті 224 Господарського Кодексу).
Враховуючи норми статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. В силу пункту 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції застосовуються у розмірі, встановленого договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (пункт 4. статті 231 Господарського кодексу України).
Статтею 550 Цивільного кодексу України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до пункту 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 4 ст. 232 Господарського кодексу України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.
Таким чином на підставі зазначеного, відповідач повинен сплатити основний борг з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 2630,39 грн.; три відсотки річних у розмірі 55,01 грн., згідно розрахунку ціни позову.
Статтею 624 Цивільного кодексу України передбачено, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Згідно з пунктом 6.1. статті 6 договору Сторони несуть майнову відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору.
Пунктом 6.3. статті 6 договору передбачено, що за несплату платежів в строки, встановлені договором, Орендатор виплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми прострочених платежів за кожен день такого прострочення.
Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу пеню у розмірі 416,01 грн.,згідно розрахунку ціни позову.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу, у разі задоволення позовних вимог, покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 193, 232, 611, 615, 651, 625, 624 Цивільного кодексу України, статтями 193, 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства "Виробничо-Комерційна Фірма "Харківнасоссервіс" (62252, Харківська область, Золочівський район, с. Пролетар, вул. Центральна, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 33840922, ІПН 338409220137, свідоцтво платника податку № 100015553, поточний рахунок 26003099212300 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь Приватного акціонерного товариства "Енергоресурс" (61105, м. Харків, вул. Киргизька, 19, код ЄДРПОУ 32237716, поточний рахунок 2600355550 в ВАТ "Мегабанк", МФО 351629) 2630,39 грн. суми боргу з урахуванням індексу інфляції, 416,01 грн. пені, 55,01 грн. три відсотка річних, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписаний 09.10.2009 року.
Суддя