01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.10.2009 № 14/87
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Качанов М.М., дов. №09/09 від 05.01.2009
від відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.07.2009
у справі № 14/87 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез"
до Відкритого акціонерного товариства "Бахмацьке хлібоприймальне підприємство"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 94175,60 грн.
На розгляд господарського суду Чернігівської області передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез” (далі-позивач) про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Бахмацьке хлібоприймальне підприємство” (далі-відповідач) штрафу в сумі 30050,66грн., пені в сумі 21632,71грн., 3% річних в сумі 11326,23грн., втрат від інфляції в сумі 11326,23грн., індексації ціни товару в сумі 28461,93грн.
В процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 21955,40грн. індексації ціни товару, штраф в сумі 23180,94грн., 3% річних в сумі 2546,04грн., втрат від інфляції в сумі 10662,17грн. Крім того, позивачем було подано до суду заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 21632,71грн.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 02.07.2009 у справі №14/87 прийнято відмову позивача від позову в частині стягнення пені в сумі 21632,71грн. та в зазначеній частині припинено провадження у справі, позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 2318,09грн. штрафу, 2362,74грн. трьох процентів річних; 10318,68грн. втрат від інфляції, 21955,39грн. індексації ціни товару, 578,18грн. державного мита, 191,85грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на порушенні відповідачем зобов'язань за договором поставки №38/2008К від 06.03.2008 щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар. В частині позовних вимог щодо стягнення штрафу, місцевим господарським судом було застосовано пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України), при цьому, судом було враховано сплату відповідачем боргу в добровільному порядку.
Не погоджуючись з вказаним рішення суду першої інстанції, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення господарського суду Чернігівської області від 02.07.2009 у справі №14/87 в частині стягнення штрафних санкцій та судових витрат, а саме: стягнути з відповідача штраф в сумі 23180,94грн., три проценти річних в сумі 2362,74грн.; втрат від інфляції в сумі 10318,68грн, індексації ціни товару в сумі 21955,39грн.; 800,5грн. державного мита, 265,62грн. 191,85грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування рішення Зокрема, позивач наполягає на відсутності виняткових обставин, що є підставою для зменшення неустойки відповідно до вимог чинного законодавства та зазначає, що місцевим господарським судом не прийнято до уваги, що відповідач розрахувався з позивачем з порушенням строків та частково не грошовими коштами, а житом, у зв'язку з чим у позивача виникли додаткові витрати, пов'язані з транспортуванням та реалізацією жита; нарахував штраф лише за прострочення одного платежу, а не від вартості договору, як це передбачено умовами договору; відмовився від вимог щодо стягнення пені за порушення зобов'язання. Крім того, позивач вказує на порушення судом приписів статті 49 ГПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2009 (колегія у складі: Смірнова Л.Г.- головуюча, Євграфова Є.П., Тищенко О.В.) відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 13.08.2009.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 №01-23/1/2, у зв'язку з зайнятістю судді Євграфової Є.П. у щорічній відпустці, розгляд апеляційної скарги у даній справі доручено здійснювати колегії суддів у складі: Смірнова Л.Г. - головуюча, судді: Алданова С.О., Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2009, відповідно до приписів статті 77 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 07.10.2009.
У судове засідання 07.10.2009 з'явився представник позивача, який повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте повноважного представника у судове засідання 07.10.2009 не направив, письмово та нормативно обґрунтовані пояснення по суті обставин, викладених в апеляційній скарзі, суду не надав.
Враховуючи те, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а також у зв'язку з ненадходженням від відповідача заяв, клопотань про відкладення розгляду справи, Київський апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд, -
Між позивачем та відповідачем 06.03.2008 було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №38/2008К (далі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідача товар, відомості про який зазначені в пункті 1.2 договору, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. договору).
Крім того, сторони підписали додаткову угоду №3 від 10.06.2008 та додаткову угоду №4 від 08.07.2008 до договору поставки №38/2008К, якими внесли зміни до договору поставки та додатку №1.
У пункті 1.2. договору (зі змінами згідно додаткової угоди №3 від 10.06.2008 та №4 від 08.07.2008 до договору поставки №38/2008/К) сторони передбачили найменування, кількість, ціну за одиницю товару та визначили, що загальна сума товару становить 732311,33грн.
Відповідно до пункту 2.1. договору позивач надає відповідачеві товарний кредит у розмірі вартості отриманого та неоплаченого відповідачем товару на період з дати одержання товару покупцем (але не раніше 20.04.2008) до 20.10.2008. За користування товарним кредитом відповідно до пункту 2.2. договору відповідач сплачує постачальнику відсотки в розмірі 16% річних від вартості отриманого але неоплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом.
Відповідно до додаткової угоди №3 від 10.06.2008 та №4 від 08.07.2008 сума першого платежу за договором становить 29890грн., оплата першого платежу (товарного кредиту і відсотків) до 20.03.2008.
Згідно додаткової угоди №4 від 08.07.2008 сума другого платежу 18497,10грн., де 18000,00грн. - сума товарного кредиту, дата з якої нараховуються відсотки - 05.07.2008, дата оплати другого платежу - 05.09.2008, строк користування товарним кредитом - 63дні, річна ставка товарного кредиту - 16%, сума нарахованих відсотків за товарним кредитом - 497,10грн.; сума третього платежу 742925,29грн., де 684421,33грн. - сума товарного кредиту, дата з якої нараховуються відсотки - 20.04.2008, дата оплати другого платежу - 01.11.2008, строк користування товарним кредитом - 195 днів, річна ставка товарного кредиту - 16%, сума нарахованих відсотків за товарним кредитом - 58503,96грн.; вартість договору - 791312,39грн.
Позивач у поданій суду заяві від 02.07.2009 повідомив про допущення помилки у додатковій угоді №4 від 08.07.2008 до договору №38/2008к від 06.03.2008 у зв'язку з чим позивач перерахував відсотки за користування товарним кредитом по третьому платежу, змінив дату з якої нараховуються відсотки з 20.04.2008 на 05.07.2008 по 01.11.2008 - 119 днів, визначив, що відсотки становлять 35604,87грн., змінив суму договору на 768413,30грн.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних №РН-0035/К від 31.03.2008 на суму 359419,61грн., №РН-0040/К від 02.04.2008 на суму 76590,00грн., №РН-0118/К від 15.04.2008 на суму 76192,92грн., №РН-0142/К від 21.04.2008 на суму 33691,20грн., №РН-0248/К від 22.05.2008 на суму 148104,00грн., №РН-0289/К від 03.06.2008 на суму 20313,60грн., №РН-0349/К від 05.07.2008 на суму 18000,00грн., а всього на загальну суму 732311,33грн.
Факт отримання товару відповідачем підтверджується вищезазначеними видатковими накладними та довіреностями серії ЯОВ №444311 від 25.03.2008; серії ЯРВ №444314 від 01.04.2008; серії ЯОВ №444329 від 14.04.2008; серії ЯОВ №444339 від 21.04.2008; серії НБИ №880017 від 22.05.2008; серії НБИ №880039 від 03.06.2008; серії НБИ №881030 від 05.07.2008, копії яких залучено до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 2.5. договору оплата за товар здійснюється в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування платіжним дорученням коштів на його поточний рахунок у строки відповідно до додатку №1. За домовленістю сторін можливі інші розрахунки.
Посилаючись на те, що відповідач за поставлений товар розрахувався повністю, проте з порушенням строків погоджених сторонами, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Згідно частини першої, пункту першого частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3 та 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до статті 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі-ГК України). Так, відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, перший платіж за договором був здійснений відповідачем 20.03.2008 платіжним дорученням №138 в сумі 29890,00грн. Другий платіж був здійснений відповідачем 24.09.2008 платіжним дорученням №255 в сумі 200000грн., 181502,90грн. з якого, було зараховано в рахунок третього платежу. Третій платіж був здійснений відповідачем 05.12.2008 платіжним дорученням №91 в сумі 50000грн. Крім того, 18.12.2008 за накладною №831 відповідач передав позивачу в рахунок боргу жито на суму 411253,50грн., а 24.02.2009 платіжним дорученням №105 відповідач перерахував на рахунок позивача 258391,26грн., з яких, як свідчать пояснення представника позивача від 02.07.2009, було закрито борг відповідача, який на той час становив 100168,89грн.
Враховуючи, здійснений позивачем перерахунок суми нарахованих відповідачу відсотків за товарний кредит у розмірі 684421,33грн. за період з 05.07.2008 по 01.11.2008 за 119 днів і визначив суму відсотків у розмірі 35604,87грн., вартість договору у сумі 768413,30грн., Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що на час здійснення відповідачем платежу - 24.02.2009, його заборгованість за отриманий товар становила 77269,80грн.
При цьому, слід зазначити, що обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, як на підставу своїх вимог та заперечень. Проте, відповідач не спростував зазначених позивачем обставин та не надав суду доказів належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до пункту 2.7 договору сторони домовилися, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу Євро до гривні більш ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладання договору, відповідач зобов'язується сплатити позивачеві проіндексовану суму відповідного платежу за договором. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)*СП=ПСП, де А1 - офіційний курс Євро на дату платежу; А0 офіційний курс Євро на дату укладання договору, СП - сума поточного платежу, ПСП - проіндексована сума платежу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача індексації ціни товару в сумі 21955,39грн.; інфляції за період листопад 2008 року - січень 2009 в сумі 10318,68грн. та три проценти річних за період з 06.09.2008 по 24.02.2009 в сумі 2362,74грн. При цьому, судова колегія погоджується, що позивачем було допущено помилки при визначенні позивачем кількості днів прострочення оплати за отриманий товар та визначенні суми боргу на яку проведено нарахування 3% річних та втрат від інфляції, а також при здійсненні розрахунку суми індексації ціни товару.
Згідно статті 230 ГК України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статей 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 4 статті 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У пункті 5.3.1. договору сторони встановили, що за порушення строків платежів за договором відповідач сплачує позивачеві штраф у розмірі 30% вартості договору за кожен факт порушення строку платежу.
На підставі вищезазначених умов договору, позивачем заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 23180,94грн. Проте, місцевим господарським судом, в порядку приписів пункту 3 статті 83 ГПК України було зменшено розмір штрафу та задоволено зазначені вимоги частково у розмірі 2318,09грн.
Київський апеляційний господарський суд не погоджується з вищезазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до пункту 3 статті 83 ГПК України господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), у виняткових випадках.
Відповідно до пункту 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293 „Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань”, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Матеріалами справи не підтверджується факт наявності виняткових обставин, а тому, виходячи з повноважень, передбачених пунктом 2 частини першої статті 103 ГПК України, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернігівської області від 02.07.2009 в частині зменшення розміру штрафу підлягає скасуванню, а позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, слід також зазначити, що позивачем було передано на розгляд суду також вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 21632,71грн., проте в процесі розгляду справи позивачем було подано заяву про відмову від зазначених вимог, яку судом було прийнято та правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення з відповідача пені в сумі 21632,71грн.
Відповідно до приписів статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Судом першої інстанції судові витрати було розподілено між сторонами відповідно до вищезазначених вимог, а тому Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для зміни рішення в зазначеній частині.
За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові витрати, за розгляд справи в апеляційному порядку, відшкодовуються позивачеві відповідно до вимог статті 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст.33, 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез” на рішення господарського суду Чернігівської області від 02.07.2009 у справі №14/87 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 02.07.2009 у справі №14/87 в частині зменшення штрафу скасувати. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу задовольнити повністю.
3. Пункт четвертий резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:
„Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Бахмацьке хлібоприймальне підприємство” (вул.Петровського,56, м. Бахмач, п/р 26004301297 в „Ощадбанк” м.Бахмач, МФО 343013 код 04544435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Корпорація „Агросинтез” (пр.Маяковського,3, м. Запоріжжя, п/р26008976712744 в Запорізькій філії „Перший український міжнародний банк” МФО 313623 код30345439) 23180грн.90коп. штрафу, 2362грн. 74коп. три проценти річних,10318грн.68коп. втрат від інфляції, 21955грн.39коп. індексації ціни товару, 578грн.18коп. державного мита, 191грн.85коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”
4. В іншій частині рішення Чернігівської області від 02.07.2009 у справі №14/87 залишити без змін.
5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Бахмацьке хлібоприймальне підприємство” (вул.Петровського,56, м. Бахмач, п/р 26004301297 в „Ощадбанк” м.Бахмач, МФО 343013 код 04544435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю„Корпорація „Агросинтез” (пр.Маяковського, 3, м. Запоріжжя, п/р 26008976712744 в Запорізькій філії „Перший український міжнародний банк” МФО 313623 код 30345439) 228(двісті двадцять вісім)грн.69коп.-державного мита за подачу апеляційної скарги.
6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Чернігівської області.
7. Матеріали справи №14/87 повернути до господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя
Судді
13.10.09 (відправлено)