донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
05.10.2009 р. справа №4/156
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:
при секретарі:
Денисенко К.С.
за участю представників сторін:
від позивача:
Скурідін О.І. - по довір. б/н від 11.02.09р.,
від відповідача:
не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Модулор"
м. Луганськ
на рішення господарського суду
Донецької області
від
27.07.2009 року
по справі
№4/156
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Архітектурно-будівельна компанія "Модулор"
м. Луганськ
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Ніколь-Донбас" м. Донецьк
предмет спору
зобов'язати відповідача ТОВ "Техно Ніколь-Донбас" передати позивачу будівельні матеріали згідно рахунків №ЛУ02/02 від 02.02.08р. та №ЛУ 02/02 від 18.04.08р. (згідно уточнень від 04.06.09р.)
08.05.09р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Модулор»м. Луганськ -позивач, звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов'язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Донбас»м. Донецьк (місцезнаходження якого є м. Луганськ) передати будівельні матеріали згідно рахунків №ЛУ02/02 від 02.02.08 року та №ЛУ02/02 від 18.04.08 року.
Господарським судом Луганської області встановлено факт місцезнаходження відповідача, а саме згідно довідки №581047 виконавчого комітету Луганської міської ради 03.06.09р. вбачається, що в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариством з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Донбас»вносилися зміни. За останнім записом від 17.04.09р. місцезнаходження останнього є: 83017, Донецька область, місто Донецьк, Калінінський район, бульвар Шевченко, будинок 27, кімната 222, тому вирішивши, що за даним позовом вимоги підсудні вирішенню у господарському суді Донецької області, за місцезнаходження відповідача, справа на підставі ст.ст. 15-17, 22 Господарського процесуального кодексу України направлена за підсудністю.
16.06.09р. господарським судом Донецької області було порушено провадження по справі №4/156 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Модулор» м. Луганськ (далі по тексту -ТОВ «АБК «Модулор») до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Донбас»м. Донецьк (далі по тексту -ТОВ «ТехноНіколь-Донбас»).
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що рахункі №ЛУ02/02 від 02.02.08 року та №ЛУ02/02 від 18.04.08 року, виставлені відповідачем сплачені ТОВ «АБК «Модулор»в повному обсязі особисто директору ТОВ «ТехноНіколь-Донбас»Ольшанському Д.М., про що свідчать його підписи на рахунках про отримання коштів та поставлена печатка відповідача.
Рішенням господарського суду Донецької області від 27.07.09р. по справі №4/156 відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ «АБК «Модулор»за недоведеністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у позивача не виникло права на звернення з вимогою до відповідача щодо передачі оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, оскільки ним не доведено факту перерахування цієї суми, на рахунок постачальника, який вказаний у рахунку виставленому для оплати коштів.
Судом не прийнято до уваги посилання позивача, як на доказ оплати виставлених відповідачем рахунків, на підпис директора ТОВ «ТехноНіколь-Донбас»Ольшанського Д.М. на рахунках, оскільки ним одержані кошти як фізичною особою, а не перераховані підприємству, як цього вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні», за яким накладні, рахунки, платіжні доручення являються первинні звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.
ТОВ «АБК «Модулор»звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 27.07.09р. по справі №4/156 скасувати.
Заявник в апеляційній скарзі вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи, а саме, судом не прийнято до уваги надані позивачем докази, в яких підтверджувалось передача грошей за закуплені будівельні матеріали.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, у судові засідання апеляційної інстанції 31.08.09р. та 05.10.09р. не з'явився. Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою б. Шевченко, 27/222, м. Донецьк, 83017.
Втім, конверти з поштовими повідомленнями поверталися на адресу суду з відміткою -«організація за зазначеною адресою не зареєстрована».
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ТехноНіколь-Донбас»є: 83017, Донецька область, місто Донецьк, Калінінський район, бульвар Шевченко, будинок 27, кімната 222 (арк. справи 40-42).
До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, то примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.д., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання апеляційним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Враховуючи, що апеляційна інстанція, відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними в ній доказами, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу ТОВ «АБК «Модулор»за відсутністю представника відповідача.
Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.
Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника скаржника, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З позовної заяви вбачається, що між сторонами укладена усна угода про поставку позивачу товару.
Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України під поняттям «угода»розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договори можуть укладатись в усній або в письмовій формі (простій чи нотаріальній), якщо для відповідного договору законом не встановлено певної форми. Виникнення і припинення цивільних прав між сторонами являється їх волевиявлення однієї сторони поставити інший стороні продукцію за умови її оплати.
Позивач у позові зазначає, що ТОВ «ТехноНиколь-Донбасс»виставило для оплати позивачу рахунок №ЛУ 02/02 від 02.02.08р. на суму 51 690грн. 29коп. та рахунок №ЛУ 02/02 від 18.04.08р. на суму 31 362грн. 24коп. на поставку товару, найменування якого перелічено в цих рахунках.
Заявник апеляційної скарги, як в суді першої, так і в апеляційній інстанції посилається на те, що ним грошові кошти за цими рахунками сплачені, а саме передані особисто директору ТОВ «ТехноНиколь-Донбасс»Ольшанському Д.М., про що мається напис і підпис на рахунках, який скріплений штампом підприємства.
Дійсно, як вбачається з рахунку №ЛУ 02/02 від 02.02.08р. на суму 51 690грн. 29коп. в ньому мається напис: «Получена 100% предоплата 02.02.08г. 51 690грн. 00коп. Ольшанський Д.М.»(мовою оригіналу), підпис скріплений штампом підприємства. Посадове становище особи, яка поставила підпис під цим написом не зазначено.
В рахунку №ЛУ 02/02 від 18.04.08р. на суму 31 362грн. 24коп. мається напис: «Оплачено 15 001,00грн. 24.04.08р.»(мовою оригіналу), підпис скріплений штампом підприємства. Посадове становище та прізвище особи, яка підписала напис не зазначено.
Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»накладні, рахунки, платіжні доручення являються первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність. Для цього, в затвердженому Міністерством статистики України бланку видатковій накладній (товарної), платіжному доручені передбачені графа «підстава», в якій повинні бути вказані підстави, по яких проведена та чи інша поставка за цією накладною та фактично здійснена оплата.
Відповідно до норм ст. 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем, як суду першої, так і апеляційній інстанції не надано належних доказів оплати відповідачу грошових коштів за будівельні матеріали за виставленими ТОВ «ТехноНиколь-Донбасс»рахунками №ЛУ 02/02 від 02.02.08р. на суму 51 690грн. 29коп. та №ЛУ 02/02 від 18.04.08р. на суму 31 362грн. 24коп.
У відповідності з пунктом 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який отримав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передачі оплаченого товару.
Враховуючи вищевикладене судова колегія дійшла до висновку, що оскільки позивачем не доведено факту перерахування на рахунок ТОВ «ТехноНиколь-Донбасс»грошових коштів за виставленими відповідачем рахунками, тому у позивача не виникло права на звернення з вимогою щодо передачі товару.
Вищенаведені обставини свідчать про те, що позивачем не доведено відповідними доказами заявлених позовних вимог, отже судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні цих вимог.
Апеляційна інстанція дійшла до висновку, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення від 27.07.09р. по справі №4/156 з'ясував всі обставини справи в їх сукупності, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновку суду.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Рішення господарського суду Донецької області від 27.07.09р. по справі №4/156 підлягає залишенню без змін.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Архітектурно-будівельна компанія «Модулор» м. Луганськ залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 27.07.09р. по справі №4/156 залишити без змін.
Головуючий:
Судді:
Надруковано: 5 прим.
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
1. ДАГС
1. господарському суду