Іменем України
04.09.09 Справа №10/258/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Зубкова Т.П. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Пересада О.В.
за участю представників
від позивача - Іванус Д.О., довіреність б/н від 15.05.09р.,
від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 10/258/09 та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВБК «Моноліт», м.Мелітополь Запорізька область
на рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2009р. у справі № 10/258/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цемлайн», м.Українка Обухівського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю ВБК «Моноліт», м.Мелітополь Запорізька область
про визнання угоди недійсною та стягнення збитків
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 16.07.2009р. у справі № 10/258/09 (суддя Алейникова Т.Г.) позовні вимоги задоволені частково, визнано угоду про зарахування зустрічних вимог від 02.04.2008р., укладену між позивачем та відповідачем, недійсною, стягнуто з відповідача на користь позивача суму збитків в розмірі 2 676 096,00 грн., а також судові витрати.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст.ст. 203, 215, 230, 601 ЦК України, 225 ГК України та мотивовано тим, що при укладені оспорюваної угоди з боку відповідача застосований обман, внаслідок чого позивач не отримав оплати вартості поставленого товару за договорами про взаємне співробітництво № 19 від 04.01.2006р., № 21 від 04.01.2007р. на загальну суму 1 338 048 грн. 00 коп., яка була зарахована в якості зустрічної однорідної вимоги. У зв'язку з чим, позовні вимоги про визнання недійсною угоди про зарахування зустрічних вимог від 02.04.2008р. та стягнення 2 676 096,00 грн. подвійного розміру збитків у зв'язку з укладенням правочину під впливом обману суд визнав обґрунтованими та задовольнив їх.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішення, у поданій апеляційній скарзі відповідач просить рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2009р. у справі № 10/258/09 змінити у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення і постановити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити у розмірі загального боргу в сумі 1 338 048 грн. 00 коп., в частині позовних вимог про визнання недійсним угоди про зарахування зустрічних вимог від 02.04.2008р. провадження у справі припинити. Заявник скарги зазначає, що місцевий господарський суд порушив ст. 601 ЦК України, оскільки за даною нормою права угода про зарахування зустрічних вимог від 02.04.2008р. не передбачає можливість її оспорювання як правочину. Безпідставним вважає скаржник висновок суду про те, що стягнута сума не є за своєю правовою природою збитками, а повинна розглядатися як фактична заборгованість відповідача перед позивачем за договорами про взаємне співробітництво № 21 від 04.01.2007р.
Ствердження про те, що була омана або неповідомлення про будь-які наслідки, які б могли вплинути на умови договірних відносин з позивачем не мають правових підстав. ТОВ «ВБК «Моноліт» була укладена велика кількість відповідних угод, однак вони ніяким чином не вплинули на виконання його зобов'язань перед інвесторами. Також апелянт наголошує на тому, що місцевий господарський суд не з'ясував причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наслідками, в результаті чого суд не мав правових підстав визнання оспорюваної угоди про зарахування зустрічних вимог від 02.04.2008р. недійсною.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні зазначив, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом Запорізької області у справі № 10/258/09 від 16.07.2009р. всебічно та повно досліджено всі обставини справи в їх сукупності та зроблено правильний висновок про обґрунтованість позовних вимог. Просить суд оскаржуване рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. ТОВ «Цемлайн» вказує, що твердження заявника апеляційної скарги про те, що оспорювана угода про зарахування зустрічних вимог від 02.04.2008р. не є правочином, направленим на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, є помилковими, оскільки припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог є, як правило, односторонньою угодою. Але, посилаючись на ст. 638 ЦК України, в даному випадку вважає її двостороннім правочином, яка містить всі ознаки правочину. Стосовно відсутності ознак омани щодо обставин, які мають істотне значення, застосовані відповідачем при укладенні оспорюваної угоди про зарахування зустрічних вимог від 02.04.2008р., то позивач зазначає, що відповідач, уклавши з ЗАТ «Девелоперська компанія «МС Інвест» договір № 02106105 від 01.06.2005р., повністю позбавило себе права володіння та розпорядження площами об'єкта інвестування, а також правом залучення додаткових інвесторів для участі в будівництві об'єкту інвестування. Це в даному випадку і є тими обставинами, що мають істотне значення, бо при обізнаності позивача про ці обставини, останній не уклав би оспорюваної угоди про зарахування зустрічних вимог від 02.04.2008р. Помилковим вважає позивач також твердження скаржника про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наслідками, які зазнав позивач, оскільки цей зв'язок полягає у тому, що через замовчування відповідачем обставин при укладенні угоди про зарахування зустрічних вимог від 02.04.2008р. позивачем на момент його вчинення втрачено майно (грошові кошти) в сумі 1 338 048,00 грн. Збитками в даному разі є втрати, які позивач зазнав через неправомірні діяння (бездіяльність) відповідача, що складають 1 338 048,00 грн. Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях по справі.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 14.08.2009р. апеляційна скарга відповідача прийнята та призначена до розгляду на 16.09.2009р.
Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1681 від 27.08.2009р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого судді Мойсеєнко Т.В., суддів Зубкова Т.П., Кричмаржевський В.А., даною колегією суддів прийнято постанову.
26.08.2009р. на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від заявника апеляційної скарги про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням його представника у відпустці.
Колегія суддів задовольнила клопотання відповідача та відклала розгляд справи на 04.09.2009р., про що свідчить ухвала суду апеляційної інстанції від 27.08.2009р.
У судове засідання, яке відбулося 04.09.2009р. представник відповідача не з'явився, про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
У судовому засіданні, яке відбулося 04.09.2009р. за згодою представника позивача судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за його згодою оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як випливає з матеріалів справи, 08.12.2005 року між позивачем та відповідачем укладений договір пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку, згідно з яким Сторона 2 (ТОВ «Цемлайн») зобов'язується надати Стороні 1 (ТОВ ВБК «Моноліт») грошові кошти в порядку своєї пайової участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Обухів, будівельний майданчик у мікрорайоні № 1 біля будинку по вул. Лермонтова, 22, а Сторона 1 використовує надані Стороною 2 грошові кошти для будівництва Об'єкта будівництва і передає Стороні 2 після завершення будівництва частину Об'єкта будівництва квартиру, визначену пунктом 1.2. цього Договору.
Пункт 1.2. договору від 08.12.2005р. узгоджено наступну характеристику Об'єкта фінансування та строки будівництва Об'єкта будівництва: секція А, поверх 15, № квартири 89, кількість кімнат 3, загальна площа 100,40 кв.м., початок будівництва будинку - I квартал 2006 р., дата введення будинку в експлуатацію - II квартал 2008 р., передача будинку під заселення - III квартал 2008 р.
За пунктами 2.1.-2.2. цього договору Сторона 2 здійснює фінансування (сплачує за об'єкт фінансування) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Сторони 1 до 31 березня 2008 року. Вказане зобов'язання Сторони 2 може бути припиненим у випадку зарахування зустрічних вимог за заявою Сторони 2. Вартість об'єкта фінансування становить 669024,00 грн., в тому числі ПДВ 111504,00 грн.
08.12.2005р. між позивачем та відповідачем укладений ще один договір пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку. Відповідно до п. 1.1. зазначеного договору Сторона 2 (позивач) зобов'язується надати Стороні 1 (відповідачу) грошові кошти в порядку своєї пайової участі в будівництві багатоквартирного житлового будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Обухів, будівельний майданчик у мікрорайоні № 1 біля будинку по вул. Лермонтова, 22, а Сторона 1 використовує надані Стороною 2 грошові кошти для будівництва Об'єкта будівництва і передає Стороні 2 після завершення будівництва частину Об'єкта будівництва квартиру, визначену пунктом 1.2. цього Договору.
Пунктом 1.2. договору від 08.12.2005р. визначена наступна характеристика Об'єкта фінансування та строки будівництва Об'єкта будівництва: секція А, поверх 13,№ квартири 77, кількість кімнат 3, загальна площа 110,40 кв.м., початок будівництва будинку - I квартал 2006 р., дата введення будинку в експлуатацію - II квартал 2008 р., передача будинку під заселення - III квартал 2008 р.
Відповідно до п.п. 2.1.-2.2. цього договору Сторона 2 здійснює фінансування (сплачує за об'єкт фінансування) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Сторони 1 до 31 березня 2008 року. Вказане зобов'язання Сторони 2 може бути припиненим у випадку зарахування зустрічних вимог за заявою Сторони 2. Вартість об'єкта фінансування становить 669024,00 грн., в тому числі ПДВ 111504,00 грн.
Протягом дії вище перелічених договорів пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку б/н від 08.12.2005р. відповідач довідками № 132а від 02.04.2008р., № 131а від 02.04.2008р. підтвердив позивачеві те, що майнові права на квартири в будинку, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Обухів, будівельний майданчик у мікрорайоні біля будинку по вул. Лермонтова, 22, секція А, поверх 13, квартира № 77, та за адресою: Київська область, м. Обухів, будівельний майданчик у мікрорайоні біля будинку по вул. Лермонтова, 22, секція А, поверх 15, квартира № 89, що належать ТОВ ВБК «Моноліт», на даний час нікому ніяким способом не відчужені, не закладені іншим особам, не є предметом судового розгляду і не знаходяться під забороною (арештом), ніякі треті особи не мають на них ніяких прав.
04.01.2007 року між сторонами було укладено договір про взаємне співробітництво № 21, за умовами якого Постачальник (ТОВ “Цемлайн”) зобов'язується передати, а Покупець (ТОВ ВБК “Моноліт”) купити будівельні матеріали партіями у кількості та асортименті, які вказуються в документах на відвантаження, що узгоджуються сторонами при кожному конкретному постачанні. Пунктом 3.4 передбачено, що остаточна сума взаєморозрахунків за кожний місяць уточнюється 30 числа поточного місяця актами взаємозвірок. До кожної партії товару постачальник додає рахунок-фактуру, товарну та податкову накладну(п.4.8).
Позивач в період з 11.01.2007р. по 20.12.2007р. належним чином виконав свої зобов'язання з поставки будівельних матеріалів, що підтверджується видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, виданими відповідачем уповноваженим ним особам.
Отримані від позивача будівельні матеріали та рахунки-фактури на їх оплату були сплачені відповідачем лише частково, а решта поставлених відповідачу будівельних матеріалів залишилась не сплаченою, у зв'язку з цим у відповідача перед позивачем на суму 1 426 195 грн. 32 коп. виникла заборгованість за зобов'язаннями з оплати товару за договором № 21 від 04.01.2007р., строк виконання яких настав. Відповідач визнав наявність такої заборгованості.
02.04.2008р.між позивачем та відповідачем укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, за умовами якої Сторона-1 (ТОВ ВБК «Моноліт») і Сторона-2 (ТОВ «Цемлайн»), маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України про зарахування таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з нижченаведених договорів, у яких Сторона-1 і Сторона-2 є сторонами. За договорами:
- договір пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 08.12.2005р., де Сторона-1 є кредитором, а Сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 669024,00 грн.;
- договір пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку від 08.12.2005р., де Сторона-1 є кредитором, а Сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 669024,00 грн.;
- договір про взаємне співробітництво № 21 від 04.01.2007р., де Сторона-1 є кредитором, а Сторона-2 є боржником при виконанні грошового зобов'язання в сумі 1 426 195 грн. 32 коп.
Згідно з п.п. 2-4 цієї угоди з моменту набрання чинності цією угодою грошове зобов'язання Сторони-2 за Договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку б/н від 08.12.2005р. в сумі 669 024,00 грн. припиняється в повному обсязі. З моменту набрання чинності цією угодою грошове зобов'язання Сторони-2 за Договором пайової участі у фінансуванні будівництва житлового будинку б/н від 08.12.2005р. в сумі 669 024,00 грн. припиняється в повному обсязі. З моменту набрання чинності цією угодою грошове зобов'язання Сторони-1 по договору про взаємне співробітництво № 21 від 04.01.2007р. припиняється в сумі 1 338 048,00 грн.
Крім того, рішенням господарського суду Запорізької області від 09.09.2008 року у справі № 8/339/08 стягнуто з ТОВ ВБК «Моноліт» на користь ТОВ «Цемлайн» 88147,32 грн. основного боргу за договором про взаємне співробітництво № 21 від 04.01.2007р., яка не була зарахована угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.08р.
Під час розгляду господарським судом Київської області справ № 20/348-08 та № 20/349-08 за позовами ТОВ «Цемлайн» до ТОВ ВБК «Моноліт» про стягнення штрафу за неналежне виконання договорів про пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку б/н від 08.12.2005р. позивач дізнався про те, що 01.06.2005 року між ТОВ ВБК «Моноліт» та ЗАТ «Девелоперська компанія «МС Інвест» було укладено договір № 02106105 на інвестування будівництва житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв, згідно з яким предметом даного договору є інвестування житлового комплексу з прибудинковою школою мистецтв, що розташований: м. Обухів, Обухівський район, Київська область, в межах мікрорайону № 1, біля будинку по вул. Лермонтова, 22.
Відповідно до п. 3.7. договору № 02106105 від 01.06.2005р. інвестор (ЗАТ «Девелоперська компанія «МС Інвест») набуває право власності на всі площі Об'єкта інвестування і має право реалізовувати дані площі третім особам по узгодженню із Замовником поточних цін на житло.
За пунктом 5.1.6. цього договору замовник (ТОВ ВБК «Моноліт») передає Інвестору (ЗАТ «Девелоперська компанія «МС Інвест») права на залучення грошових коштів, матеріальних та інших активів, послуг та робіт, а також інших видів цінностей українських та іноземних юридичних та фізичних осіб для участі в будівництві Об'єкту інвестування на умовах, які інвестор визначає самостійно, згідно з чинним законодавством України, протягом всього строку дії цього Договору.
До того ж, рішеннями господарського суду Київської області від 02.03.2009р.у справах № 20/348-08 та № 20/349-08 за позовами ТОВ «Цемлайн» до ТОВ ВБК «Моноліт» та ФОП Маркова Сергія Петровича про стягнення 133804,80 грн. в мотивувальній частині встановлено, що укладені 08.12.2005р. між ТОВ «Цемлайн» та ТОВ ВБК «Моноліт» договори пайової участі у фінансуванні житлового будинку, є нікчемними, бо порушують публічний порядок, у зв'язку з тим, що вчинення даних правочинів за відсутності у ТОВ ВБК «Моноліт» повноважень розпоряджатися об'єктом фінансування спрямоване на незаконне заволодіння майном ТОВ «Цемлайн». У вказаних рішеннях господарський суд встановив, що ТОВ ВБК „Моноліт” взагалі не мало передбачених законом повноважень укладати з позивачем договори пайової участі у фінансуванні житлового будинку.
Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Виходячи з того, що при вирішенні спорів за справами № 20/349-08, № 20/348-08 брали участь ті самі сторони, факти, встановлені рішеннями господарського суду Київської області від 02.03.2009р., мають преюдиціальне значення при розгляді даної справи.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угод недійсними суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і застосування передбачених законом наслідків.
Відповідно до ст. 230 ЦК України правочин визнається судом недійсним, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням). Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Отже, визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом обману, пов'язано з тим, що при цьому правочин не відображає дійсної волі однієї із сторін, умисно введеної другою стороною в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Ці обставини можуть стосуватися природи правочину, характеру та обсягу прав і обов'язків сторін, властивостей та якості предмету правочину, а також мотиву вчинення правочину, що впливає на формування волі особи, введеної в оману.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що відповідач при укладенні угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2008р. знаючи за раніше, що ним з ЗАТ «Девелоперська компанія «МС Інвест»укладено 01.06.2005 року договір № 02106105 на інвестування будівництва житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв, навмисно ввів в оману позивача шляхом замовчування обставин стосовно того, що за договором № 02106105 від 01.06.2005р. ЗАТ «Девелоперська компанія «МС Інвест» набуває права власності на всі площі об'єкта інвестування, а також стосовно того, що відповідач не мав права укладати 08.12.2005р.з позивачем договори на пайову участь у фінансуванні житлового будинку, за допомогою яких, за спірною угодою було припинено зобов'язання відповідача на суму 1 338 048,00 грн. за договором про взаємне співробітництво № 21 від 04.01.2007р. Тобто відповідач при укладенні угоди про зарахування зустрічних однорідних навмисно замовчував обставини, що договори про пайову участь фактично є нікчемними та не породжують ніяких прав та обов'язків для сторін цих договорів. Зазначені обставини мають істотне значення, бо стосуються предмету спірної угоди, а також прав та обов'язків сторін за цією угодою. Знання цих обставин позивачем могло би перешкодити укладанню угоди про зарахування однорідних зустрічних вимог. Факт того, що відповідач знав про наведені вище обставини, підтверджуються матеріалами справи, зокрема договором № 02106105 від 01.06.2005року з ЗАТ «Девелоперська компанія «МС Інвест», рішеннями господарського суду Київської області у справах № 20/348-08 та № 20/349-08, в яких зазначено, що ТОВ ВБК «Моноліт» надався відзив, у якому він вказував на те, що не мав передбачених законом повноважень укладати договори з позивачем на пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку і що згідно ст. 215 ЦК України ці договори є недійсними, бо їх недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Отже, на момент укладення оспорюваного правочину відповідач своїми неправомірними діяннями (бездіяльністю) створив у позивача спотворене уявлення про правові наслідки цього правочину, а воля позивача сформувалася під впливом хибних відомостей про обставини правочину, внаслідок чого виключило наявність загальних вимог, додержання яких є необхідним для його чинності. До того ж, як позивач наголошує, що обізнаність ТОВ «Цемлайн» про існування вказаних обставин зробило би неможливим на той момент укладення оспорюваної угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2008р.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визнав угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2008р.з заявлених позивачем підстав недійсною.
Суд не приймає до уваги доводи заявника апеляційної скарги щодо відсутності ознак омани при укладенні оспорюваної угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2008р., оскільки відповідачем до теперішнього часу не представлено доказів, які би свідчили про обізнаність позивача на момент укладання спірної угоди про факт існування договору № 02106105 на інвестування будівництва житлового комплексу з прибудованою школою мистецтв, укладеного 01.06.2005р. між ТОВ ВБК «Моноліт» та ЗАТ «Девелоперська компанія «МС Інвест». Також не спростовано відповідачем фактів, встановлених рішеннями господарського суду Київської області від 02.03.2009р.у справах № 20/348-08 та № 20/349-08.
Не приймається до уваги твердження відповідача про те, що вказаними рішеннями господарського суду Київської області у резолютивній частині не визнано недійсними договори пайової участі у фінансуванні будівництва від 08.12.2005р., бо відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України визнання судом недійсним нікчемного правочину не вимагається, недійсність таких правочинів вже встановлена законом.
Посилання заявника скарги на те, що угода про зарахування зустрічних однорідних вимог від 02.04.2008р. не є правочином, а тому на неї не розповсюджуються правові наслідки її недійсності, спростовується наступним.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однією сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.
Спірна угода про зарахування однорідних вимог за усіма ознаками, визначеними ст.ст. 202, 207 ЦК України є двостороннім правочином, бо укладена двома сторонами. Укладання спірної угоди є діями обох сторін, які були спрямовані на припинення своїх взаємних зобов'язань.
Відповідно ст.601 ЦК України зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, є способом припинення зобов'язань. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Проте в даному випадку сторони у справі домовились припинити взаємні зобов'язання шляхом вчинення 02.04.2008р. у письмовій формі двостороннього правочину, що не суперечить чинному законодавству.
За змістом названих правових норм залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, зокрема можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання. До правовідносин, які виникають при зарахуванні зустрічних однорідних вимог в силу положень ст.202 ЦК України, застосовуються загальні правила про зобов'язання та договори.
Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що доводи заявника апеляційної скарги про те, що угоду про зарахування зустрічних вимог від 02.04.2008р. не можна вважати правочином, направленим на зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, помилкові.
Стосовно вимог позивача про стягнення збитків колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Частинами 2, 3 ст. 22 ЦК України встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Розглядаючи заявлений позивачем розмір збитків як правовий наслідок вчинення правочину під впливом обману, колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному разі позивач внаслідок неправомірних діянь (бездіяльності) відповідача зазнав збитків у вигляді втрати майна, зокрема, грошових коштів, за договором про взаємне співробітництво № 21 від 04.01.2007р., які на той момент мав би отримати у сумі 1 338 048,00 грн., як би зобов'язання за цим договором не були припинені укладанням спірної угоди. З огляду на те, доводи апелянта в частині відсутності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та наслідками, які зазнав позивач, не приймаються судом до уваги.
Неправомірне з1 338 048,00 грн. замовчування обставин, які мали істотне значення для укладання спірної угоди призвели до того, що позивач уклав з відповідачем спірну угоду про зарахування своїх вимог за договором якою вказані зобов'язання відповідача були припинені.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача 129934, 99 грн. збитків, які начебто зазнав позивач при сплаті процентів за користування кредитними коштами у формі овердрафт, оскільки позивачем не доведено зв'язку між неправомірними діями відповідача та наслідками, які зазнав позивач.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976р. за № 11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції у повній мірі відповідає вимогам наведеного Пленуму Верховного Суду України.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Вищенаведені обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ВБК «Моноліт», м.Мелітополь Запорізька область залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2009р. у справі № 10/258/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Зубкова Т.П. Кричмаржевський В.А.