01 жовтня 2009 р.
№ 13/35
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Черкащенка М.М., - головуючого,
Кузьменка М.В.,
Мамонтової О.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"
на постанову
та
на рішення
Луганського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року
господарського суду Луганської області від 23.03.2009 року
у справі господарського суду
Луганської області
за позовом
ТОВ "Рубіжанський Краситель"
до
про
КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства"
стягнення 4 416 528,71 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Гірник П.А.,
- відповідача:
Косторна І.О.,
У лютому 2009 року ТОВ "Рубіжанський Краситель" звернулось до господарського суду з позовом до КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення п'ятикратної вартості наданих за бездоговірний період послуг, розмір якої становить 4 416 528,71 грн.
Рішенням господарського суду Луганської області від 23.03.2009 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача 4 416 528,71 грн. п'ятикратної вартості послуг, 25618,00 грн. судових витрат.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року рішення місцевого господарського суду від 23.03.2009 року залишено без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, КП "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року та рішення господарського суду Луганської області від 23.03.2009 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судові рішення зазначеним вимогам не відповідають, враховуючи наступне.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2007 року між позивачем (виконавцем) та відповідачем (абонентом) було укладено договір №988, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов'язання надавати відповідачу послуги по очистці господарчо-побутових стоків та їх транспортуванню по самосточним мережам позивача, а відповідач -здійснювати оплату отриманих послуг.
Відповідно до п.9 договору, строк його дії становить з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року.
Предметом розгляду даної справи є стягнення з відповідача п'ятикратної вартості наданих позивачем за бездоговірний період (з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року) послуг в розмірі 4 416 528,71 грн.
Відповідно до п.2.1 Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів та Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затвердженої Наказом Держбуду України, від 19.02.2002 року № 37, підприємства, що здійснюють скид та не мають договору (або при закінченні строку його дії), сплачують Водоканалу в п'ятикратному розмірі встановленого тарифу за весь обсяг скинутих за час відсутності договору стічних вод відповідно до місцевих Правил приймання.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх судових інстанцій дійшли до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на відсутність між сторонами договірних відносин протягом спірного періоду, оскільки договір на 2008 рік був укладений з 01.07.2008 року, відповідно до рішення господарського суду Луганської області від 17.06.2008 року у справі №6/25пд.
Проте, з таким висновком судів погодиться не можна виходячи з наступного.
Згідно ч. 3 ст. 84 ГПК України, у спорі, що виник при укладенні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
Господарські суди не звернули увагу на те, що предметом розгляду справи №6/25пд є розгляд розбіжностей до договору на 2008 рік, а не зобов'язання відповідача до укладення договору з позивачем.
Крім того, пункт.1.2 Інструкції встановлює єдиний на території України порядок встановлення та стягнення плати за скиди промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів і поширюється на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, які у подальшому, в розумінні цієї Інструкції, визначаються, як -Водоканали, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів - Підприємства.
Водночас, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, господарські суди попередніх судових інстанцій, застосовуючи до відповідача міру відповідальності, яка передбачена Інструкцією, питання щодо поширення на позивача поняття "Водоканал", наявності у нього на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, що дає підстави здійснювати позивачем таке стягнення, не з'ясовували.
Поряд з цим, судами не було з'ясовано питання щодо віднесення відповідача до категорії "Водоканал" та наявності підстав поширення дії Інструкції на відносини між позивачем та відповідачем.
Крім того, визнаючи наданий позивачем розрахунок ціни позову, як обґрунтований, судами також не було з'ясовано порядок нарахування позивачем 4416528,71 грн., оскільки п.2.1 Інструкції передбачає стягнення з підприємств п'ятикратну вартість послуг від встановленого тарифу відповідно до місцевих Правил приймання, водночас, як вбачається з позовних вимог, таке нарахування позивачем було здійснено виходячи із договірної ціни, встановленої договором №988 від 01.01.2007 року, до якої увійшла вартість послуг по очистці та транспортуванні господарсько - побутових стоків.
Дані обставини мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до приписів частини 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
Враховуючи межі перегляду в касаційній інстанції, які передбачені ч. 2 статті 1117 ГПК України, судова колегія приходить до висновку, що постанова Луганського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року та рішення господарського суду Луганської області від 23.03.2009 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді судам необхідно врахувати вищевикладене, витребувати докази у відповідності з вимогами статті 36 та статті 38 ГПК України, повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи, перевірити доводи сторін, дати їм належну юридичну оцінку, перевірити правомірність подання позову до відповідача та постановити законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 23.03.2009 року та постанову Луганського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року у справі №13/35 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Головуючий М.Черкащенко
Судді: М.Кузьменко
О.Мамонтова