донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.10.2009 р. справа №15/220
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:
при секретарі:
Денисенко К.С.
за участю представників сторін:
від позивача:
Доброрєз А.О. - директор,
від відповідача:
Мірзоян Л.К. - по довір. б/н від 27.04.09р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Н.А."
м. Донецьк
на рішення господарського суду
Донецької області
від
10.08.2009 року
по справі
№15/220
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.Н.А."
м. Донецьк
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна мережа "Обжора" м. Донецьк
предмет спору
стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №545 від 01.12.07р. в сумі 64 072грн. 52коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.Н.А.»м. Донецьк (далі по тексту -ТОВ «Ю.Н.А.») звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна мережа Обжора»м. Донецьк (далі по тексту -ТОВ «ТМ «Обжора») про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу №545 від 01.12.07р. в сумі 64 072грн. 52коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на укладений між сторонами договір купівлі-продажу №545 від 01.12.07р., платіжні доручення про сплату товару, видаткові накладні, накладні на повернення товару, податкові накладні, закази на поставку товару.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав в повному обсязі посилаючись на те, що строк оплати за отриманий від позивача товар не настав, оскільки вказаний товар до теперішнього часу не реалізований. Свою заяву представник відповідача підтвердив довідкою за підписом керівника та головного бухгалтера з додатком зведених даних у таблиці нереалізованого товару станом на 02.03.09р., які є в матеріалах справи.
Позивач послався на те, що доводи відповідача є необґрунтованими, а дані про стан реалізації товару, викладені у довідці відповідача є невірними. За клопотанням позивача призначена судова економічна експертиза.
Згідно висновку судової економічної експертизи №1279/24, експерт не має можливості встановити в рамках якого договору між сторонами виникла спірна заборгованість, у зв'язку з тим, що у первинних та зведених документах бухгалтерського обліку позивача, операції відображені в розрізі первинних документів (за якими поставлялись непродовольчі товари (косметична продукція), а не договорів (рахунків).
Експертом у висновку також зазначено, що на дату проведення експертизи документально неможливо підтвердити або спростувати, чи реалізований фактично вказаний у позові залишок непродовольчих товарів.
Рішенням господарського суду Донецької області від 10.08.09р. по справі №15/220 у задоволенні вимог ТОВ «Ю.Н.А.»відмовлено у повному обсязі.
Враховуючи висновок судової економічної експертизи та надані позивачем первинні документи, в обґрунтування позовних вимог, суд дійшов до висновку, що позивачем не доведено зв'язок між видатковими та податковими накладними з умовами договору купівлі-продажу №545 від 01.12.07р., тобто не доведений сам факт передачі товару саме за даним договором, на підставі якого позивач вимагає стягнути суму основного боргу за переданий товар.
Суд у рішенні зазначив, що факт наявності між сторонами договору купівлі-продажу №545 від 01.12.07р. не свідчить про те, що всі господарські операції купівлі-продажу товару між сторонами обов'язково регулювалися вказаним договором.
Оскільки позовні вимоги засновані на невиконанні відповідачем зобов'язання оплатити вартість товару на умовах договору купівлі-продажу №545 від 01.12.07р., то за таких обставин судом першої інстанції позовні вимоги необґрунтованими, тому відмовлено у їх задоволенні.
ТОВ «Ю.Н.А.»звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 10.08.09р. по справі №15/220 скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заявник в апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно зробив висновок, що оскільки у наданих позивачем первинних документах відсутнє посилання на договір, тому вони не можуть бути доказами факту передачі товару за спірним договором, тому як між позивачем та відповідачем діяли взаємовідносини на підставі договору купівлі-продажу №545 від 01.12.07р., та інших договорів між сторонами не укладалось.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права не ознайомив сторони з висновками експерта.
ТОВ «ТМ «Обжора»у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду від 10.08.09р. по справі №15/220 без змін.
Відповідач у відзиві вказує на те, що для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами. Втім, як вірно було встановлено судом першої інстанції, з наданих позивачем первинних документів не вбачається, що господарські операції відбувались в рамках укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №545 від 01.12.07р.
У відзиві відповідач зазначає, що згідно норм Господарського процесуального кодексу України суд не зобов'язаний ознайомлювати сторін з висновками експертизи, втім позивач має право до винесення рішення самостійно ознайомитись з матеріалами справи та з висновком експерта.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач у позові посилається на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу № 545 від 01.12.07р. на умовах оплати за реалізований товар з протоколом розбіжностей позивач у період з 24.12.07 року по 07.07.08 року згідно видаткових накладних передав відповідачу товар на загальну суму 187 661грн. 43коп. В подальшому відповідач повернув отриманий товар позивачу на загальну суму 39 476грн. 75коп. (підтверджується накладними на повернення товару). Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 84 112грн. 16коп. (підтверджується платіжними дорученнями).
За розрахунками позивача основний борг відповідача становить 64 072грн. 52коп. Даний факт позивач підтверджує податковими накладними.
Актом звірки від 01.10.08 року відповідач підтвердив суму заборгованості за отриманий товар у розмірі 64 072грн. 52коп.
Відповідно до п. 5.3 договору з врахуванням погодженої редакції у протоколі розбіжностей до договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну переданого продавцем товару по мірі її реалізації, не пізніше 10-ти банківських днів від моменту реалізації такого товару. Оплата повинна проводитися не менш одного разу на тиждень. Реалізація підтверджується у вигляді кількісних залишків на перше число кожного місяця.
Між тим, будь-які кількісні залишки нереалізованого товару сторонами як суду першої, так і апеляційній інстанції надано не було, як не було і надано первісних документів, належним чином підтверджуючих наявність або відсутність залишків нереалізованого товару.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав в повному обсязі, та зазначив що строк оплати за отриманий від позивача товар не настав, оскільки вказаний товар до теперішнього часу не реалізований. Свою заяву представник відповідача підтвердив довідкою за підписом керівника та головного бухгалтера з додатком зведених даних у таблиці нереалізованого товару станом на 02.03.09р.
Позивач заперечив проти доводу відповідача посилаючись на те, що дані про стан реалізації товару, викладені в бухгалтерській довідці та таблиці наданими відповідачем є неправильними.
З матеріалів справи вбачається, що позивач в обґрунтування свого сумніву достовірності бухгалтерської довідки відповідача надав до суду першої інстанції письмові пояснення від 18.03.09 року з конкретними та детальними розрахунками кількості поставленого товару, повернутого товару та залишків такого товару по кожній спірній накладній.
18.03.2009 року від позивача надійшло клопотання про призначення по даній справі судової економічної експертизи, проведення якої доручити Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз.
Ухвалою від 18.03.09 року по справі 15/220 судом першої інстанції, відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу, призначена судова економічна експертиза.
На вирішення експертам судом першої інстанції поставлені наступні питання:
1)Чи підтверджується заявлена до стягнення позивачем сума основного боргу 64 072грн. 52коп. за отриманий по спірним накладним товар первісними господарськими, банківськими, бухгалтерськими та податковими документами обох сторін? Якщо ні, то здійснити правильний розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем у правовідносинах купівлі-продажу на підставі первісних документів.
2) Чи відображена заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати за отриманий по спірним накладним товар в документах бухгалтерського та фінансового обліку обох сторін? Якщо відображена, то в якій сумі?
3) Чи відображені відомості стосовно реалізації товару, отриманого по спірним накладним, в регістрах або інших документах бухгалтерського обліку відповідача?
4) Чи відповідають документи бухгалтерського та фінансового обліку обох сторін, в яких повинні бути відображені дані щодо спірних правовідносин, вимогам діючого законодавства з вказаного питання?
5) Яка сума залишку нереалізованого товару, що був отриманий відповідачем від позивача по спірним накладним згідно договору №545 від 01.12.07р., значиться в документах бухгалтерського обліку відповідача станом на час експертного дослідження? Вказати залишок нереалізованого товару по кожній спірній накладній.
Із висновку судової економічної експертизи № 1279/24 вбачається, що за результатами фінансово-господарських операцій, здійснених між сторонами за період з 24.12.07р. по 11.09.08р., утворилася заборгованість відповідача перед позивачем за відвантажений товар станом на 01.05.09р. в сумі 108 461грн. 03коп., в тому числі: поставлено непродовольчих товарів на суму 187 661грн. 43коп.; здійснено повернення поставленого товару на суму 39 476грн. 75коп.; оплата за поставлені непродовольчі товари не значиться; залишок нереалізованих непродовольчих товарів на суму 39 723грн. 65коп.; сума заборгованості складає 108 461грн. 03коп. Розбіжність складає 44 388грн. 51коп. У зв'язку з тим, що у первинних та зведених документах бухгалтерського обліку позивача, операції відображені в розрізі первинних документів (за якими поставлялись непродовольчі товари (косметична продукція), а не договорів (рахунків), експерт не має можливості встановити в рамках якого договору між сторонами виникла спірна заборгованість. У зв'язку з невиконанням відповідачем клопотання експерта №302 від 16.04.09р., експерт також не має можливості документально встановити -чи відображена вказана заборгованість в бухгалтерському обліку підприємства.
Сума заборгованості, яка значиться в бухгалтерському обліку відповідача по результатам фінансово-господарських операцій між сторонами за період з 24.12.07р. по 11.09.08р., складає 64 072грн. 52коп.
Експерт не зміг документально встановити, чи відображені відомості згідно реалізації товару, отриманого по спірним накладним, в регістрах та інших документах бухгалтерського обліку відповідача. Внаслідок чого встановити розмір суми нереалізованого товару, що був отриманий відповідачем від позивача за спірними накладними згідно договору №545 від 01.12.07р., на момент проведення експертного дослідження також неможливо.
В бухгалтерській довідці відповідача №257 від 02.03.09р. та в «Таблиці нереалізованого товару, отриманого від позивача станом на 02.03.09р.»значиться, що по 14 видатковим накладним, залишок нереалізованого товару складає 4724шт. (од.) продукції на суму 64 074грн. 52коп.
Експертом встановлено, що станом на 02.03.09р. фактичний залишок нереалізованого товару повинен складати 3169шт. (од.) продукції на суму 39 723грн. 65коп.
Розбіжність результатів експертного дослідження з даними відповідача складає 1555 шт. (од.) продукції на суму 24 348грн. 87коп. Докладно по кожній видатковій накладній викладено в таблиці №6 та в дослідній частині даного висновку.
Експерт зазначає, що на дату проведення експертизи документально неможливо підтвердити або спростувати, чи фактично реалізований даний залишок непродовольчих товарів.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.
Як вбачається з позовної заяви, позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що передачі товару відповідачу на спірну суму 64 072грн. 52коп. були здійснені на підставі договору купівлі-продажу №545 від 01.12.07р.
Пунктом 1.1 зазначеного договору передбачений обов'язок позивача здійснити поставки товару на підставі поданої покупцем заявки.
Позивач надав до суду завірені копії замовлень на поставку, однак всупереч додатку №1 до договору купівлі-продажу №545 від 01.12.07р. «Бланк замовлення на поставку»жодне із замовлень представником відповідача не підписане.
Крім того, вказаним пунктом договору передбачений обов'язок продавця (позивача) передати підтвердження виконання замовлення на поставку протягом 1 робочого дня з моменту отримання замовлення на поставку через представника продавця, уповноваженого приймати замовлення на поставку покупця. Жодних доказів наявності здійснення такої передачі підтвердження виконання замовлення на поставку позивачем, як суду першої так і апеляційній інстанції надано не було.
Крім того, пунктом 2.2.3 договору передбачено, що продавець зобов'язаний вказувати у всіх документах, що стосуються поставки, інформацію, ідентичну замовленню, зокрема, дату та номер замовлення на поставку. В жодній із видаткових накладних не вказана дата та номер замовлення, навпаки -у всіх спірних видаткових накладних в графі «Замовлення»зазначено «Без замовлення».
Додаток №2 «Специфікація»до спірного договору, в якій наведений асортимент (список) товарів, як суду першої, так і апеляційній інстанції позивачем надано не було. Це свідчить про те, що неможливо співвіднести предмет поставки за спірним договором та фактично поставлений товар за накладними.
Згідно п.1.1, 1.2 договору купівлі-продажу №545 від 01.12.07р. товаросупровідна документація та специфікації є невід'ємними частинами даного договору. Тобто спірні видаткові накладні та специфікації повинні містити конкретні вказівки на договір купівлі-продажу №545 від 01.12.07р. За таких обставин при відсутності доказів фактичного оформлення замовлення на товар та підписання специфікації до договору, істотні умови такого договору щодо найменування, кількості, ціни на товар сторони могли погодити тільки під час підписання видаткових накладних. Такі видаткові накладні крім функції передатного акту виконують функцію специфікації до договору, тому є його невід'ємною частиною.
Втім, наявні в матеріалах справи накладні не можна розцінювати як первинні документи, складені на виконання умов договору купівлі-продажу №545 від 01.12.07р., та як невід'ємну частину цього договору, оскільки жодного посилання в накладних на спірний договір не міститься.
Крім того, в наданих самим же позивачем податкових накладних, що також відображають відносини між сторонами, в якості підстави поставки зазначені спірні видаткові накладні, а не договір.
Підписаний сторонами акт звірки також не містить вказівки на те, що відповідач визнає заборгованість за товар, отриманий згідно умов договору купівлі-продажу №545 від 01.12.07р.
Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено зв'язок між видатковими та податковими накладними з умовами спірного договору купівлі-продажу №545 від 01.12.07р. Тобто, не доведений сам факт передачі товару відповідачу за договором купівлі-продажу №545 від 01.12.07р., на підставі якого позивач вимагає стягнути суму основного боргу за переданий товар.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи те, що оскільки передача товару по спірним накладним на умовах договору купівлі-продажу №545 від 01.12.07р. матеріалами справи не підтверджена, а позовні вимоги засновані на невиконанні відповідачем зобов'язання з оплати вартості товару в сумі 64 072грн. 52коп. саме на умовах вказаного договору, судова колегія дійшла до висновку, що позивачем не доведено відповідними доказами заявлених позовних вимог, отже судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні цих вимог.
Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції, в порушення норм процесуального права не ознайомив сторони з висновками експерта є необґрунтованим виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.07.09р. від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз до господарського суду Донецької області надійшов висновок судово-економічної експертизи №1279/24 від 17.06.09р. по справі №15/220 (т.4 арк. справи 13).
Ухвалою суду від 30.07.09р. провадження по справі №15/220 було поновлено, та справу призначено до розгляду на 10.08.09р.
Враховуючи те, що нормами Господарського процесуального кодексу України на суд не покладено обов'язку ознайомлювати сторін з висновком експертизи та те, що позивач до дати прийняття оскаржуваного рішення від 10.08.09р. мав право, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, ознайомитись з матеріалами справи та з висновком експерта, судова колегія не вбачає порушення норм процесуального права судом першої інстанції.
Апеляційна інстанція дійшла до висновку, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення від 10.08.09р. по справі №15/220 з'ясував всі обставини справи в їх сукупності, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення господарського суду Донецької області від 10.08.09р. по справі №15/220 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Н.А.» м. Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 10.08.09р. по справі №15/220 залишити без змін.
Головуючий:
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
1. ДАГС
1. господарському суду