29 вересня 2009 р.
№ 4/160-08-4278
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т.Б. Дроботової -головуючого,
Н.О. Волковицької,
Л.І. Рогач
за участю представників:
позивача
позивача
Кульшик К.В., дов. від 21.05.09р. № 3155/15/14-09
Кульшик К.В., дов. від 18.09.09. № 020/7-602
відповідача
прокурора
не з'явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)
Івченко О.А., посв. № 194
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 року
у справі
№ 4/160-08-4278 Господарського суду Одеської області
за позовом
Чорноморського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Марінком Одеса"
про
спонукання до виконання мирової угоди
У жовтні 2008 року Чорноморський транспортний прокурор звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв'язку України в особі Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Марінком Одеса" про зобовязання відповідача виконати умови пункту 2 Мирової угоди від 14.12.2007р. шляхом перерахування Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт" боргу в сумі 321425,52грн. (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 03.04.2009р. (а.с.64-65).
Позовні вимоги вмотивовано невиконанням відповідачем умов мирової угоди, укладеної на стадії виконання наказу Господарського суду Одеської області від 12.09.07р., виданого на примусове виконання рішення Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України від 30.03.2007р.; невідповідністю ухвали про затвердження мирової угоди статусу виконавчого документу; порушенням майнових інтересів держави як власника підприємства.
Відповідач не виклав письмової позиції щодо заявлених позовних вимог, в зв'язку з чим спір розглядався за приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2009р. (суддя Літвінов С.В.) позов задоволено повністю; зобов'язано відповідача виконати умови мирової угоди шляхом перерахування Державному підприємству "Одеський морський торговельний порт" боргу в сумі 321425,52грн.; з відповідача до державного бюджету України стягнуто 3332,25грн. судових витрат.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.06.2009р. (судді: Бєляновський В.В. -головуючий, Шевченко В.В., Мирошниченко М.А.) рішення місцевого господарського суду скасовано, а провадження у справі припинено на підставі пункту 1 частини1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з висновками апеляційного господарського суду, Державне підприємство "Одеський морський торговельний порт" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення та неправильне застосування апеляційною інстанцією норм матеріального та процесуального права; скаржник вважає, що висновок суду про статус ухвали про затвердження мирової угоди як виконавчого документу суперечить змінам, внесеним Законом України від 18.11.2003р. до Закону України "Про виконавче провадження", така ухвала не містить у своєму змісті вимоги про вчинення певних виконавчих дій та не відповідає статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", натомість пунктом 5 мирової угоди передбачено можливість звернення до господарського суду за захистом порушених прав та інтересів у разі невиконання зобов'язань за мировою угодою на загальних підставах, тому висновок суду про непідвідомчість даної справи господарським судам України є помилковим.
Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити оскаржувану постанову без змін з мотивів її відповідності нормам чинного законодавства.
Відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України від 30.03.2007р. по справі МАК № 14у/2006 задоволено позов ДП "Одеський судноремонтний завод Україна" до ТОВ "Марінком Одеса" про стягнення 363334,80грн. основного боргу та 18090,72грн. витрат по оплаті арбітражного збору.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.09.2007р. у справі № 25/247-07-6383 визнано ДП "Одеський морський торговельний порт" як правонаступника ДП "Одеський судноремонтний завод Україна" стягувачем за рішенням Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України від 30.03.2007р. по справі МАК № 14у/2006, визнано обов'язковим для виконання зазначене рішення та видано наказ на його примусове виконання.
21.12.2007р. ДП "Одеський морський торговельний порт" та ТОВ "Марінком Одеса" подали до Господарського суду Одеської області спільну заяву про затвердження мирової угоди № 2 від 14.12.2007р., укладеної на стадії виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду від 12.09.2007р.; відповідно до умов мирової угоди боржник визнає заборгованість в сумі 381425,52грн. та зобов'язується погасити її до кінця 2008 року в узгодженому порядку; у випадку неналежного виконання або невиконання боржником зобов'язань за цією мировою угодою рішення стягувач має право звернутися до господарського суду за захистом порушених майнових прав та інтересів.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2008 року, прийнятою відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, затверджено мирову угоду № 2 від 14.12.2007р., укладену сторонами, в резолютивній частині ухвали викладено умови мирової угоди щодо сум та строків сплати заборгованості боржником.
Невиконання умов мирової угоди стало підставою для звернення до суду з даним позовом на підставі положень матеріального права, які регулюють поняття зобовязання, виконання зобовязання та правові наслідки порушення зобовязання.
Скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вказав на неналежну правову оцінку ним правовідносин сторін, що склалися внаслідок укладення мирової угоди.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що виконання мирової угоди, затвердженої ухвалою суду в процесі виконання судового рішення, регулюються нормами процесуального права, в зв'язку з чим у сторін з укладенням такої угоди та затвердження її судом виникають не цивільні чи господарські права та обов'язки, а господарсько-процесуальні; вказана позовна вимога не може бути самостійним предметом позову та розглядатися в порядку окремого позовного провадження.
Також апеляційним господарським судом встановлено, що ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам, що ставляться до виконавчого документа, а відсутність у ній певних реквізитів, передбачених статтею 19 Господарського процесуального кодексу України, може бути усунуто відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України.
Однак висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні всіх істотних обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд може відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що приймається ухвала.
Також за частиною 4 статті 121 Господарського процесуального кодексу України на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне рішення, подається мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення; про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.
Обставини щодо зміни порядку та способу виконання судового рішення, його відстрочки чи розстрочки за статтею 121 Господарського процесуального кодексу України відповідно до приписів статей 33-36, 37 Закону України "Про виконавче провадження" зумовлюють зупинення виконавчого провадження до усунення цих обставин, після чого виконавче провадження поновлюється.
Водночас за частиною 3 статті 11-1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону № 2798-15 від 06.09.2005р.) сторони мають право укласти угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом; визнання судом мирової угоди між стягувачем та боржником є підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 2 частини1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції Закону № 2798-15 від 06.09.2005р.); закінчене виконавче провадження у справі не може бути розпочато знову крім випадків, передбачених цим законом.
Правова природа укладеної сторонами в даній справі мирової угоди, наслідки її затвердження для здійснення виконавчого провадження судами не з'ясовувались.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України (тобто, спір підлягає вирішенню іншим компетентним органом).
Позовна вимога, вказана позивачем у позовній заяві, -це обраний ним спосіб захисту порушеного права, про що він порушує клопотання перед судом згідно зазначених у позовній заяві підстав звернення з позовом.
Реалізація сторонами передбаченого законом права самостійно розпоряджатися своїми правами в судовому процесі з огляду на дію у господарському процесуальному законодавстві принципу диспозитивності повинна відповідати визначеним законодавством способам захисту порушеного права.
Якщо ж в ході розгляду справи порушеного права позивача, що підлягало б захисту, не встановлено, або обраний ним спосіб захисту порушеного права не відповідає способам, передбаченим чинним законодавством, вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за відповідних підстав.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суди не розглянули у порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, відтак їх висновки за наслідками розгляду даного спору не можуть вважатися законними та обґрунтованими.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. № 11 "Про судове рішення", обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини справи, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини та правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні; водночас, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Судові рішення не відповідають положенням статей 84 та 105 Господарського процесуального кодексу України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі змінами та доповненнями.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, господарському суду слід врахувати вищенаведене, та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" частково задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.09.2005р. у справі № 4/160-08-4278 Господарського суду Одеської області скасувати та рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2009р. скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.
Головуючий Т. Дроботова
Судді: Н. Волковицька
Л. Рогач