08 жовтня 2009 р.
№ 17/213
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
розглянувши матеріали касаційної скарги
відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна №1"
на постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2009р.
у справі
господарського суду
№17/213
Донецької області
за позовом
державного підприємства "Донецька залізниця"
до
1) відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна №1"
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс"
про
за участю представників сторін:
позивача -
відповідача 1-
відповідача 2-
стягнення 22 718,28грн.
пр. Ігнатова Н.О. -дов. №Н-01/837 від 14.03.08р.
пр. Сердюченко Ю.М. - дов. №42 від 25.09.09р.
пр. Міхалко В.В. -дов. №31 від 01.07.09р.
пр. Ніколенко В.В. -дов. №4 від 09.01.09р.
Розпорядженням №02.03-10/624 від 07.10.2009р. у зв'язку із поверненням з відпустки судді Ходаківської І.П. змінено склад колегії суддів у справі №17/213 призначеної до розгляду у складі: головуючий суддя -Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В. утворено колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя -Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
У грудні 2008 року державне підприємство "Донецька залізниця" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна №1" про стягнення з відповідача на користь позивача 22 718,28грн., з яких плата за користування вагонами становить 18 786,72грн. та збір за зберігання вантажів у сумі 3 931,56грн.
Позовні вимоги були вмотивовані актами загальної форми, якими зафіксовано затримку вагонів на станції у зв'язку з митним оформленням та ст.ст.46, 119 Статуту залізниць України, п.п.6, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, п.п.5, 8 Правил зберігання вантажів.
Ухвалою господарський суд Донецької області від 03.02.2009р. за клопотанням позивача залучено до участі у справі у якості другого відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс".
Рішенням господарського суду Донецької області від 16.03.2009р. (суддя Татенко В.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. (судді Шевкова Т.А., Діброва Г.І, Стойка О.В.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна №1" користь позивача плату за користування вагонами у розмірі 18 786,72грн. та збір за зберігання вантажів у розмірі 3 827,04грн. У задоволенні решти позовних вимог та за рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Димитроввантажтранс" відмовлено.
Рішення судів попередніх інстанцій вмотивовані тим, що приписи розділу 2 Тарифного керівництва №1, та на умови договору №5 від 29.11.2007р., відповідно до якого сторони добровільно конкретизували у договорі умови щодо нарахування плати за зберігання вантажів, тому суди дійшли висновку, що збір за зберігання вантажів у даному випадку повинен складати 3 827,04грн. Враховуючи те, що спірні вагони були затримані залізницею саме у зв'язку з митним оформленням суди, посилаючись на ст.119 Статуту залізниць України, дійшли висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення плати за користування вагонами у розмірі 18 786,72грн. підлягають задоволенню у повному обсязі за рахунок відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна №1".
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відкрите акціонерне товариство "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна №1" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постанову по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна №1" в повному обсязі.
Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що на станцію Удачна Донецької залізниці 27.08.2008р. та 06.09.2008р. на адресу ВАТ "ВК "Шахта Красноармійська-Західна №1" зі станції Одеса-Порт Одеської залізниці прибули вагони №№94789765, 94560463, 94552205, 94491941 з вантажем, про що залізницею вантажоодержувачу було направлено повідомлення.
З 27.08.2008р. 09год.40хв. по 09.09.2008р. 13год.30хв. вагон №94789765 з вантажем знаходився на станції призначення у зв'язку з проведенням митних операцій, про що станцією Удачна складено акт загальної форми №69 від 27.08.2008р.
За актом загальної форми №74 від 06.09.2008р. вагони №№94560463, 94552205, 94491941 затримані з аналогічних причин і знаходяться в місцях загального користування з 06.09.2008р. 21год.00хв по 16.09.2008р. 10год.00хв. вагони №№ 94552205, 94491941 та по 18.09.2008р. 02год.30хв. вагон №94560463.
Дані акти відповідачем ТОВ "Димитроввантажтранс" підписані із застереженнями: "за час знаходження вищевказаних вагонів під митним контролем відповідальності за плату за користування вагонами та збір зберігання вантажу на станції призначення вантажоодержувач не несе на підставі п.п.2.7, 2.8, 2.9, 2.11, 3.10, 3.12, 3.13 Порядку взаємодії митних органів та залізниць України під час переміщення через митний кордон України товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами".
Облік часу перебування вагонів на станції та на під'їзній колії здійснювався станцією Удачна за відомостями плати за користування вагонами №№ 10090318, 17090327, 18090329, відповідно до яких залізницею нарахована плата за користування вагонами у розмірі 18 786,72грн., на підставі ст.119 Статуту залізниць України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач вважаючи, що затримка видачі вагонів сталася з вини відповідача -вантажоодержувача ВАТ "ВК "Шахта Красноармійська-Західна №1", на підставі ст.46 Статуту залізниць України, нарахував збір за зберігання вантажу у сумі 3 931,56грн. та пред'явив відповідачу накопичувальні картки №№09090782, 16090803, 18090807 для підписання, які відповідач підписав із зауваженнями.
Згідно з вимогами ст.46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюється Правилами зберігання вантажів. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ї години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Пунктом 5 Правил зберігання вантажів передбачено якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту залізниць України з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом.
Пунктом 8 даних Правил передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача сплачується після закінчення терміну безоплатного зберігання, якій обчислюється з моменту їх затримки.
Відповідно до ст.17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.
29.11.2007р. між ДП "Донецька залізниця" та ВАТ "ВК "Шахта Красноармійська-Західна №1" укладено договір №5 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 3 договору №5 від 29.11.2007р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги передбачено, що плата за додаткові послуги за регульованими тарифами визначається у відповідності до Розділу 2 Тарифного керівництва №1 з урахуванням коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею.
Згідно із п.2 розд.2 Тарифного керівництва №1 термін безоплатного зберігання починається з 24-ої години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.
Пунктом 2.3 розділу 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України Тарифне керівництво №1, затвердженим Наказом Мінтрансу №551 від 15.11.1999р. передбачено, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.
Тобто, сторонами в договорі визначений інший порядок справляння збору за зберігання у вагонах вантажів, ніж передбачено в Правилах зберігання вантажів, оскільки договір №5 від 29.11.2007р. укладено пізніше, ніж затверджені Правила зберігання вантажів і такий порядок нарахування збору узгоджений сторонами в добровільному порядку, що є можливим враховуючи приписи ст.627 Цивільного кодексу України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами укладеного між сторонами договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №5 від 29.11.2007р. оплата збору за зберігання вантажів здійснюється на підставі Тарифного керівництва №1, розділом 2 якого передбачено, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.
Згідно розрахунку позовних вимог, наданого позивачем на вимогу суду, сума збору за зберігання вантажів, враховуючи умови договору, складає 3 827,04грн., тому суди дійшли правомірного висновку про часткове задоволення позовних вимог у сумі 3 827,04грн. щодо стягнення з ВАТ "ВК "Шахта Красноармійська-Західна №1" збору за зберігання вантажів.
Облік часу перебування вагонів на станції та на під'їзній колії здійснювався станцією Удачна за відомостями плати за користування вагонами №№ 10090318, 17090327, 18090329, відповідно до яких залізницею нарахована плата за користування вагонами у розмірі 18 786,72грн., на підставі ст.119 Статуту залізниць України.
Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України плата за користування вагонами стягується з вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.
Підстави звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами передбачені у ст.121 Статуту залізниць України та в п.16 Правил користування вагонами; затримку вагонів, пов'язану з митним оформленням, до цих підстав не віднесено.
Порядком взаємодії митних органів і залізниць України під час переміщення через митний кордон товарів (вантажів) залізничними вантажними поїздами, затвердженим спільним наказом Державної митної служби України та Мінтрансу України від 30.03.2001р. №231/174 (в редакції наказу Державної митної служби України та Мінтрансзв'язку України від 28.05.2004р. №399/442, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.06.2004р.) визначено, що товари (вантажі), що прибувають на станцію призначення й перебувають під митним контролем, розміщуються на цій станції й перебувають під охороною залізниці, а для здійснення митних процедур можуть подаватися в інші зони митного контролю.
Про прибуття вантажу посадова особа станції призначення повідомляє митницю призначення та вантажоодержувача. За відсутності на станції призначення митного підрозділу митниця призначення та залізнична станція погоджують окремий порядок повідомлення й передання документів залежно від місцевих умов, який встановлюється у Технологічному процесі роботи станції.
Після проведення митного оформлення вантажів перевізні документи з відповідними відмітками, підписом та відбитками особистої номерної печатки посадової особи митниці призначення вантажоодержувачем повертаються на станцію призначення та служать підставою для видачі товарів (вантажів) одержувачу.
Видача вантажів до закінчення митного оформлення забороняється.
Однак у п.3.6 Порядку зазначено, що на прохання вантажоодержувача митне оформлення товарів (вантажів) у повному обсязі може здійснюватися безпосередньо в митниці відправлення; в окремих випадках (мається на увазі виробнича необхідність вантажоодержувача або залізниці) допускається подача таких вантажів на під'їзну колію за умови перебування їх під охороною за зверненням вантажоодержувача.
Пункт 3.12 Порядку допускає подачу транспортних засобів з товарами (вантажами) на під'їзні колії без проставляння на перевізних документах підпису й відбитків особистої номерної печатки посадової особи митниці призначення за умови перебування цих товарів (вантажів) під охороною за зверненням вантажоодержувача.
У разі неможливості здійснити декларування товару (вантажу) в обраному митному режимі вантажоодержувач може розмістити товар (вантаж) згідно з вимогами Положення про склади тимчасового зберігання й Порядку роботи митного складу.
Стаття 87 Митного кодексу України визначила, що декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники). Обов'язки та відповідальність декларанта передбачені у ст.88 Митного кодексу України.
Після доставки залізницею вантажу до митниці призначення митне оформлення (декларування) вантажу здійснює вантажоодержувач або за договором з ним митний брокер, від яких залежить вчасне оформлення митних декларацій та виконання митних процедур, оскільки ст.113 Митного кодексу України покладає на працівників залізничного транспорту обов'язок сприяти посадовим особам митних органів у виконанні ними своїх службових обов'язків, а не декларувати вантажі, які перебувають під митним контролем.
Однак "видача вантажу" в повне розпорядження вантажоодержувачу та подача таких вагонів (контейнерів) з вантажами на під'їзну колію за умови перебування їх під охороною з дозволу митного органу за зверненням вантажоодержувача без права вивантаження вантажів із вагонів не є тотожними поняттями.
Якщо вантажоодержувач не використовує передбачену Порядком можливість забрати на під'їзну колію з дозволу митниці та під охорону вагони з вантажами, які перебувають під митним контролем, а натомість використовує залізничні вагони як "склади на колесах", то такий одержувач повинен сплачувати залізниці плату за користування вагонами на підставі ст.119 Статуту та збір за зберігання вантажів на підставі ст.46 Статуту, п.9 Правил зберігання вантажів і п.2 розд.2 Тарифного керівництва №1.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні вагони були затримані залізницею саме у зв'язку з митним оформленням, а чинним законодавством не передбачено, що вагони в такому випадку мають стояти безкоштовно, тому суди дійшли до правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення плати за користування вагонами у сумі 18 786,72грн. за рахунок ВАТ "ВК "Шахта Красноармійська-Західна №1".
Посилання ВАТ "ВК "Шахта Красноармійська-Західна №1" в касаційній скарзі на норми Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) є безпідставними, оскільки вантажі у спірних затриманих вагонах перевозились у внутрішньому сполученні в межах України на підставі залізничних накладних №№41956038, 41957378, 41957379, 41957380 зі станції Одеса-Порт Одеської залізниці на станцію Удачна Донецької залізниці. Умови такого перевезення регулюються Статутом залізниць України.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна №1", оскільки доводи касаційної скарги зводяться також і до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Вугільна компанія "Шахта Красноармійська-Західна №1" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.06.2009р. у справі №17/213 залишити без змін.
Головуючий Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська