01 жовтня 2009 р.
№ 5020-9/176
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді:
Шевчук С.Р.,
суддів:
Владимиренко С.В.,
Демидової А.М.,
розглянув касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Таймер"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.06.2009р.
у справі
№5020-9/176 господарського суду міста Севастополя
за позовом
Дочірнього підприємства "Лакталіс-Україна"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Таймер"
про
стягнення 591560,79грн.
За участю представників:
- позивача: не з'явилися;
- відповідача: Худолей М.В., дов. б/н від 24.09.2009р.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №02.02-10/439 у зв'язку з відпусткою судді Кота О.В. змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: Шевчук С.Р. -головуючий, Владимиренко С.В., Демидова А.М. для розгляду касаційної скарги у даній справі.
У березні 2009р. Дочірнє підприємство "Лакталіс-Україна" звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Таймер" про стягнення заборгованості у сумі 467389,83грн., 71541,73грн. -пені, 8942,72грн. -3% річних за користування чужими коштами, 43686,51грн. -збитків від інфляції.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.05.2009р. у справі №5020-9/176 (суддя Рибіна С.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Таймер" на користь Дочірнього підприємства "Лакталіс-Україна" 581032,45грн., з яких: 467389,83грн. -основний борг, 56294,16грн. -пеня, 8942,72грн. - 3% річних, 42539,62грн. -інфляційне відшкодування, 5751,66грн. - витрати по сплаті державного мита та 114,46грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.06.2009р. у справі №5020-9/176 (колегія суддів у складі головуючого судді Плута В.М., суддів Гоголя Ю.М., Черткової І.В.) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Таймер" залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Севастополя від 05.05.2009р. у справі №5020-9/176 залишено без змін.
Не погодившись з прийнятою у справі постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Таймер" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.06.2009р. у справі №5020-9/176 за позовом Дочірнього підприємства "Лакталіс-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Таймер" про стягнення заборгованості у сумі 581032,45грн. у зв'язку з порушенням або неправильним дотриманням судом норм матеріального та процесуального права в повному обсязі та прийняти нове рішення.
Дочірнє підприємство "Лакталіс-Україна" не скористалося правом, наданим ст.1112 ГПК України, та не надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає перегляду в касаційному порядку оскарженого судового акту.
В судове засідання представники позивача не з'явилися. Враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, Вищий господарський суд України вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за відсутності представників позивача.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 01.12.2007р. між дочірнім підприємством "Лакталіс-Україна" (продавець) і товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа-Таймер" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №ю075/08 "Ф", за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується продати, а покупець купити продукцію, вказану в товарно-транспортних накладних на умовах, які визначені договором. Всі істотні умови договору, які неможливо узгодити на момент його укладення, сторони узгоджують у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною договору та слугуватимуть доказами виконання або неналежного виконання умов Договору.
Водночас попередніми судовими інстанціями зазначено, що за умовами пунктів 2.1, 3.3, 6.1, 6.2, 7.2, 8.1 цього договору продавець здійснює поставку продукції покупцю на підставі замовлення, з урахуванням достатньої наявності продукції на складі. Покупець зобов'язується чітко та своєчасно здійснювати оплату продукції на умовах безготівкового розрахунку протягом не більш чотирнадцяти календарних днів з моменту виписки товарно-транспортної накладної на продукцію, плюс один день. Продавець зобов'язується виконувати замовлення Покупця, які здійснені Покупцем відповідно до Договору, на умовах, що вони були передані відповідно до пункту 2.1 Договору, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати продукцію, яка поставлена продавцем. У разі прострочення оплати за отриману продукцію Покупець зобов'язується оплатити Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми простроченої заборгованості за кожен день прострочки. Договір діє з 01.01.2008р. до 31.12.2008р., але в частині виконання фінансових зобов'язань до повного їх виконання.
Як вірно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, позивач, на виконання своїх зобов'язань, у період з 05.06.2008р. по 03.07.2008р., передав у власність відповідачу продукцію за накладними: №ФЦ-03561 від 05.06.2008р.; №НС-16981 від 14.06.2008р.; №НС-18156 від 24.06.2008р.; №НС-16146 від 07.06.2008р.; №ФЦ-03810 від 16.06.2008р.; №ФЦ-04144 від 26.06.2008р.; №ФЦ-03643 від 09.06.2008р.; №НС-17289 від 17.06.2008р.; №НС-18561 від 28.06.2008р.; №НС-16481 від 10.06.2008р.; №ФЦ-03913 від 19.06.2008р.; №ФЦ-04239 від 30.06.2008р.; №ФЦ-03744 від 12.06.2008р.; №НС-17792 від 21.06.2008р.; №НС-18923 від 01.07.2008р.; №ФЦ-04303 від 12.06.2008р.; №ФЦ-04006 від 23.06.2008р.; №ФЦ-04393 від 03.07.2008р.
Водночас, врахувавши доводи відповідача щодо зазначення у податкових накладних договору №ю075/08 від 01.01.2008р. при укладеному між сторонами договору №ю075/08 від 01.12.2007р., умови п.8.1 цього договору щодо строку його дії з 01.01.2008р., з'ясувавши, що зазначений в накладних номер договору відповідає номеру договору наданому позивачем в обґрунтування позову, зазначивши про ненадання відповідачем суду іншого договору купівлі-продажу №ю075/08, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що товар за вищенаведеними накладними був поставлений саме за умовами договору купівлі-продажу №ю075/08 від 01.12.2007р.
Як зазначено попередніми судовими інстанціями, станом на 01.05.2008р. за відповідачем рахувалася заборгованість у сумі 372255,9грн., та встановлено з наданих позивачем доказів та розрахунку суми боргу за період з 01.05.2008р. по 03.07.2008р., позивачем на замовлення відповідача було поставлено продукцію на загальну суму 939490,19грн., а відповідачем здійснено оплату за період з 01.05.2008р. по 01.08.2008р. у сумі 844356,26грн.
Врахувавши вищенаведені обставини, передбачене сторонами в п.3.9 договору право продавця у випадку сплати покупцем частками вартості отриманої продукції внесення такої оплати в рахунок погашення самої ранньої неоплаченої заборгованості покупця, місцевий господарський суд, з яким підставно погодився суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про правомірне врахування позивачем часткової оплати за отриману продукцію в рахунок самої ранньої неоплаченої заборгованості відповідача.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що станом на 01.05.2008р. сторонами проведена звірка розрахунків, підписано акт звірки взаєморозрахунків у період з 01.05.2008р. по 03.07.2008р. із визначенням в ньому заборгованості відповідача у сумі 467389,83грн.
Врахувавши положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", приписи ст.230, ч.6 ст.232 ГК Україні, ч.1 ст.546, ч.1 ст.548, ст.ст.549, 611, ч.2 ст.625, ст.655 ЦК України, умови п.7.2 договору, зазначивши про ненадання відповідачем суду доказів виконання зобов'язань по оплаті поставленого позивачем товару, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних, з чим правильно погодився суд апеляційної інстанції.
Поряд з цим, апеляційним господарським судом обґрунтовано не прийняті до уваги твердження відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, із зазначенням про належне повідомлення останнього про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, стверджуючи, що протокол судового засідання від 07.04.2009р. підтверджує участь представника відповідача в судовому засіданні, відповідач надав суду відзив на позовну заяву, та не заперечував про обізнаність про час останнього слухання справи. Крім того, судом апеляційної інстанції було вказано, що наявність клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю забезпечення явки уповноваженого представника, не перешкоджає розгляду спору по суті.
Згідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи, зі здійсненням перевірки застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Наведені скаржником доводи в касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи, що не входить до компетенції суду касаційної інстанції у відповідності до положень ст.ст. 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.06.2009р., якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду у даній справі, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскарженого судового акту.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Таймер" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.06.2009р. у справі №5020-9/176 залишити без змін.
Головуючий суддя:
С. Шевчук
Судді:
С. Владимиренко
А. Демидова