08 жовтня 2009 р.
№ 40/63-09
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -судді
Борденюк Є.М.
суддів :
Капацин Н.В -(доповідача у справі),
Могил С.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування"
на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2009
у справі
№ 40/63-09
господарського суду
Харківської області
за позовом
Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування"
до
Публічного акціонерного товариства "Мегабанк"
про
розірвання договору
за участю представників від:
позивача
не з"явився
відповідача
Старжинська О.С. (довір. від 25.08.09р.)
Дочірня компанія "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк" про розірвання договору № 403 від 30.04.02р.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період дії договору оренди, зокрема за 2007-2008 роки, відбулися істотні зміни обставин, які суттєво впливають на виконання договору з боку позивача, та зазначає, що внаслідок фінансової кризи та стрімких інфляційних процесів різко знизилась платоспроможність позивача, який не взмозі платити значні суми за оренду приміщення іншим підприємствам, в яких розміщені структурні підрозділи Позивача, а також, що орендоване відповідачем приміщення необхідне Позивачу для розміщення структурних підрозділів Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування".
Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.04.09р. у справі № 40/63-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.09р., відмовлено Дочірній компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" в задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Дочірня компанія "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати, рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.09р. і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.09р. у справі № 40/63-09 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача. Скарга мотивована тим, що відповідно до статті 3 Статуту НАК "Нафтогаз України" метою створення компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузі економіки України підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу України, більш нового задоволення потреб промислових та побутових споживачів України у сировині та паливно-енергетичних ресурсів.
Разом з тим, протиправне володіння майном, а також безпідставне утримання майна, що належить державі і має бути передано ДК "Укргазвидобування"НАК "Нафтогаз України" є посягання на державне майно.
Позивач вказує на те, що відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що за період терміну дії договору відбулися істотні зміни обставин які суттєво впливають на виконання договору з боку позивача. Протягом останніх 3 років за період з 2006-2008 роки включно згідно Звітів про фінансові результати зазначається про збитковість підприємства. Внаслідок фінансової кризи та стрімких інфляційних процесів різко знизилася платоспроможність підприємства і в даному випадку підприємство немає фінансової можливості сплачувати іншим юридичним особам орендну плату за орендовані приміщення під власні виробничі підрозділи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, на підставі договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 403 від 30.04.02р., укладеного між Дочірньою компанією "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" та Відкритим акціонерним товариством "Мегабанк", зміненого додатковою угодою № 1 від 15.03.05р., позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення загальною площею 180 кв.м., розташоване за адресою: Харківська область, Балаклійський район, смт. Червоний Донець, вул. Жовтнева, 9 на першому поверсі приміщення управління (частина одноповерхового крила), та частину холу приміщення адміністративної будівлі Шебелинського промислу, загальною площею 2 кв.м., що розташовано за адресою: Харківська область, Балаклійський район, с. П'ятигірське, що знаходяться на балансі ДК "Укргазвидобування" ГПУ "Шебелинкагазвидобуванння". Майно передано в оренду з метою розміщення відділення банку, та встановлення банкомату.
Пунктом 10.1. Договору оренди сторонами встановлено строк дії договору до 31.05.12р.
Пунктами 10.3, 10.4 Договору передбачено, що зміни та доповнення або розірвання цього договору допускається за взаємної згоди сторін. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються іншою стороною протягом одного місяця з дати їх подання. За ініціативою однієї із сторін цей договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пункту 8.2. Договору оренди з ініціативою щодо внесення змін до цього договору або його розірвання орендодавець має право виступати лише в разі погіршення стану орендованого майна внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього договору.
Листом від 30.01.09р. № 2-958 позивач звернувся до відповідача з пропозицією, в порядку статті 188 Господарського кодексу України, про розірвання договору оренди, посилаючись на те, що під час дії договору відбулися істотні зміни обставин, які суттєво впливають на виконання договору з боку позивача. Такою істотною зміною обставин на думку позивача є його неспроможність платити значні суми за оренду приміщення іншим підприємствам, в яких розміщені структурні підрозділи позивача.
Відповідач листом від 06.02.09р. № 13-1284 відповідач повідомив позивача про те, що вважає недоцільним достроково розривати укладений 30.04.02р. договір оренди № 403 і не погоджується на його дострокове розірвання.
Рішення суду першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на тому, що цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною четвертою статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Стаття 652 Цивільного кодексу України, на підставі якої пред'явлено позов, передбачає можливість розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. Розірвання договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можливе за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України, а саме:
- в момент укладання договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
- зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
- виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
- із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Сама по собі істотна зміна обставин не є підставою для розірвання договору.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що позивачем не були надані суду докази на підтвердження тих фактів, на які він посилався в заяві відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі вищезазначеного місцевим та апеляційним господарським судом зроблено висновок про недоведеність позовних вимог та необхідність відмови в позові.
З таким висновком погоджується Вищий господарський суд України з наступних підстав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених Цивільним кодексом України, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.
Згідно статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Дочірньою компанією "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" не були надані суду докази наявності умов, вказаних у частині другій статті 652 Цивільного кодексу України.
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.09р., постанова Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.09р. у справі № 40/63-09 відповідає нормам процесуального і матеріального права, підстав для скасування судових рішень не вбачається.
ПАТ "Мегабанк" звернулося до Вищого господарського суду України з клопотанням про заміну сторони його правонаступником та зазначає, що у зв'язку з необхідністю приведення діяльності у відповідність до Закону України "Про акціонерні товариства" найменування Відкритого акціонерного товариства змінено на Публічне акціонерне товариство "Мегабанк".
Вищим господарським судом України, на підставі статті 25 Господарського процесуального кодексу України, здійснено заміну Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк" на Публічне акціонерне товариство "Мегабанк".
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 -1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" в особі газопромислового управління "Шебелинкагазвидобування" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 21.04.09р., і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.09р. у справі № 40/63-09 залишити без змін.
Головуючий - суддя Є.М. Борденюк
Судді Н.В. Капацин
С.К. Могил