08 жовтня 2009 р.
№ 20/24
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого
Кочерової Н.О.
суддів:
Мамонтової О.М.
Черкащенка М.М.
розглянувши
касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин"
на постанову
від 27.05.2009 року
Київського апеляційного господарського суду
у справі
№ 20/24 господарського Чернігівської області
за позовом
підприємства з іноземними інвестиціями "Ітрако"
до
відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин"
про
стягнення 5380,70 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: не з'явилися
В лютому 2009 року підприємство з іноземними інвестиціями "Ітрако" звернулося до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин" про стягнення 5380,70 грн., з яких 4288,84 грн. основного боргу, 438,73 грн. пені, 428,88 грн. штрафу, 169,41 грн. інфляційних втрат та 54,84 грн. 3% річних.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не повністю розрахувався з ним за поставлений товар, в результаті чого утворилася заборгованість.
В березні 2009 року позивач зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 785,99 грн. пені, 1087,78 грн. штрафу, 555,51 грн. інфляційних втрат та 99,30 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 24.03.2009 року (М.П.Цимбал-Нарожна) позов задоволено частково. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин" 777,70 грн. пені, 532,19 грн. інфляційних втрат, 97,28 грн. 3% річних, 658,88 грн. штрафу та судові витрати. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що незважаючи на погашення відповідачем основної заборгованості, він не звільняється від відповідальності за порушення строків виконання грошового зобов'язання. При цьому, нараховані позивачем до стягнення розміри пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних приведені судом у відповідність до норм чинного законодавства.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року (судді: Л.Л.Гарник -головуючий, Я.Л.Іваненко, В.О.Пантелієнко) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.
В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Прилуцький завод "Білкозин" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до п.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.01.2008 року між підприємством з іноземними інвестиціями "Ітрако" та відкритим акціонерним товариством "Прилуцький завод "Білкозин" укладено договір № КФ/ДП-8-28/22, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти покупцеві поліграфічні матеріали, а покупець зобов'язався приймати і своєчасно оплачувати товар на умовах, обумовлених цим договором.
Відповідно до п.2.2 договору покупець має право на відстрочку платежу строком на 20 календарних днів з моменту отримання товару.
Також встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснив поставку поліграфічних матеріалів відповідачу на загальну суму 6588,84 грн. Факт отримання товару підтверджується видатковими накладними: від 03.07.2008 року на суму 6453,24 грн. та від 10.07.2008 року на суму 135,60грн., що підписані відповідачем.
Однак, в порушення умов договору відповідач в період з 11.11.2008 року по 14.11.2008 року оплатив лише частину продукції на суму 2300,0 грн.
Після порушення провадження у справі, до прийняття рішення, відповідач погасив залишкову суму заборгованості в сумі 4288,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3231 від 04.03.2009 року, що стало підставою для зменшення позивачем розміру позовних вимог.
Як правильно зазначив господарський суд першої інстанції, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).
Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В п.5.1.2 укладеного між сторонами договору визначено, що покупець зобов'язаний, зокрема, здійснювати оплату за товар.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).
Відповідно до ч.1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 6.1 договору, укладеного між сторонами, передбачено, що в разі порушення строків по сплаті кожної партії товару, постачальник має право вимагати сплати пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми відвантаженого, але не оплаченого в строк товару за кожен календарний день прострочки. Нарахування пені відбувається на протязі всього періоду прострочки виконання зобов'язання, незалежно від її тривалості.
Крім того, в п.6.2 договору сторони узгодили, що в разі порушення покупцем строків по оплаті кожної партії товару на строк більш ніж 10 календарних днів, постачальник має право, крім пені, передбаченої п.6.1 Договору, на вимогу штрафу в розмірі 10% від суми неоплаченого товару партії.
Матеріали справи свідчать про те, місцевим господарським судом правильно здійснено розрахунок пені та штрафу та стягнуто з відповідача відповідно 777,70 грн. та 658,88 грн.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Втрати, пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, а тому господарський суд першої інстанції обгрунтовано стягнув з відповідача 532,19 грн. інфляційних втрат та 97,28 грн. 3% річних.
Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд правильно залишив прийняте місцевим господарським судом рішення без змін.
Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильного висновку господарського суду, а тому не заслуговують на увагу.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Прилуцький завод "Білкозин" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року у справі № 20/24 без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: О.Мамонтова
М.Черкащенко