83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.10.09 р. Справа № 26/91
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Електроламповий завод
Альфа” м. Краматорськ Донецької області
до відповідача: Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове Донецької
області
Про стягнення 21 080 грн. 00 коп.
Суддя Нестеренко Ю.С.
В засіданні суду брали участь
Представники:
Від позивача: не з”явився
Від відповідача: Петрухін С.А., на підставі довіреності
Товариство з обмеженою відповідальністю „Електроламповий завод Альфа” м. Краматорськ Донецької області, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове Донецької області про стягнення 21 080 грн. 00 коп., з яких безпосередньо заборгованість складає 20 000,00 грн. пеня у розмірі 1 080,00 грн.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором №22 від 17.01.2008р. щодо оплати поставленої продукції в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору.
Відповідач у відзиві №219 від 14.09.2009р. визнав суму основного боргу в розмірі 20 000 грн. 00 коп., однак проти стягнення пені заперечував з підстав спливу строку позовної давності, про застосування якої заявив відповідне клопотання.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Електроламповий завод Альфа” (далі позивач) та Державним підприємством „Селидіввугілля” (далі відповідач) був укладений договір №22 від 17.01.2008р. (далі Договір).
Відповідно до п.1.1, 1.2 Договору позивач зобов'язався поставити продукцію у власність відповідача в кількості, строки та по ціні погодженої обома сторонами, та згідно зі Специфікаціями, які є невід”ємною частиною Договору, а відповідач зобов”язався прийняти поставлену продукцію і своєчасно оплатити її вартість на умовах, визначених цим договором.
Судом встановлено, що за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.
Відповідно до приписів ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Умовами п.4.1 Договору передбачено, що ціна продукції та сума договору вказуються в специфікаціях, доданих до Договору, які є невід”ємною його частиною.
Як вбачається, сторонами була складена та підписана специфікація №1 від 17.01.2008р., умовами якої передбачено постачання лампи накалювання руднічні Р3,75-1+0,5 у кількості 8600 штук на загальну суму 49 880,00грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем за видатковою накладною №а-00000047 від 28.02.2008р., було поставлено відповідачу товар на загальну суму 43 500,00 грн. Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженої особи в зазначеній накладній та довіреністю відповідача на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОШ №611040 від 28.02.08р. від позивача.
За приписами ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 4.2 Договору сторони передбачили, що розрахунок за поставлену продукцію здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача в продовж 3 банківських днів, з дати отримання товару відповідачем.
Умовами п.5.1 Договору встановлено, що позивач у момент поставки товару зобов”язаний передати відповідачу наступні документи: рахунок-фактуру на відвантажену продукцію, податкову накладну, відповідні товаросупровідні накладні, технічну документацію виробника (сертифікат якості ).
Позивачем відповідачу був виставлений для сплати рахунок-фактура №а-00000010 від 28.02.2008р. на суму 43 500,00грн.
Відповідач в судовому засіданні не заперечував факт отримання товару. за спірним Договором та рахунку для оплати саме 28.02.08р.
Отже відповідач повинен був сплатити отриманий товар до 05.03.2008р.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повного та вчасного розрахунку за Договором не виконав та сплатив отриманий товар частково у розмірі 23 500,00 грн. Решта поставленого товару відповідачем сплачена не була у зв'язку з чим за останнім виникла спірна заборгованість у сумі 20 000 грн.
У зв'язку з несплатою боргу, позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №08/06/09 від 08.06.2009р. з вимогою погашення виниклої заборгованості. Відповідач листом №166 від 10.07.2009р. надіслав відповідь на отриману претензію, в якої зазначив, що визнає суму заборгованості у розмірі 20 000,00 грн.
За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки відповідачем до теперішнього часу поставлена позивачем продукція у сумі 20 000,00 грн. не оплачена, то суд вважає вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
За порушення строків оплати поставленого товару, позивачем на підставі п.6.2 Договору починаючи з 05.03.2008р. та впродовж 180 днів на суму боргу у розмірі 20 000грн. була нарахована пеня в сумі 1 080,00 грн.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Оскільки матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем термінів сплати отриманого товару, то суд вважає правомірним нарахування пені.
Однак, як було зазначено вище, відповідач проти стягнення пені заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За приписом ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідач повинен був оплатити отриманий товар в строк до 05.03.2008р.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Таким чином, кінцевим строком позовної давності щодо вимог про стягнення пені за даним договором є 05.03.2009р.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 5 зазначеної статті встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Однак поважних причин пропущення строку позовної давності позивачем не заявлено, судом не встановлено.
З огляду на зазначене, враховуючи наявність клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Електроламповий завод Альфа” м. Краматорськ Донецької області в частині стягнення пені в розмірі 1 080,00 підлягають залишенню без задоволення у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
У відповідності до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам, у зв”язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита у розмірі 200 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 223,91 грн.
Виходячи з того, що постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009р. №825 внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1258 (1258-2005п) „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов”язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” позивачу слід повернути надлишково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79 грн., оскільки на момент звернення з позовною заявою до суду витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу складали 236грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Електроламповий завод Альфа” м. Краматорськ Донецької області про стягнення 21 080 грн. 00 коп., з яких безпосередньо заборгованість складає 20 000,00 грн., пеня у розмірі 1 080,00 грн., задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства „Селидіввугілля”, м.Селидове Донецької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Електроламповий завод Альфа” м. Краматорськ Донецької області заборгованість за поставлений товар у розмірі 20 000 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 200 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 223 грн. 91 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Електроламповий завод Альфа” м. Краматорськ Донецької області надлишково сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79 грн. 00 коп.
Видати довідку.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення.
Суддя