01 жовтня 2009 р.
№ 48/226
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючий суддя
Судді:
Борденюк Є.М.
Могил С.К., (доповідач)
Самусенко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2009
у справі
№ 48/226 господарського суду міста Києва
за позовом
державного підприємства "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів"
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс"
про
стягнення 126 972, 63 грн.,
за участю представників сторін :
позивача :
Письменний В.І.,
відповідача :
Котик Д.І.,
У серпні 2008 року державне підприємство "Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Пролог Лайт Імпекс" про стягнення 126 972, 63 грн. - основного боргу, пені, збитків від інфляції та 3% річних, а також про розірвання договору оренди.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25 грудня 2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 березня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково, зобов'язано відповідача повернути позивачу майно, орендоване за договором, а також стягнуто з відповідача на користь позивача 76 505, 85 грн. заборгованості, 13760,11 грн. збитків від інфляції, 819,61 грн. трьох процентів річних, 2052,76грн. пені, а також судові витрати. В решті позовних вимог судом відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник наводить низку обставин, аргументів на обґрунтування своєї позиції, зазначає про суперечливість висновків зроблених судами та просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові акти, а справу направити на новий розгляд. Зокрема, скаржник не погоджується із сумою заборгованості перед позивачем у зв'язку з її погашенням шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, вказує на немотивоване відхилення судами доводів про неправомірне відключення позивачем відповідача від технологічних мереж, посилається на безпідставність розірвання судами договору оренди та необґрунтованість інших висновків судів.
Перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги, правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судами, 27 вересня 2000 року позивач (замовник) та відповідач (виконавець) уклали договір № 37/2000 на виконання ремонтно-відновлювальних та пусконалагоджувальних робіт (надалі -договір на виконання робіт).
16 квітня 2001 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди майна №16/01 (надалі -договір оренди), згідно умов якого орендодавець на підставі дозволу Державного комітету промислової політики України здав, а орендар прийняв у тимчасове платне володіння та користування індивідуально визначене майно -обладнання по виробництву вольфрамового дроту. Вказаним договором передбачено, що орендна плата нараховується з моменту закінчення ремонтно-відновлювальних та пусконалагоджувальних робіт відповідно до договору на виконання робіт. Вказане майно передано відповідачу за актом прийому-передачі 28.09.2001.
Судами також встановлено, що відповідач виконав обумовлені роботи, у зв'язку з чим, 31 жовтня 2002 року сторони склали та підписали акт про виконані роботи, а 31 грудня 2002 року - акт звірки взаєморозрахунків, згідно яких заборгованість позивача перед відповідачем за вказані роботи становить 733 703, 64 грн.
Розглядаючи дану справу, суди з'ясували, що позивач визнав заборгованість за договором на виконання робіт у розмірі 733 703,64 грн., підписавши акт звірки взаєморозрахунків № В-01/2002 від 31.12.2002 року.
Окрім того, судами на підставі наданих сторонами доказів встановлено, що відповідач визнав заборгованість перед позивачем з орендної плати на суму 76505,85 грн. та плати за спожиту електричну енергію на суму 76 132,19 грн. за договором "Про спільне використання технологічних мереж", укладеного сторонами 29 червня 2006 року.
28 вересня 2006 року відповідач звернувся до позивача з листом від № 150, в якому повідомив останнього, що зобов'язання за надані позивачем послуги і оренду майна за період з 01.01.2005 року по 01.08.2006 року припинено шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог. Разом із зазначеним листом відповідачем направлено позивачу акт звірки взаєморозрахунків № Б-08-2006 за договорами на виконання робіт та оренди обладнання станом на 27.09.2006 року.
Проте, як з'ясували суди попередніх інстанцій, позивач не здійснив зарахування однорідних вимог, відтак, між сторонами виникло питання щодо проведення розрахунків за виконані роботи, оренду майна та спожиту електричну енергію.
Судами встановлено, що відповідачем не надано доказів погашення підтвердженої суми заборгованості з орендної плати та вартості спожитої електроенергії, відтак, задовольнили позовні вимоги в цій частині, та, враховуючи період прострочення грошового зобов'язання, частково стягнули з відповідача суму пені, річних та інфляційних, нарахованих позивачем.
Відхиляючи доводи відповідача про проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, суди попередніх інстанцій зазначили, що з 06 березня 2007 року ухвалою господарського суду Кіровоградської області введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відтак, відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом", зарахування вартості виконаних робіт в рахунок погашення заборгованості з орендної плати було неможливим.
Поряд з цим, встановивши факт порушення відповідачем умов договору оренди щодо страхування об'єкту договору та проведення своєчасних розрахунків за оренду, суди попередніх інстанцій підставно задовольнили вимогу позивача про розірвання договору оренди, оскільки ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймача відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд, а ст. 26 Закону України "Про оренду державного і комунального майна" договір оренди може бути розірвано на вимогу однієї із сторін у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та за інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на їх вмотивованість, відповідність нормам матеріального і процесуального права та вимогам щодо повноти та всебічності судового розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Щодо наведених в касаційній скарзі доводів, то вони не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки суди попередніх інстанцій вказані доводи відповідача ґрунтовно та повно спростували з огляду на безпідставність та недоведеність. Інших доводів скаржником не наведено, тому підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 , 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2009 у справі № 48/226 - без змін.
Головуючий суддя
Борденюк Є.М.
Судді :
Могил С.К.
Самусенко С.С.